03 березня 2026 року
м. Київ
справа № 420/21915/21
адміністративне провадження № К/990/49055/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
суддя-доповідач - Бевзенко В.М.,
судді: Берназюк Я.О., Чиркін С.М.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його адвокатом Савіним Сергієм Олександровичем на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року (прийняте у складі головуючого судді Василяка Д.К.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року (прийняту у складі головуючого судді Турецької І.О., суддів: Градовського Ю.М., Шеметенко Л.П.) у справі №420/21915/21 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та про зобов'язання вчинити певні дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність щодо невнесення змін до Переліку вкладників та незатвердження змін до Загального реєстру вкладників ПАТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом, за рахунок Фонду, на підставі укладеного ним договору від 20 січня 2015 року № 990413520 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року;
- зобов'язати внести зміни до Переліку вкладників та затвердити зміни до Загального реєстру вкладників ПАТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом на підставі договору від 20 січня 2015 року № 990413520 за рахунок Фонду щодо нього - ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що в розумінні статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) він є вкладником банку, отже на нього поширюються гарантії, передбачені статтею 26 цього Закону.
ОСОБА_1 у позовній заяві вказує, що у зв'язку з протиправними діями Фонду його не було включено до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок коштів Фонду, що позбавило його можливості отримати суму відшкодування, гарантовану чинним законодавством України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що системний аналіз норм Закону № 4452-VI дає підстави для висновку, що Фонд гарантування вкладів виплачує гарантовану суму вкладникам банку за таких умов: після отримання від уповноваженої особи Фонду Переліку вкладників або додаткової інформації щодо вкладника та після включення Фондом такого вкладника до Загального реєстру.
Суди приймаючи рішення встановили, що уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» не включила ОСОБА_1 до Переліку вкладників через визнання нікчемним його договору від 20 січня 2015 року № 990413520 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року. Нікчемність цього договору була встановлена судовим рішенням у справі № 815/3514/15, яке набрало законної сили 31 травня 2017 року.
За таких обставин суди дійшли висновку про відсутність протиправної бездіяльності Фонду щодо невнесення змін до Переліку вкладників та незатвердження змін до Загального реєстру вкладників ПАТ «ІМЕКСБАНК» стосовно ОСОБА_1 на підставі вказаного договору.
Крім того, суди зазначили, що позовні вимоги є передчасними, оскільки включення даних позивача до Загального реєстру для виплати гарантованої суми вкладу відбувається лише після надання уповноваженою особою Фонду до Фонду доповнень до переліку вкладників. Наведена процедура, на переконання судів першої та апеляційної інстанції, відповідає порядку та способу виплати гарантованої суми за вкладом, що встановлені статтями 26, 27 Закону № 4452-VI, відповідно дотримання даної процедури відповідачем не може бути визнано судом як його протиправні дії.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу
3. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі слугувало неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права у випадку, якщо: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, а також постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 826/20429/14, від 21 червня 2018 року у справі № 821/3601/15-а, зокрема в частині того, що при виявленні нікчемних договорів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділений повноваженнями визнавати правочин нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочин (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним.
04 лютого 2025 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому Фонд просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін. У відзиві вказує, що позивач у розумінні норм Закону № 4452-VI не є вкладником, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Отже у відповідача відсутні підстави для внесення змін до Переліку вкладників, які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом ОСОБА_1 на підставі договору від 20 січня 2015 року № 990413520 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року.
Невключення позивача Фондом до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, а також до Загального переліку, відповідає вимогам законодавства України, оскільки правочин щодо відкриття рахунку та внесення коштів на цей рахунок є нікчемним.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 січня 2015 року між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ОСОБА_2 , як особою, що оформила вклад на користь ОСОБА_1 , було укладено договір № 990413520 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року.
Відповідно до умов договору № 990413520 від 20 січня 2015 року, сума вкладу склала 10 000 доларів США, строк дії договору до 23 квітня 2015 року.
