провадження № 3/294/80/26
справа № 294/2077/25
03 березня 2026 року м. Чуднів
Суддя Чуднівського районного суду Житомирської області Білера І.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з ВП №2 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
04.12.2025 близько 12 год. 00 хв. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері гр. ОСОБА_2 , а саме виражалася словами нецензурної лайки, погрожувала фізичною розправою, тим самим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП про що складено протокол серії ВАД №550497 від 04.12.2025.
У судове засідання 03.03.2026 з'явились ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Обоє повідомили суд, що дійсно 04.12.2025 ОСОБА_1 перебувала у стані алкогольного сп'яніння, внаслідок чого між ними відбулась сварка, будь - яких активних дій, спрямованих на нанесення ушкоджень чи іншого характреу, ОСОБА_1 не вчиняла.
Потерпіла ОСОБА_2 також повідомила, що шкоди будь - якого характеру їй не завдано.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, зважаючи на таке.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідальність за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, в редакції Закону України №3733-IX від 22.05.2024, який набрав чинності 19.12.2024, настає за умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №550497 від 04.12.2025, де викладено обставини вчинення адміністративного правопорушення; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та подію від 04.12.2025; письмові поясненнями ОСОБА_2 від 04.12.2025, в яких остання вказала що 04.12.2025 о 12 год. 00 хв. за місцем проживання по АДРЕСА_2 в неї з донькою ОСОБА_1 виникла словесна суперечка, в результаті якої її донька виражалася словами нецензурної лайки та погрожувала, суд не вбачає будь - яких фактичних даних, які б свідчили про завдання потерпілій ОСОБА_2 шкоди будь - якого характеру. Про завдання такої шкоди заперечила і сама потерпіла в судовому засіданні.
Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Нормами наведеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Отже, домашнє насильство, зокрема психологічного та фізичного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному та фізичному здоров'ю потерпілого.
Тож, законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Сам факт звернення потерпілої ОСОБА_2 до органів поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії, не є достатнім підтвердженням вчинення такого насильства.
Сам по собі складений щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не може бути визнаний єдиним належним та допустимим доказом по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП у частині підтвердження факту вчинення особою певних діянь, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а викладені у ньому факти підлягають доказуванню.
Наявність сварок і непорозумінь між особами на майновому чи побутовому ґрунті свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства та не таким за своєю суттю.
Для сімейного насильства має бути виражена безсумнівна жертва і такий же виражений безсумнівний агресор. Якщо такої визначеності немає, обидві сторони демонструють невміння вирішувати конфлікти цивілізовано, гідно, з дотриманням моральних норм, є не домашнім насильством насильство, а конфліктом.
Отже, дослідивши усі обставини справи в їх сукупності та оцінюючи зібрані у справі докази, суддя вважає, що матеріалами справи не доведено наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 221, 247, 252, 268, 280, 283, 284, 285 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №550497 від 04.12.2025.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Ірина БІЛЕРА