Дата документу 03.03.2026Справа № 554/18957/25
Провадження № 2/554/365/2026
03 березня 2026 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді - Чуванової А.М.,
за участю секретаря судового засідання - Єсліковської О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У грудні 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 10 388,10 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що 23.09.2022 року між фізичною особою позичальником: ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит № 100565567 (надалі - Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав 3000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.
Відповідно до графіку сплати кредитних коштів відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк, встановлений Кредитним договором.
З огляду на викладене зазначає, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Мілоан» та відповідачем не був би укладений.
Враховуючи ці обставини, умови чинного законодавства та п. 3.2.6. Кредитного договору № 100565567 від 23.09.2022 року, позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди позичальника.
Таким чином, відповідно до умов кредитного договору, 28.02.2023 року між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», згідно з чинним законодавством України, укладений Договір відступлення прав вимоги 92-МЛ/Т від 28.02.2023 року.
Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги, та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 100565567 від 23.09.2022 року, що укладений між Кредитодавцем та Відповідачем. Отже, сума та розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 100565567 від 23.09.2022 року було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимоги 92-МЛ/Т від 28.02.2023 року.
Сума заборгованості відповідача становить 10 388,10 грн., відповідно до Виписки з особового рахунка, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 2490 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 7598,1 грн.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 300 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 05.01.2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін).
Представник позивача до суду не з'явився, у позові просив справу розглянути у його відсутність.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про місце та час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач не подав відзив. Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача та відповідача, на підставі наявних у справі даних і доказів.
Фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23.09.2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено кредитний договір № 100565567 на суму 3000 грн., зі сплатою комісії та відсотків за користування кредитними коштами, загальним строком 105 календарних днів з 23.09.2022 року, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача (а.с.8-14).
Згідно п. 1.2. договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 3000 грн.
Пунктом 1.3. визначено, що кредит надається загальним строком на 105 днів з 23.09.2022 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів.
Згідно п. 1.4. договору, позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту і проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 08.10.2022 року (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 06.01.2023 року (останнього дня строку кредитування).
Відповідно до п.п. 1.5.2 - 1.6 договору, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 450 грн., які нараховуються за ставкою 1,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду; проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 8100 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду; тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2.2.3 цього Договору.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням № НОМЕР_1 .
Згідно п. 6.1 договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника , що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та /або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Із заяви на отримання кредиту від 23.09.2022 року вбачається, що відповідачем надано Товариству персональні дані та номер картки: № НОМЕР_1 , на яку має бути перерахована сума кредиту (а.с.16 - зворот).
Факт перерахування коштів 23.09.2022 року на суму 3000 грн. на картку відповідача № НОМЕР_1 підтверджується платіжним дорученням (а.с.17- зворот).
Згідно довідки про ідентифікацію, виданої представником ТОВ «Мілоан», клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено договір про споживчий кредит № 100565567 від 23.09.2022 року, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт (Договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відомості про одноразовий ідентифікатор наведені у таблиці (а.с.16).
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 100565567 від 23.09.2022 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 10 388,1 грн., з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 2490 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 7598,1 грн.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 300 грн. (а.с. 20).
28.02.2023 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №92-МЛ/Т (а.с.20- зворот - 24).
Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором № 100565567 від 23.09.2022 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.
Згідно копії акту приймання-передачі, письмового та електронного Реєстру Боржників до Договорувідступлення прав вимоги №92-МЛ/Т від 28.02.2023 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» з однієї сторони та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали даний акт про те, згідно з вимогами ст. 8.3 Договору відступлення прав вимоги №92-МЛ/Т від 28.02.2023 року, Кредитор передав, а Новий Кредитор прийняв реєстр боржників Кредитора, складений за формою згідно із Додатком №1 до Договору (а.с. 25-30).
Сума та розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 100565567 від 23.09.2022 року було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимоги №92-МЛ/Т від 28.02.2023 року.
Сума заборгованості відповідача становить 10388,1 грн., з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 2490 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків- 7598,1 грн.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 300 грн.
16.10.2025 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію про погашення кредитної заборгованості (а.с. 31).
За змістом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (стаття 3 Закону України «Про електронну комерцію).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про електронну комерцію» сторони електронного правочину можуть користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитного договору № 100565567 від 23.09.2022 року в електронній формі відповідає приписам статей 6 та 627 ЦК України, статей 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов'язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Договір відступлення прав вимоги №92-МЛ/Т, укладений 28.02.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал», є дійсним та чинним, відомості про те, що він оскаржувався в судовому порядку, відсутні.
Відтак, суд погоджується з доводами представника позивача щодо переходу до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як до нового кредитора, права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.
Спір виник внаслідок порушення відповідачем зобов'язань у частині повернення кредитних коштів і наявності/відсутності підстав для стягнення заявленої позивачем заборгованості за кредитом.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до змісту частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 627 ЦК України закріплено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено вище, матеріали справи містять належні докази того, що ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, погодивши розмір кредиту, порядок і строки здійснення платежів на його погашення, а також досягли домовленості щодо виду, розміру та строків сплати процентів за користування кредитними коштами.
З огляду на вищевикладене, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором № 100565567 від 23.09.2022 року, у зв'язку з чим має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 100565567 від 23.09.2022 року сумі 10 388,10 грн.
Зазначений розмір заборгованості підтверджується умовами договору і не викликає сумніву у суду. При цьому, суд констатує, що з моменту отримання прав вимоги до відповідача позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.
Крім того, суд констатує, що зазначені обставини фактично не були спростовані відповідачем.
Відповідно до ч. 1 , п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 8 000 грн., суд приймає до уваги наступне.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 2 статті 141 ЦПК України, відповідно до якого інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із цим, у частині 3 статті 137 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Виходячи з визначених у частині 3 статті 137 ЦПК України критеріїв, суд зазначає, що розмір гонорару адвоката позивача свідчить про необґрунтованість та непропорційність цих витрат до предмета спору.
Отже, суд при розподілі витрат на професійну правничу допомогу враховує, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому вважає за необхідне зменшити суму стягнення з відповідача на користь позивача до 2000 грн. витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат є об'єктивним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.
Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору, у розмірі 2 422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.509,517,525,526,530,610,626,628,629,1050,1054 ЦК України, ст.2,5,10-13,76-81,89,141,259,263,264,265,354 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького,1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за кредитним договором № 100565567 від 23.09.2022 року у розмірі 10 388,10гривень, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 422,40 гривень та витрати на правничу допомогу в сумі 2000 гривень.
Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького,1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236;
відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя А.М.Чуванова