26 січня 2015 року Правлінням Національного банку України була прийнята постанова № 50 «Про віднесення ПАТ «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних».
На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду 26 січня 2015 року прийнято рішення № 16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ІМЕКСБАНК», згідно з яким з 27 січня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «ІМЕКСБАНК» - Северина Ю.П. Тимчасову адміністрацію в ПАТ «ІМЕКСБАНК» запроваджено строком на три місяці з 27 січня 2015 року по 26 квітня 2015 року включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 84 від 23 квітня 2015 року строк проведення тимчасової адміністрації в ПАТ «ІМЕКСБАНК» та повноваження уповноваженої особи Фонду продовжено до 26 травня 2015 року включно.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 21 травня 2015 року № 330 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК», виконавчою дирекцією Фонду, прийнято рішення від 27 травня 2015 року № 105 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ІМЕКСБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку». За вказаним рішенням було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ІМЕКСБАНК» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК».
Листом від 24 вересня 2021 року № 57-035-13179/21 Фонд повідомив ОСОБА_1 про відсутність стосовно нього інформації у Загальному реєстрі вкладників ПАТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок коштів Фонду.
Додатково було повідомлено. що за інформацією, наданою уповноваженою особою на тимчасову адміністрацію ПАТ «ІМЕКСБАНК», гарантовану суму відшкодування за вкладами ОСОБА_1 було виплачено 15 травня 2015 року (під час дії тимчасової адміністрації).
Позивач вважає, що невключення його до Переліку вкладників та Загального реєстру вкладників ПАТ «ІМЕКСБАНК» свідчить про протиправну бездіяльність відповідача. Свою позицію він обґрунтовує тим, що 05 травня 2015 року він отримав лише готівкові кошти в розмірі 122 грн 37 коп., що є відсотками за депозитним договором. Будь-яких інших виплат ОСОБА_1 не отримував, у зв'язку з чим звернувся з позовом до суду.
Крім цього суди встановили, що уповноважена особа Фонду не включила ОСОБА_1 до Переліку (реєстру) вкладників банку через визнання його договорів банківського вкладу нікчемними.
ОСОБА_1 вже звертався до суду, в рамках судової справи №815/3514/15, з позовом до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо повідомлення про нікчемність договору від 20 січня 2015 року № 990413520 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року;
- зобов'язати надати Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «ІМЕКСБАНК» за рахунок Фонду на підставі названого вище договору;
- зобов'язати Фонд включити його до Загального реєстру вкладників ПАТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/3514/15 від 25 серпня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року вказане рішення скасовано та прийняте нове рішення про часткове задоволення позову.
Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» надати Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «ІМЕКСБАНК» за рахунок Фонду на підставі договору від 20 січня 2015 року № 990413520 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року.
Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників ПАТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року постанову апеляційного суду було скасовано, а рішення суду першої інстанції про відмову в позові залишено в силі.
Приймаючи таке рішення суд касаційної інстанції вказав, що правочин від 20 січня 2015 року, складався з перерахування з банківського рахунку ОСОБА_2 у філії ПАТ «ІМЕКСБАНК» на рахунок ОСОБА_1 в тій же філії банку 10 000 доларів США, який був відкритий того ж дня саме ОСОБА_2 . На переконання суду касаційної інстанції, вказана операція не передбачала фактичного переміщення (видачу/виплату або перерахування) «реальних» коштів та здійснювались виключно за рахунок внутрішньобанківських проводок шляхом оформлення меморіального ордеру № 20835 від 20 січня 2015 року.
У даному випадку видача, виплата або перерахування «реальних» грошових коштів не проводилась, натомість на підставі поданих Банку платіжних документів відбувалось виключно коригування структури банківського балансу через зміну обліку грошових зобов'язань, що в свою чергу призвело до штучного створення правових підстав для виникнення в Фонду обов'язку здійснити виплату суми гарантованого відшкодування по таким операціям.
