Справа №127/6195/26
Провадження №1-кс/127/2555/26
25 лютого 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши в судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження №42025020000000174 від 17.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .
Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025020000000174 від 17.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що завідувач травматологічного відділення КНП «Літинська центральна районна лікарня», лікар-ортопед-травматолог ОСОБА_6 , будучи згідно з ч. 3 ст. 18 КК України, ЗУ «Про державну службу» службовою особою, діючи умисно, з корисливим мотивом та метою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи за попередньою змовою з лікарем-невропатологом КНП «Літинська центральна районна лікарня» ОСОБА_8 отримав від громадянина ОСОБА_9 , неправомірну вигоду за вирішення питання встановлення групи інвалідності за наступних обставин.
Так, в вересні 2025 року, ОСОБА_9 звернувся за медичною допомогою до ОСОБА_6 , який в ході консультації повідомив останньому, що в сукупності з іншими діагнозами у нього є підстави для встановлення ІІІ групи інвалідності, та за неправомірну вигоду зможе допомогти у її оформленні. За вказані дії, ОСОБА_6 вказав, що йому необхідно буде надати неправомірну вигоду в розмірі 3000 доларів США - для встановлення ІІІ групи інвалідності, терміном 1 рік з можливістю подальшого продовження.
Вважаючи дії ОСОБА_6 по висловленню вимоги про необхідність надання неправомірної вигоди кримінально-протиправними, ОСОБА_9 звернувся до правоохоронних органів із письмовою заявою про учинення кримінального правопорушення та був залучений ними до конфіденційного співробітництва та у подальшому діяв під їх контролем.
В подальшому, 28.10.2025 ОСОБА_6 , продовжуючи свої злочинні дії, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , в ході особистої зустрічі з ОСОБА_9 повідомив, що йому потрібно буде пройти фіктивне стаціонарне лікування у неврологічному відділенні КНП «Літинстка ЦРЛ», а саме лікаря-невропатолога ОСОБА_8 .
Після цього, 07.11.2025, ОСОБА_9 , діючи під контролем працівників правоохоронних органів, на виконання попередньої домовленості із ОСОБА_6 , прийшов до лікаря-невропатолога ОСОБА_8 , яка зробила йому направлення на «фіктивну» госпіталізацію. Крім того, в невстановлені досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше 19.11.2025 ОСОБА_8 склала та видала завідомо неправдивий офіційний документ, який здатний спричинити наслідки правового характеру, а саме можливість реалізації ОСОБА_9 прав у сфері охорони здоров'я та соціального забезпечення - «медичну карту стаціонарного хворого», в якому зазначила завідомо неправдиві відомості про перебування ОСОБА_9 на стаціонарному лікуванні у відділенні КНП «Літинська ЦРЛ» терміном 10 днів, а також проведені обстеження.
Далі, ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_9 , що всі документи готові, і йому потрібно лише чекати дати призначення комісії щодо встановлення групи інвалідності.
Після цього, 22.02.2026 в денний період часу, ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, корисливим мотивом та з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в ході особистої зустрічі, одержав від ОСОБА_9 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів, шляхом передачі з рук у руки неправомірну вигоду у розмірі 3000 доларів США за вирішення питання встановлення ІІІ групи інвалідності, терміном 1 рік.
Крім того, завідувач травматологічного відділення КНП «Літинська центральна районна лікарня», лікар-ортопед-травматолог ОСОБА_6 , будучи згідно з ч. 3 ст. 18 КК України, ЗУ «Про державну службу» службовою особою, діючи умисно, з корисливим мотивом та метою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи за попередньою змовою з лікарем-невропатологом КНП «Літинська центральна районна лікарня» ОСОБА_8 , та іншими невстановленими особами, отримав від громадянина ОСОБА_9 неправомірну вигоду за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням, щодо встановлення групи інвалідності за наступних обставин.
Так, в вересні 2025 року, ОСОБА_9 звернувся за медичною допомогою до лікаря-ортопеда-травматолога ОСОБА_6 , який в ході консультації повідомив останньому, що в сукупності з іншими діагнозами у нього є підстави для встановлення ІІІ групи інвалідності, та за неправомірну вигоду зможе вплинути в його інтересах на відповідних службових осіб, а саме членів експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі ЕКОПФО) для встановлення групи інвалідності. За вказані дії, ОСОБА_6 вказав, що йому необхідно буде надати неправомірну вигоду в розмірі 3000 доларів США - для встановлення ІІІ групи інвалідності, терміном 1 рік з можливістю подальшого продовження.
