Справа №295/3507/26
1-кс/295/1450/26
03.03.2026 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , за участі - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання дізнавача СД Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 , про арешт майна,
встановив:
у провадженні ст. дізнавача перебувають матеріали кримінального провадження №12026065600000077 від 26.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, з посиланням на те, що 26.02.2026 року о 11 годині 21 хвилині за адресою: м. Житомир, просп.. Миру, 37/ працівниками патрульної поліції було зупинено транспортний засіб «I-Van A07A1-632» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , під час перевірки документів було виявлено посвідчення водія з ознаками підробки, наяке дізнавач просить накласти арешт з метою збереження речових доказів, проведення експертизи.
У судове засідання слідчий не з'явився про розгляд клопотання повідомлялися, неявка не є перешкодою для розгляду клопотання. ОСОБА_3 заперечив щодо арешту вилученого посвідчення. Дослідивши клопотання та додані матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні дізнавача перебувають матеріали кримінального провадження №12026065600000077 від 26.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, з посиланням на те, що 26.02.2026 року о 11 годині 21 хвилині за адресою: м. Житомир, просп.. Миру, 37/ працівниками патрульної поліції було зупинено транспортний засіб «I-Van A07A1-632» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , під час перевірки документів було виявлено посвідчення водія з ознаками підробки.
В ході огляду місця події було вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 16.07.2014, яке постановою дізнавача від 26.02.2026 року визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно із п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч.3 зазначеної статті, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, підстави для накладення арешту з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч.2 ст.170 КПК України, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.
Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Враховуючи вищевстановлені обставини, з метою забезпечення збереження речового доказу, проведення відповідних експертиз, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків, встановлених ч.1 ст. 170 КПК України, для задоволення вимог клопотання.
Керуючись ст.ст. 167,170-173,309 КПК України,
ухвалив:
клопотання задовольнити.
Накласти арешт на посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 16.07.2014та тимчасово позбавити власника та користувачів можливості відчужувати, розпоряджатися та користуватися вищевказаним речовим доказом.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1