Справа № 163/489/26
Провадження № 1-кс/163/81/26
02 березня 2026 року Слідчий суддя Любомльського районного суду
Волинської області ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області погоджене з прокурором Любомльського відділу Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_3 клопотання слідчої СВ відділення поліції №1 Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 про арешт майна в кримінальному провадженні № 12026030560000049,
Клопотання обґрунтоване тим, що в ЄРДР внесено відомості про незаконне заволодіння транспортним засобом «Daihatsu Sirion», р.н. НОМЕР_1 , вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
25.02.2026 затримано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 289 КК України.
Цього ж дня в ході проведення огляду місця події було виявлено та вилучено зазначений у клопотанні слідчої автомобіль.
На думку слідчої, вилучене майно має силу речового доказу, надасть змогу об'єктивно встановити важливі обставини провадження, в тому числі, провести експертизи, а неприйняття рішення про арешт майна безумовно тягне його повернення з можливістю втрати доказового значення.
Слідча, прокурор та треті особи в судове засідання не з'явились.
Слідча ОСОБА_7 в канцелярію суду подала заяву про розгляд клопотання без її участі, одночасно вказавши, що клопотання підтримує в повному обсязі.
Третя особа ОСОБА_8 в канцелярію суду подала заяву про розгляд справи без її участі, одночасно просила повернути їй автомобіль у користування, так як він необхідний для потреб сім'ї.
Третя особа ОСОБА_9 в судове засідання також не з'явилась. подавши в канцелярію суду заяву про розгляд клопотання без її участі, одночасно просила повернути автомобіль у користування.
Під час розгляду клопотання встановлено таке.
Відомості по указаному в клопотанні факту внесені у ЄРДР 25.02.2026 за №12026030560000049 за ч.2 ст.289 КК України, що підтверджено відповідним витягом.
Злочин, передбачений ч.2 ст.289 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно до ст.12 КК України є тяжким.
Майно щодо якого подано клопотання дійсно вилучене під час огляду місця події, що підтверджується відповідним протоколом, та постановою слідчої від 26.02.2026 року визнаний речовим доказом.
Власником автомобіля «Daihatsu Sirion», р.н. НОМЕР_1 є ОСОБА_9 . На момент вчинення кримінального правопорушення автомобіль перебував у володінні ОСОБА_8 .
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Пунктом 1 ч.2 ст.170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 3 ст.170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, під час розгляду клопотання встановлено, що вилучене майно, яке слідча просить арештувати, має статус речового доказу і тимчасово вилученого майна.
Згідно з ч.4 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Виходячи із встановлених обставин та положень чинного законодавства України, позиції потерпілої сторони, накладення арешту на автомобіль із застосуванням найбільш обтяжливого способу арешту не відповідатиме вимогам п.5 ч.2 ст.173 КПК України щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
При цьому очевидним є що ідентифікація особи власника (володільця) в сукупності із встановленою ст.388 КК України відповідальністю за незаконні дії щодо арештованого майна достатньо гарантує його належне збереження.
У зв'язку з цим та для досягнення дієвості розслідування кримінального правопорушення вбачається за необхідне застосувати захід забезпечення кримінального провадження із забороною власнику права розпорядження автомобілем.
Таким чином, клопотання підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.170, 172, 173, 372, 376 КПК України,
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт на вилучений 25.02.2026 в ході огляду місця події автомобіль марки «Daihatsu Sirion», номерний знак НОМЕР_1 , заборонивши власнику (володільцю) розпоряджатися вказаним майном.
Часткове задоволення клопотання про арешт транспортного засобу в частині заборони розпорядження тягне за собою негайне повернення цього майна власнику (володільцю) для можливості реалізації правомочностей - володіння та користування.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1