2/543/80/26
539/6029/25
03.03.2026 селище Оржиця
Оржицький районний суд Полтавської області в складі судді Смілянського Є.А., при секретарі Гапон Т.В., за участі адвоката відповідача Черниш Є.А., розглянувши цивільну справу № 539/6029/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання усунути перешкоди у здійсненні права власності
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання усунути перешкоди у здійсненні права власності.
Позов обгрунтував тим, що він є співвласником квартири АДРЕСА_1 , яку він та ОСОБА_2 , перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, придбали 20.11.2002 року у спільну сумісну власність.
Шлюб між ними розірвано 16.01.2015 року.
Після розірвання шлюбу всі правовстановлюючі документи на зазначене житло, включаючи оригінал договору купівлі-продажу від 20.11.2002 року, залишилися у володінні відповідача.
Він має намір здійснити дії щодо державної реєстрації права власності проте не може цього зробити через відсутність у нього оригіналу екземпляра договору купівлі-продажу квартири.
Відповідач не надає йому оригінал договору купівлі-продажу квартири.
Ухвалою судді від 25.12.2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 30.12.2025 року відкрито провадження у справі.
Відповідач відзив не надала.
Позивач в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи. Заявив клопотання про розгляд справи без його участі, прохав судові витрати віднести за його рахунок. Суд ухвалив провести розгляд справи без участі позивача.
Відповідач та її представник в судове засідання з'явилися, на позов заперечили з мотивів безпідставності позовних вимог. Відповідач, зокрема пояснила, що дійсно оригінал договору купівлі-продажу квартири знаходиться в неї і вона не має обов'язку надавати його позивачу. На питання суду зазначила, що згідно листа від 15.11.2025 року, надіслала позивачу не оригінал договору купівлі-продажу квартири, а його копію.
На підставі досліджених доказів, які суд визнає допустимими і належними, встановлено наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 , яку він та ОСОБА_2 , перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, придбали 20.11.2002 року у спільну сумісну власність. Зазначена обставина підтверджується договором купівлі-продажу квартири, технічним паспортом на квартиру та визнається відповідачем.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано 16.01.2015 року, що підтверджується рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16.01.2015 року.
Після розірвання шлюбу оригінал договору купівлі-продажу від 20.11.2002 року, залишився у володінні відповідача, що визнає відповідач.
Також відповідач визнала, що надіслала позивачу копію, а не оригінал, договору купівлі-продажу квартири.
Позивач має намір здійснити дії щодо державної реєстрації права власності проте не може цього зробити через відсутність у нього оригіналу екземпляра договору купівлі-продажу квартири. Відповідач не надає позивачу оригінал договору купівлі-продажу квартири чим порушує його житлові права.
Встановлені обставини справи регулюються наступними нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право
розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати,
дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати,
укладати інші не заборонені законом угоди.
Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права. Цей спосіб захисту може використати не тільки власник майна, але й особа, яка відповідно до закону або договору має право користування ним.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року в справі № 761/5115/17 та постанові Верховного Суду від 15.09.2023 року в справі № 759/11403/20.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20) дійшла висновку, що у законодавстві, що регулює житлові правовідносини, припинення сімейних правовідносин, втрата статусу члена сім'ї особою, саме по собі не тягне втрату права користування житловим приміщенням.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 321 ЦК України установлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Наведеною нормою матеріального права визначено право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. Не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. Власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20).
За таких обставин позов підлягає задоволенню.
Судові витрати необхідно віднести за рахунок позивача.
На підставі встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, суд, - ухвалив:
1.Позов задовольнити.
2.Зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 шляхом передачі ОСОБА_1 оригіналу договору купівлі-продажу зазначеної квартири від 20 листопада 2002 року.
3. Судові витрати віднести за рахунок позивача.
4.Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його повного складення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
5.Учасники справи:
- позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер невідомий.
Суддя: Є.А.Смілянський