Справа №549/21/26
Провадження №2/549/73/26
02 березня 2026 року селище Чорнухи
Чорнухинський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді - Глущенко Н.М.
за участі секретаря судових засідань - Бойко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Чорнухи цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Пирятинського відділу у Лубенському районі Полтавської області Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції про зняття арешту з нерухомого майна,
19.01.2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник адвокат Костюченко П.О. звернулася до суду із позовом до Пирятинського відділу у Лубенському районі Полтавської області Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції в якому просив зняти арешт з усього належного ОСОБА_1 нерухомого майна, який накладений згідно постанови про арешт
майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА 083897, 14.05.2009,
відділ ДВС Чорнухинського РУЮ, державний виконавець Кривошей Р.М.
(реєстраційний номер обтяження 8713503, що зареєстроване в Єдиному реєстрі
заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 14.05.2009 року) та постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА 083994, 15.11.2010,
відділ ДВС Чорнухинського РУЮ, ст. державний виконавець Бут Л.М. (реєстраційний
номер обтяження 10492247, що зареєстроване 16.11.2010 року в Державному реєстрі
речових прав на нерухоме майно).
В обґрунтування позову зазначив, що вказане обтяження перешкоджає позивачу вільно розпоряджатися своїм нерухомим майном, яке знаходиться на території колишнього Чорнухинського району Полтавської області.
22.08.2025 року позивач зареєструвала намір власника земельної
ділянки сільськогосподарського призначення щодо продажу земельної ділянки.
Проте, нотаріус відмовив у оформленні договору купівлі-продажу належної Позивачу
земельної ділянки з кадастровим номером 5325183200:00:016:0108 площею 1,5000
га., яка розташована на території Мокіївської сільської ради Чорнухинського району
Полтавської області, через наявність вищеозначених арештів всього нерухомого
(невизначеного) майна
З метою зняття арешту з майна, з огляду на те що арешт накладено
більше 15 років тому, позивач звернулася до Пирятинського відділу у Лубенському
районі державної виконавчої служби Східного міжрегіонального Управління
Міністерства юстиції.
На звернення від відповідача отриманий лист №14534 від 06.10.2025 року,
у якому зазначено, щодо накладення обтяжень №8713503 та №10492247 у відділі
відсутня інформація щодо виконання виконавчих документів або рішень суду щодо
зняття арешту з майна по виконавчим провадженням. У зв'язку з цим, ОСОБА_1
рекомендовано звернутися до суду, щодо припинення обтяжень.
На адвокатський запит Пирятинський відділ у Лубенському районі
державної виконавчої служби Східного міжрегіонального Управління Міністерства
юстиції надав відповідь №17894 від 29.12.2025 року, у якій зазначено, що у
Чорнухинському РВ ДВС виконавче провадження №12555344 про стягнення з
ОСОБА_1 на користь КС «РЕАЛ КРЕДИТ» 9265,00 гривень, в ході виконання якого було
накладено обтяження №8713503. Виконавчий лист, за яким було
відкрито ВП №12555344 18.08.2009 повернуто стягувачу.
Також відповідач повідомив, що обтяження №10492247 внесене до
державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі постанови про
арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА 083994,
15.11.2010, відділ ДВС Чорнухинського РУЮ.
Також відповідач повідомив, що відкриті виконавчі провадження, де
стороною за виконавчим документом є ОСОБА_1 , на виконанні не
перебувають.
Одночасно відповідач повідомив, що у нього відсутні підстави для зняття
арешту відповідно ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» та
рекомендував звернутися для вирішення питання про зняття арешту до суду.
Відповідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження
Міністерства юстиції України, немає діючих виконавчих проваджень де позивач є
боржником.
Ухвалою судді Чорнухинського районного суду Полтавської області від 19.01.2026 року відкрито провадження по даній справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 17 лютого 2026 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання позивач не з'явився, його представник адвокат Костюченко П.О. надав суду заяву про розгляд справи у їх відсутність. Позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, відзиву, клопотань не подав.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом установлено, що позивач по справі є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5325183200:00:016:0108 площею 1,5000
га, яка розташована на території Мокіївської сільської ради Чорнухинського району
Полтавської області відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта. Під час проведення державної реєстрації іншого речового права, стало відомо, що на нерухоме майно яке належить на праві власності позивачу, накладений арешт.
