03 березня 2026 року
м. Київ
справа № 500/1767/25
адміністративне провадження № К/990/53062/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №500/1767/25
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 (суддя Дерех Н.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2025 (головуючий суддя Глушко І.В., судді: Затолочний В.С., Судова-Хомюк Н.М.),
28 березня 2025 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.03.2024 №0063809-2407-1915-UA61040010000042862, №0063807-2407-1915-UA61040010000042862.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою від 19.06.2025 суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Тернопільській області про залишення позову без розгляду; позовну заяву в адміністративній справі №500/1767/25 залишив без руху та надав позивачу п'ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків - подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із відповідними доказами поважності причин пропуску строку.
Висновок суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду ґрунтується на тому, що предметом оскарження у цій справі є податкові повідомлення-рішення від 26.03.2024, отримані позивачем 23.04.2024, а з позовом до суду ОСОБА_1 звернувся лише 28.03.2025. При цьому, будь-яких доказів на підтвердження того, що існували непереборні обставини, які перешкоджали позивачеві звернутися до суду не надано та в позовній заяві не зазначено; заява про поновлення строку звернення із зазначенням поважних причин порушення строку звернення до суду із цим позовом до суду надана не була.
На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду, обґрунтована, серед іншого, тим, що з податковими повідомленнями-рішеннями №0063809-2407-1915-UA61040010000042862 від 26.03.2024 та №0063807-2407-1915-UA61040010000042862 від 26.03.2024 сторона позивача вперше ознайомилася 12.03.2025, коли отримала відповідь ГУ ДПС у Тернопільській області на адвокатський запит №31; оскаржувані податкові повідомлення- рішення надіслані відповідачем не на адресу позивача, а на зовсім іншу адресу, до якої позивач жодного відношення не має.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду з позовом та відмовлено у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишено без розгляду.
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 - без змін.
Не погодившись з такими висновками судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач наполягає на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були надіслані на адресу, за якою він ніколи не проживав, а відтак, останні, відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ним не отримувалися. Про наявність таких податкових повідомлень-рішень позивачеві стало відомо лише 12.03.2025, після отримання відповіді від контролюючого органу на адвокатський запит, та вже 28.03.2025 позивач, не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, реалізував своє право на звернення до адміністративного суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.
Наголошує, що суди попередніх інстанцій не дослідили надані позивачем докази та прийшли до помилкового висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення надіслані за поштовою адресою, яка є зареєстрованим місцем проживання позивача, та врученні останньому. Зазначає, що відповідно до відповіді Підгороднянської сільської ради в селі Великий Ходачків Тернопільської області немає АДРЕСА_2; в період з 2017 року по 01.05.2025 такої вулиці в селі Великий Ходачків не існувало. Крім того зазначає, що відповідно до витягу з реєстру територіальної громади зареєстрованою адресою проживання ОСОБА_1 з 03.06.2008 є АДРЕСА_1 ; жодних відомостей про зміну (зняття, скасування реєстрації) місця проживання витяг не містить.
Верховний Суд ухвалою від 30.12.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2025 у цій справі.
Контролюючий орган у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, просить залишити скаргу позивача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, відзиву на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Спір між сторонами у цій справі, серед іншого, стосується питання дотримання позивачем строку звернення до суду із позовом, в якому оскаржуються податкові повідомлення-рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, визначеним цією статтею.
Реалізація права особи на звернення до суду за захистом порушених, на її думку, прав, свобод або законних інтересів здійснюється шляхом подання до суду позовної заяви, яка має відповідати вимогам, що визначені у статті 160 КАС України, у строки, встановлені статтею 122 КАС України.
За правилами частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Статтями 169, 170 КАС України регламентовано випадки, за яких суд повинен залишити позовну заяву без руху, повернути її особі, яка подала таку заяву, чи відмовити у відкритті провадження у справі.
Отже, із змісту наведених норм процесуального закону слідує, що після одержання позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження суддя перевіряє на дотримання вимог законодавства подані до суду документи та встановлює наявність чи відсутність підстав для застосування приписів статей 169, 170, 171 КАС України. Питання дотримання позивачем строків звернення до суду належить до того кола пріоритетних питань, які вирішуються судом безвідносно до доводів сторін в цій частині. Це узгоджується із правилами частини четвертої статті 9 КАС України, яка передбачає, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Таким чином, вирішенню адміністративного спору по суті має обов'язково передувати оцінка наявності підстав для відкриття провадження, зокрема за критерієм додержання строку звернення до суду з позовом.
