03 березня 2026 року
м. Київ
справа № 420/9383/25
адміністративне провадження № К/990/6514/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу представника позивача Коломацького Миколи Григоровича на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі № 420/9383/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської митниці, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000049/2 від 25 січня 2025 року;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000069 від 22 січня 2025 року;
- визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці в частині не вжиття заходів щодо оформлення та подання висновку до уповноваженого казначейства або іншого уповноваженого органу про повернення грошових коштів ОСОБА_1 в загальній сумі 71 200,00 грн, яка складається з наступних сум: 71 200,00 грн (доплата на підставі рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000049/2 від 25 січня 2025 року);
- зобов'язати Одеську митницю скласти та подати висновок до уповноваженого казначейства або до іншого уповноваженого органу про повернення грошових коштів ОСОБА_1 в загальній сумі 71 200,00 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 25 січня 2025 року №UA500500/2025/000049/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25 січня 2025 року №UA500500/2025/000069.
У решті позовних вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, представника позивача Коломацького М. Г. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 лютого 2026 року у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Шишов О. О. (суддя-доповідач), судді - Дашутін І. В., Яковенко М. М.
На підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року № 226, у зв'язку з обранням судді Дашутіна І.В., який входить до складу постійної колегії суддів, до складу судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 420/9383/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 лютого 2026 року у справі визначено новий склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Шишов О. О. (суддя-доповідач), судді - Васильєва І. А., Яковенко М. М.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі №1.380.2019.002933.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
За правилами частини четвертої статті 330 КАС України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Касаційна скарга містить лише виклад обставини справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставини справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Таким чином, оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, представник позивача не вказав які саме норми матеріального права неправильно застосовані чи які норми процесуального права порушено судом, не зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин, не враховані судом апеляційної інстанції.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та в інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження), не підлягають касаційному оскарженню, за винятком випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії справ незначної складності.
Отже, оскарження судового рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, вимагає від скаржника обов'язкового зазначення у касаційній скарзі конкретного випадку з наведеного переліку, передбаченого пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також належного обґрунтування наявності відповідних підстав.
Суд наголошує, що можливість відкриття касаційного провадження у справах незначної складності та у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, залежить виключно від встановлення у кожному конкретному випадку обставин, які свідчать про наявність підстав, визначених зазначеною нормою, зокрема їх значення для формування єдиної правозастосовчої практики або виняткового значення для учасника справи.
У касаційній скарзі заявник посилається на статті 343 та 344 КАС України, які регламентують порядок касаційного розгляду справи. Водночас положення Кодексу передбачають необхідність посилання саме на пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України із наведенням відповідного обґрунтування.
Однак у поданій касаційній скарзі не зазначено про наявність жодного з випадків, передбачених підпунктами «а», «б», «в» чи «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження.
Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та відповідно до відомостей із комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», скаржник уже реалізовував своє право на касаційне оскарження у цій справі. Втім, ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2026 року його касаційну скаргу було повернуто як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження. У зазначеній ухвалі надано вичерпні роз'яснення щодо вимог до форми та змісту касаційної скарги, зокрема у частині визначення підстав касаційного оскарження.
Втім, звертаючись до суду з цією касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.
Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
постановив:
Касаційну скаргу представника позивача Коломацького Миколи Григоровича на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі № 420/9383/25 - повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов