про залишення позовної заяви без руху
02 березня 2026 року
м. Київ
справа №320/65207/25
адміністративне провадження №П/990/54/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Васильєвої І.А. (головуючий суддя), суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В., Юрченко В.П. перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 ,-
31 грудня 2025 року Київським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву ОСОБА_1 , яку сформовано в підсистемі «Електронний суд» 28.10.2025 та в якій заявник просить:
1) зобов'язати відповідні органи Вищої ради правосуддя надати письмову обґрунтовану відповідь на подані ним системні скарги.
2) звільнити його від сплати судового збору на підставі ст. 87 ЦПК України та ст. 5 закону України «Про судовий збір» з огляду на сімейні та матеріальні обставини.
На підставі ухвали Київського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 вказану заяву передано до Верховного Суду, як суду першої інстанції, яку зареєстровано Верховним Судом 25.02.2026.
25.02.2026 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану заяву розподілено на суддів Касаційного адміністративного суду: Васильєву І.А. (головуючий суддя), суддів: Бившева Л.І., Ханова Р.Ф., Хохуляк В.В., Юрченко В.П.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 171 КАС України визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Однак, перевіривши заяву суддя вважає, що її слід залишити без руху, оскільки вона не відповідає процесуальним вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України з огляду на наступне.
1. Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
При цьому, відповідно до п. 8 та п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача;
Частиною 5 ст. 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Однак, до суду подано не позовну заяву, а звичайну заяву, в якій ОСОБА_1 визначено в процесуальному статусі заявником, що не узгоджується з викладеними вище нормами КАС України, оскільки належним процесуальним статусом особи, яка звертається до суду з позовною заявою є саме позивач.
Більш того, заявником у такій заяві взагалі не зазначено відповідача, тобто суб'єкта владних повноважень, до якого звернута така заява. Зокрема, не зазначено його повне найменування (для юридичних осіб), його місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти.
2. Також, згідно з п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
У прохальній частині позовної заяви заявник просить суд лише зобов'язати відповідні органи Вищої ради правосуддя надати письмову обґрунтовану відповідь на подані ним системні скарги.
При цьому, ні у заяві, ні у її прохальній частині заявник - ОСОБА_1 не конкретизує, які саме відповідні органи Вищої ради правосуддя він просить зобов'язати надати письмову обґрунтовану відповідь на подані ним системні скарги. Також не конкретизує, на які саме подані його скарги (дата та номер, коли зареєстровані) він просить суд зобов'язати відповідні органи Вищої ради правосуддя надати письмову обґрунтовану відповідь.
Тобто, прохальна частина позовної заяви заявником має бути викладена максимально чітко та зрозуміло, щоб суд, у разі задоволення позовних вимог, міг належним чином захистити порушені права заявника про захист яких він просить у позовній заяві.
В продовження формування вимог прохальної частини, слід також звернути увагу заявника на те, що згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Тобто, керуючись ч. 1 ст. 5 та ч. 2 ст. 245 КАС України необхідною передумовою для зобов'язання вчинення певних дій, є, зокрема, визнання протиправними дій та/або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними або визнання протиправним та скасування рішення, з урахуванням чого, прохальну частину заяви заявнику необхідно привести у відповідність вимогам ч. 1 ст. 5 та ч. 2 ст. 245 КАС України, зважаючи на те, що прохальна частина заяви містить лише вимогу зобов'язального характеру.
Водночас, під викладом обставин розуміється обґрунтування порушених прав та інтересів позивача оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача у сфері публічно-правових відносинах.
Обґрунтовуючи порушення своїх прав, заявник зазначає про підстави звернення, де вказує про те, що скарги до ВРП щодо порушень подавалися ним регулярно, перша понад 100 днів тому, як наслідок зазначає, що тривала бездіяльність ВРП не лише порушує його права, а й загрожує правам літньої особи, що підкреслює соціальну та правову вагу справи.
Надалі заявник зазначає, що відсутність реакції ВРП порушує право на ефективний судовий захист та гарантії процесуальної справедливості.
Однак, подана заява не містить обґрунтування обставин позивача відносно того, коли саме ОСОБА_1 були подані скарги, які саме скарги (дата та номер), коли зареєстровані, а також відсутні нормативно-правові обґрунтування порушення прав позивача. Тобто, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач не зазначає норму статті, яку саме порушено особою, до якої звернута вимога.