Частина перша статті 122 КАС України встановлює, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Питання строків звернення до суду як і з попереднім використанням платником податків досудового порядку вирішення спору, так і без застосування зазначеної процедури було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.
При цьому в кожному випадку темпоральні проміжки, як і момент початку відліку строку, є різними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24 у пункті 17 виснувала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб'єкта владних повноважень:
1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);
2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов'язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);
3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов'язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).
Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У справі, що розглядається, після відкриття провадження у справі, відповідач перед судом першої інстанції порушив питання про пропуск позивачем строку звернення до суду та залишення позову без розгляду, посилаючись на отримання позивачем спірних податкових повідомлень-рішень у квітні 2024 року, а звернення до суду з позовом про їх скасування лише у березні 2025 року, тобто з пропуском встановленого шестимісячного строку.
Правила частини четвертої статті 123 КАС України передбачають, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Зважаючи на доводи відповідача та на виконання вимог наведеної вище норми процесуального закону, суд першої інстанції повернувся до вирішення питання дотримання позивачем шестимісячного строку звернення до суду.
В ході розгляду в суді першої інстанції означеного питання позивач наполягав, що контролюючий орган надіслав спірні рішення на неналежну адресу. Натомість, про існування таких рішень позивачеві стало відомо лише у березні 2025 року й у цьому ж місяці він звернувся до суду з позовом, тобто у межах встановленого нормами законодавства строку.
Як стверджував відповідач, з чим також погодилися суди попередніх інстанцій, спірні податкові повідомлення-рішення отримані позивачем 23.04.2024, а відтак останнім пропущено встановлений шестимісячний строк звернення до суду з вимогами про їх оскарження. Вказані позивачем у клопотанні причини для поновлення такого строку судами визнано неповажними.
Стаття 42 ПК України унормовує питання листування платників податків та контролюючих органів.
Пункт 42.1 статті 42 ПК України встановлює, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
За правилами абзаців першого, другого пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Отже, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
У постанові від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Як констатовано судами, та не заперечується сторонами, спірні податкові-повідомлення рішення були надіслані контролюючим органом на адресу: АДРЕСА_2 .
Суди ствердили, що вказана адреса є зареєстрованим місцем проживання громадянина ОСОБА_1 відповідно до даних Державного реєстру фізичних осіб у періоді з 10.07.2017 по 02.02.2025.
Водночас, відповідно до відомостей Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, сформованого станом на 22.09.2017, місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (дата реєстрації 03.06.2008). Згідно витягу з реєстру Підгороднянської територіальної громади, сформованого 30.04.2025, зареєстрована адреса місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; дата реєстрації 03.06.2008, відомості щодо зняття (скасування) реєстрації відсутні. Окрім того, у листі №08-11/712 від 02.05.2025 Підгороднянська сільська рада повідомила, що у селі Великий Ходачків Тернопільської області немає АДРЕСА_2, та у період з 2017 року по 01.05.2025 такої вулиці в селі Великий Ходачків не існувало.
Враховуючи наведене колегія суддів зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі про те, що спірні податкові повідомлення-рішення надіслані контролюючим органом за зареєстрованим місцем проживання позивача ( АДРЕСА_2 ) та отриманні останнім 23.04.2024 є передчасними.
За наявності сумнівів щодо місця знаходження (реєстрації) позивача, суди першої та апеляційної інстанцій не позбавлені процесуальної можливості встановити на підставі належних і допустимих доказів (за необхідності витребувати додаткові докази) місце знаходження (реєстрації) позивача та належного вручення йому оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Ігнорування таких сумнівів або зведення їх до формальної констатації факту направлення кореспонденції за адресою позивача (без перевірки належності її адресату) суперечить принципу офіційного з'ясування усіх обставин справи та активної ролі суду в адміністративному процесі.
Ураховуючи зазначене, Верховного Суду дійшов висновку про наявність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2025 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва Р.Ф. Ханова