03 березня 2026 року
м. Київ
справа №286/3297/25
адміністративне провадження № К/990/8090/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Желєзного І.В., Радишевської О.Р.,
перевіривши касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2026 у справі №286/3297/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернулася із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №002543 від 29.07.2025, винесену виконувачем обов'язків начальника відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) Миколою Грибаном;
- визнати протиправними бездіяльність відповідача, що проявилася у нездійсненні перевірки законності та обґрунтованості постанови про накладення адміністративного стягнення №002543 від 29.07.2025, та прийняте за результатами розгляду скарги позивачки від 15.08.2025 рішення про залишення постанови про накладення адміністративного стягнення № 002543 від 29.07.2025 без змін, а скарги - без задоволення, що викладене у листі відповідача від 21.08.2025.
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 26.11.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2026, позов задоволено.
02.12.2025 до суду першої інстанції надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі в частині розподілу судових витрат, в якій останній просив покласти судові витрати в частині витрат на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 24612,50 грн на відповідача.
Додатковим рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 17.12.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2026, заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. В іншій частині вимог відмовлено.
06.01.2026 представник ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі про стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті витрат на правничу допомогу у розмірі 6940,00 грн, понесених під час апеляційного розгляду справи.
Додатковою постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2026 заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Ухвалено додаткове судове рішення у справі №286/3297/25. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 5 000 грн.
Не погоджуючись із додатковою постановою суду апеляційної інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті подала касаційну скаргу до Верховного Суду.
Перевіривши касаційну скаргу Суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Отже, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).
Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, то, відповідно, порядок його оскарження є таким, як і для рішення по суті.
Таким чином, при вирішенні питання про можливість відкриття касаційного провадження за скаргою на додаткове судове рішення вирішальним є питання можливості касаційного оскарження судового рішення по суті позовних вимог.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Особливості апеляційного та касаційного оскарження судових рішень в окремих категоріях адміністративних справ встановлені статтею 272 КАС України.
Згідно з частиною 3 статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Зокрема, статтею 286 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Предметом оскарження у цій справі є постанова про накладення адміністративного стягнення №002543 від 29.07.2025, винесена виконувачем обов'язків начальника відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки).
Отже, нормами КАС України не передбачено можливості оскарження в касаційному порядку судових рішень суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи те, що предметом спору у цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 248, частиною першою статті 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2026 у справі №286/3297/25.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко І.В. Желєзний О.Р. Радишевська