Згідно з частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, коли банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Колегія суддів касаційного суду погодилась з висновком суду першої інстанції, що укладений позивачем правочин був вчинений з наданням окремим кредиторам - клієнтам Банку нічим не обумовленої переваги, порівняно з іншими кредиторами (підпункт 7 пункту 3 статті 38 Закону № 4452-VІ).
Враховуючи викладене, касаційний суд підтримав позицію суду першої інстанції, який адміністративний позов визнав необґрунтованим.
5. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
6. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
7. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
8. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
9. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
10. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року та постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є необґрунтованими з огляду на таке.
11. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
13. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом № 4452-VI.
14. Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
15. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.
16. У пункті 4 частини другої статті 4 Закону № 4452-VI, вказано, що Фонд здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами.
17. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 498/496/17 висловила правовий висновок, що Фонд створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснює у цій сфері нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.
18. За приписами пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, вклад це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
19. Вкладник це фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (пункт 4 частини першої статті 2 Закону № 4452- VI).
20. Уповноважена особа Фонду працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (пункт 17 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI).
21. Відповідно до пунктів 2-4 частини третьої статті 12 Закону № 4452-VI виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду; визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами відповідно до цього Закону та затверджує реєстри відшкодувань вкладникам у порядку та у черговості, що встановлені нормативно-правовими актами Фонду.
22. До повноважень виконавчої дирекції Фонду у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку належить затвердження ліквідаційного балансу та звіту уповноваженої особи Фонду про завершення ліквідаційної процедури (пункт 15 частини п'ятої статті 12 Закону №4452-VI).
23. Частиною першою статті 26 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
24. Приписами частини першої статті 27 Закону № 4452-VI передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
25. Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує, зокрема, перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
26. Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр (Загальний) відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.
27. Здійснюючи аналіз наведених норм права, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що повноваження щодо формування документів, які є підставою для виплати відшкодування за вкладами розмежовані між уповноваженою особою Фонду та виконавчою дирекцією Фонду.
28. Зокрема, до компетенції уповноваженої особи Фонду належить вирішення питання щодо визначення сум відшкодування коштів за вкладами та складення відповідного Переліку вкладників. Такий Перелік вкладників є документом, який акумулює первинну інформацію про рахунки та розрахункові суми відшкодування станом на день початку процедури виведення банку з ринку.
29. Водночас, повноваження щодо затвердження Загального реєстру вкладників та внесення змін до нього покладені на виконавчу дирекцію Фонду. При цьому затвердження Загального реєстру відбувається виключно на підставі вже сформованого уповноваженою особою Переліку вкладників та наданої нею додаткової інформації.
30. При вирішенні спору по суті позовних вимог суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували, що в межах судової справи № 815/3514/15 було встановлено нікчемність договору від 20 січня 2015 року № 990413520 (про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу). Зазначені обставини, відповідно до статті 78 КАС України, мають преюдиційне значення для цієї справи, оскільки констатація нікчемності договору виключає обов'язок уповноваженої особи Фонду подавати інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника для включення до Переліку вкладників.
31. З огляду на викладене, Верховний Суд наголошує, що право на отримання гарантованої суми відшкодування реалізується за умови послідовного дотримання двохетапної процедури: включення даних про вкладника уповноваженою особою до Переліку вкладників, і подальше включення Фондом такого вкладника до Загального реєстру. Відсутність першої ланки цього алгоритму унеможливлює вчинення Фондом дій щодо затвердження відповідних змін у Загальному реєстрі вкладників.
32. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у діях відповідача ознак протиправної бездіяльності. Оскільки уповноважена особа Фонду не мала правових підстав для доповнення Переліку вкладників стосовно позивача, відповідно у Фонду не виникло кореспондуючого обов'язку щодо включення ОСОБА_1 до Загального реєстру. За таких обставин відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 4452-VI.
33. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
34. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
35. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі.
36. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не мають бути скасовані, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваних судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини справи з наданням оцінки всім основним аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Cуд -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі №420/21915/21 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач В. М. Бевзенко
Судді: Я. О. Берназюк
С. М. Чиркін