справа 278/743/26
02 березня 2026 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Віктора Мокрецького, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - ТзОВ «ГК «Нафтогаз України») звернулося із заявою до ОСОБА_1 в якій просило стягнути з останньої заборгованість за спожитий природний газ в сумі 2 637,37 грн.
У обґрунтування заявленого ТзОВ «ГК «Нафтогаз України» зазначило, що ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_1 , а отже відповідно до норм законодавства України зобов'язана сплачувати заявникові вартість спожитого природного газу в зазначеній квартирі, однак не здійснює цього. Із урахуванням наведеного заявник вимушений звернутися до суду із цією заявою.
Нормами процесуального законодавства вказані правовідносини врегульовані наступним чином.
За правилами п. 1 ч. 3 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Нормою ст. 162 ЦПК України визначено, що заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Загальні правила підсудності визначені приписами ст.ст. 27-30 ЦПК України.
Так, згідно із ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 27 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (ч. 1 ст. 30 ЦПК України).
Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 сформував правовий висновок про те, що "послуги з утримання майна надаються за місцем знаходження нерухомого майна. Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності".
Окрім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 зазначено: «виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном».
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 сформулювала правовий висновок про те, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.
Отже, із системного аналізу приписів ст.ст. 27-30, 162 ЦПК України а також усталеної судової практики з приводу врегулювання подібних правовідносин, можливо дійти висновку, що заяви про видачу судового наказу, які стосуються питання стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, повинні подаватися до суду першої інстанції визначеному в порядку ст. 30 ЦПК України, тобто з урахуванням правил виключної підсудності.
Нормою п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Зокрема, із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що помешкання, заборгованість по сплаті житлово комунальних послуг щодо якого бажає стягнути заявник в межах цієї справи, розташоване в межах Богунського району міста Житомира, а отже поза виключною підсудністю Житомирського районного суду Житомирської області.
За таких обставин, суд, з урахуванням вищевказаних норм процесуального права, вимушений відмовити у видачі судового наказу на підставі п. 9. ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 30, 162, 165 ЦПК України, суд,
У видачі судового наказу відмовити на підставі п. 9. ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складений 02 березня 2026 року.
Суддя Віктор Мокрецький