Враховуючи викладене, заявнику слід надати уточнену позовну заяву із викладом обставин щодо обґрунтування порушених права позивача, конкретизувавши, коли та які скарги ним було подано (дата та номер), коли зареєстровані, при цьому вказавши норму права та Закон, який порушено особою, до якої звернута вимога.
Тобто, позивачу слід зазначити предмет та підстави позову.
3. Також, в порушення вимог п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України позивачем у позовній заяві не зазначено власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
4. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В порушення вимог вказаної норми позивачем не надано суду доказів сплати судового збору.
Однак, у прохальній частині заяви, посилаючись на ст. 87 ЦПК та ч. 2 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач просить суд звільнити його від сплати судового збору.
В той ж час ч. 2 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що особа, позбавлена звання Герой України, втрачає право на пільгу щодо сплати судового збору, передбачену пунктом 13 частини першої цієї статті.
Тоді як ст. 87 Цивільного процесуального кодексу України визначає судові доручення щодо збирання доказів.
Тобто, ані ч. 2 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», ані ст. 87 Цивільного процесуального кодексу України не надають права на звільнення від сплати судового збору.
Між тим, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір»).
В той же час, згідно з ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», яка передбачає відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Згідно ч. 3 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Таким чином, проаналізувавши вказані норми та наявні матеріали, Суд зазначає, що умови для звільнення позивача від сплати судового збору, визначені ст. 8 Закону України «Про судовий збір» відсутні, оскільки позивачем не доведено наявності обставин звільнення його від сплати судового збору, з огляду на що позивач повинен сплатити судовий збір у загальному розмірі або надати суду докази, що вказують на його незадовільний майновий стан (декларацію або довідку про доходи за попередній рік) або надати докази перебування на його утриманні непрацездатних членів сім'ї.
Відтак, клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору є необґрунтованим.
Разом з тим, з прохальної частини заяви видно, що позивачем заявлено 1 (одну) вимогу немайнового характеру.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Частиною 1 згаданої статті визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01.01.2025 - 3028,00 грн.
Відтак, загальна сума судового збору за звернення до суду з даним позовом в електронній формі становить 968,96 грн. (3028,00 грн.*0,4%*0,8).
5. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з ч. 2 ст. 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Зі змісту податної заяви видно, що позивач подавав скарги до ВРП, про що на виконання вимог пункту 8 ч. 5 ст. 160 КАС України, у відповідності до ч. 4 ст. 161 у її взаємозв'язку з ч. 2 ст. 79 КАС України в пункті 4 додатків до заяви зазначено про долучення таких скарг до заяви.
Однак, перевіряючи долучення заявником вказаних скарг до заяви на підтвердження своїх доводів, в додатку «Архів 02. Скарги ВРП», Судом не встановлено наявність таких скарг, оскільки такий додаток містить заяву до ВРП від 07.06.2025, заяву від 24.08.2025, та доповнення до заяви від 25.08.2025. Однак не містить скарг.
Відтак, позивачу слід надати всі скарги, які стосуються предмету доказування.
Частиною 1 статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, позовну заяву слід залишити без руху та надати, особі, яка звернулася з позовною заявою десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених судом недоліків, шляхом надання:
1) уточненої позовної заяви із приведенням її у відповідність до вимог статей 160 та 161 КАС України;
1-1) із зазначенням позивача та відповідача (відповідачів), його повне найменування (для юридичних осіб), його місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти;
1-2) із зазначенням змісту позовних вимог і викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
1-3) із зазначенням викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
1-4) із зазначенням переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
1-5) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
1-6) із зазначенням власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
2) оригіналу доказів сплати судового збору у розмірі 968,96 грн. або надати докази, які підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору;
3) всіх доказів, на які заявник посилається у заяві, як на підтвердження обґрунтування заявлених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169 КАС України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити заявнику строк для усунення недоліків (викладених в мотивувальній частині цієї ухвали) - протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді І.А. Васильєва
Л.І. Бившева
Р.Ф. Ханова
В.В. Хохуляк
В.П. Юрченко