03 березня 2026 року
м. Київ
справа №640/30154/21
адміністративне провадження № К/990/8605/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів: Ханової Р.Ф., Бившевої Л.І.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі №640/30154/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранбуд Лідер» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранбуд Лідер» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №0040601/0706 від 26.05.2021 та №0040603/0706 від 26.05.2021.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у м. Києві 25.02.2026 звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
У поданій касаційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає, що застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права (ч. 1 та 2 ст. 72, ч. 1 ст. 76, ч. 3 ст.90, ч. 1-3 ст. 242, п. 1, 2 ст. 244 КАС України) та неправильного застосування норм матеріального права (п. 44.1, п. 44.2 от. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 от. 134, п. 135-1 ст.135, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України), без врахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Неправильно застосовуючи п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 п. 134, п. 135-1 ст.135, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України суди першої та суд апеляційної інстанції прийшли до хибних висновків про те, що первинні документи, надані позивачем, нібито підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Предметом спору у цій справі є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що вирішуючи даний спір суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції з урахуванням правових позицій Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.
Суд апеляційної інстанції врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.03.2018 по справі №816/809/17, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 виснувала, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом. Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанції про протиправність прийняття контролюючим органом оскаржуваного рішення є правомірним.
Доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі не є достатніми для відкриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Висновки судів першої та апеляційної інстанції відповідають висновкам Верховного Суду, постанови про відступлення від яких немає, і колегія суддів не вважає за необхідне відступити від таких у цій справі, у зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі №640/30154/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранбуд Лідер» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень.
Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
Р.Ф. Ханова
Л.І. Бившева
Судді Верховного Суду