Було з'ясовано, що постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №12555344 від 25.04.2009, ВДВС Чорнухинського РУЮ, державним виконавцем Кривошей Р.М. був накладений арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 . Обтяження було накладене відповідно до виконавчого листа №6-80 від 27.03.2009 Шевченківського районного суду м.Київ про накладення арешту на майно, нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 у межах суми заявлених позовних вимог 9265 грн.
З метою зняття арешту з майна, позивач звернулася до Пирятинського відділу у Лубенському районі державної виконавчої служби Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції.
На адвокатський запит позивача Пирятинський відділ у Лубенському районі ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надав відповідь №17894 від 29.12.2025 року. У відповіді зазначено, що у Чорнухинському РВ ДВС було відкрито виконавче провадження №12555344 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «РЕАЛ КРЕДИТ» суми 9265,00 грн, під час виконання якого було накладено обтяження №8713503. Водночас, виконавчий лист, на підставі якого відкрите виконавче провадження, 18.08.2009 року повернуто стягувачу, що свідчить про припинення активного виконання стягнення та відсутність діючого виконавчого провадження.
З цього випливає, що на дату звернення позивача обтяження, накладене понад 15 років тому, не має чинного правового підґрунтя та фактично не забезпечується виконавчим провадженням, що створює правову невизначеність та обмежує права боржника на користування своїм майном.
Судом встановлено, що обтяження реєстраційний №8713503 внесене до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА 083897 від 14.05.2009, виданої державним виконавцем відділу ДВС Чорнухинського РУЮ Кривошеєм Р.М., обтяження реєстраційний №10492247 внесене до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА 083994 від 15.11.2010, виданої старшим державним виконавцем відділу ДВС Чорнухинського РУЮ Бут Л.М., що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №451054177 від 07.11.2025.
Як видно з інформації з Єдиного реєстру боржників від 19.01.2026, в Єдиному реєстрі боржників щодо ОСОБА_1 інформація відсутня.
Враховуючи це, суд констатує, що наявність обтяження у реєстрі не підтверджується діючим виконавчим провадженням та фактично не має чинного виконавчого забезпечення, що обмежує права боржника на розпорядження власним майном.
Також відповідач повідомив, що на даний час відкриті виконавчі провадження, у яких стороною за виконавчим документом є ОСОБА_1 , на виконанні не перебувають, що підтверджує відсутність чинного виконавчого провадження, яке могло б обґрунтовувати наявність арешту чи обтяження на майно боржника.
Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно із ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до якої Україна приєдналась 17 липня 1997р. відповідно до Закону від 17липня 1997року №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1ст. 321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.
Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а на підставі ч. 1ст. 392ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обтяженням є заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) прийшла до висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).
Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої, частин четвертої, п'ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року в справі № 203/3435/21 (провадження № 61-5467св22) зазначено, що «наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном».
Суд бере до уваги, що скасування заборони на майно не порушує прав інших осіб, не суперечить вимогам діючого законодавства, беручи до уваги відсутність заперечень з боку відповідача, а також те, що іншого способу зняти заборону у позивача, крім судового немає, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити.
Керуючись ст. ст. 12,13,81,200,259,263-265,352 ЦПК України, суд,
Ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Пирятинського відділу у Лубенському районі Полтавської області Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити.
Зняти арешт з усього належного ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) нерухомого майна, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА 083897 від 14.05.2009 року, винесеної державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Чорнухинського районного управління юстиції Кривошеєм Романом Миколайовичем, реєстраційний номер обтяження 8713503, зареєстрованого в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 14.05.2009 року.
Зняти арешт з усього належного ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) нерухомого майна, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА 083994 від 15.11.2010 року, винесеної старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Чорнухинського районного управління юстиції Бут Любою Михайлівною, реєстраційний номер обтяження 10492247, зареєстрованого в Державному реєстрі заборон речових прав на нерухоме майно 16.11.2010 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М.Глущенко