Справа № 162/63/26
Провадження № 2/162/139/2026
03 березня 2026 року селище Любешів
Любешівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Савича А. С.,
з участю секретаря судового засідання - Гичук О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивачка ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 27.01.2026 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Свій позов мотивує тим, що 23.07.2009 між нею та відповідачем ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Любешівського районного управління юстиції Волинської області, про що складено відповідний актовий запис № 23. Від цього шлюбу мають двоє неповнолітніх дітей, дочок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначає, що сімейне життя з відповідачем не склалося оскільки, через різні погляди на життя стали частими сварки, зникло взаєморозуміння та взаємоповага. Вони більше року проживають окремо один від одного, не ведуть спільного господарства та не мають спільного бюджету. Вважає, що їхній з відповідачем шлюб фактично припинив своє існування. Просить суд розірвати їх шлюб та стягнути судові витрати з відповідача, які складаються з витрат по сплаті судового збору в розмірі 1331,20 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.
Ухвалою судді Любешівського районного суду Волинської області від 04.02.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10 год 00 хв 03.03.2026 (а.с.16).
У призначене судове засідання сторони не прибули, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи (а.с.17).
Позивачка ОСОБА_1 в своїй позовній заяві просить розгляд справи здійснювати без її участі та участі її представника. Позовні вимоги підтримує та не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с.3).
Відповідач ОСОБА_2 12.02.2026 подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити (а.с.18).
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов до переконання про задоволення позову з таких підстав.
Як убачається з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , 23.07.2009 ОСОБА_2 та ОСОБА_6 уклали шлюб, який зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Любешівського районного управління юстиції Волинської області, про що складено відповідний актовий запис № 23. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_7 » (а.с.6).
Копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 27.09.2010, серії НОМЕР_3 від 22.08.2017 стверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітніх дітей, дочок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7-8).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України), шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Як убачається зі змісту ч. 3 та ч. 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 СК України).
Відповідно до вимог ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам та інтересам їх дитини, що мають істотне значення.
Таким чином, з матеріалів справи судом установлено, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, шлюб існує формально.
За таких обставин, суд вважає, що подальше спільне життя сторін є неможливим, збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, а тому шлюб необхідно розірвати.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 115 СК України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачкою на підтвердження витрат на правничу допомогу надано копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 16.01.2026, копію акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 23.01.2026 та копію квитанції від 23.01.2026 (а.с.9-12). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи викладене, а також те, що заявлені позивачкою витрати у сумі 2500,00 грн є співмірними із складністю цієї справи, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки даної суми витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому ч. 1 ст. 142 ЦПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, тому зі сплаченого позивачкою судового збору у розмірі 1331,20 грн необхідно повернути безпосередньо позивачці з державного бюджету 665,60 грн, а 665,60 грн - стягнути з відповідача в користь позивачки.
На підставі ст. 24, 55, 56, 110, 112, 114 СК України, керуючись ст. 10, 12, 27, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 23.07.2009 відділом реєстрації актів цивільного стану Любешівського районного управління юстиції Волинської області, актовий запис № 23, - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 (дві тисячі п'ятсот) гривень.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок судового збору, сплаченого при поданні позову.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення 03 березня 2026 року.
Учасники справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Представник позивачки: ОСОБА_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Суддя Любешівського районного суду
Волинської області А.С. Савич