Вважаючи дії ОСОБА_6 щодо вимоги надання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, кримінально-протиправними, ОСОБА_9 звернувся до правоохоронних органів із письмовою заявою про учинення кримінального правопорушення, був залучений ними до конфіденційного співробітництва та у подальшому діяв під їх контролем.
В подальшому, 28.10.2025 ОСОБА_6 , продовжуючи свої злочинні дії, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , в ході особистої зустрічі з ОСОБА_9 повідомив, що йому потрібно буде пройти фіктивне стаціонарне лікування у неврологічному відділенні КНП «Літинстка ЦРЛ», а саме лікаря-невропатолога ОСОБА_8 .
Після цього, 07.11.2025, ОСОБА_9 , діючи під контролем працівників правоохоронних органів, на виконання попередньої домовленості із ОСОБА_6 , прийшов до лікаря-невропатолога ОСОБА_8 , яка зробила йому направлення на «фіктивну» госпіталізацію. Крім того, в невстановлені досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше 19.11.2025 ОСОБА_8 склала та видала завідомо неправдивий офіційний документ, який здатний спричинити наслідки правового характеру, а саме можливість реалізації ОСОБА_9 прав у сфері охорони здоров'я та соціального забезпечення - «медичну карту стаціонарного хворого», в якому зазначила завідомо неправдиві відомості про перебування ОСОБА_9 на стаціонарному лікуванні у відділенні КНП «Літинська ЦРЛ» терміном 10 днів, а також проведені обстеження.
Після цього, ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_9 , що всі документи готові, і йому потрібно лише чекати дати призначення комісії щодо встановлення групи інвалідності.
В подальшому, 22.02.2026 в денний період часу, ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, корисливим мотивом та з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в ході особистої зустрічі, одержав від ОСОБА_9 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів, шляхом передачі з рук у руки неправомірну вигоду у розмірі 3000 доларів США за здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме членів експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи для встановлення ОСОБА_9 ІІІ групи інвалідності терміном 1 рік.
В подальшому, 24.02.2026 ОСОБА_6 та ОСОБА_8 затримано співробітниками правоохоронних органів у порядку ст. 615 КПК України, вилучено предмет неправомірної вигоди та припинено їх кримінально-протиправну діяльність.
На підставі здобутих доказів, 24.02.2026 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 28 - ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто в одержанні службовою особою неправомірної вигоди, а так само проханні надати таку вигоду для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди та одержанні неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням такої вигоди.
Підозра ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення обґрунтовується наступними доказами:
?протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 21.10.2025;
?протоколом огляду особи та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів від 22.02.2026;
?протоколом за результатами проведення НСРД №53/5/1/371-2019т від 19.11.2025;
?протоколом за результатами проведення НСРД №53/5/1/371-2020т від 19.11.2025;
?протоколом затримання ОСОБА_6 в порядку ст. 615 КПК України;
?повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 28 - ч. 3 ст. 369-2 КК України та іншими матеріалами кримінального провадження.
Установлено, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 10 років з конфіскацією майна та під загрозою суворої міри покарання може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Здобуті докази дають підстави вважати, що підозрюваний можливо діяв у співучасті з іншими особами, у тому числі не встановлено місце перебування інших осіб, а тому перебуваючи на волі без застосування дієвого запобіжного заходу підозрюваний може незаконно впливати на свідків, інших причетних осіб, тобто наявні ризики, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Отже, застосування жодного іншого більш м'якого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні корупційного злочину, при цьому сума отриманої неправомірної вигоди становила 3000 доларів США, що еквівалентно станом на момент вчинення кримінального правопорушення - 129810 гривень, свідчить про наявність у нього фінансових можливостей, а тому слід визначити йому розмір застави 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримали.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання, просила визначити мінімальний розмір застави.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні обставини зазначені у підозрі визнав, по суті клопотання підтримав думку захисника.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, характеризуючі дані підозрюваного, прийшов до наступного висновку.
Відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025020000000174 від 17.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
В рамках вказаного провадження, 24.02.2026 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 28 - ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Щодо обґрунтованості підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Дослідивши матеріали клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до висновку, що причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих правопорушень достатньою мірою, для даної стадії кримінального провадження, доводиться доказами, які долучені слідчим до матеріалів клопотання та доведена прокурором при розгляді даного клопотання.
При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання слідчий суддя приймає до уваги, що згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
В судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Зокрема, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, санкція яких передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
З матеріалів клопотання та пояснень прокурора в судовому засіданні встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення причетні інші особи. Зокрема у вказаному провадженні повідомлено про підозру ще одній особі, однак наразі не встановлені усі особи, причетні до вчинення незаконної діяльності. Враховуючи, що підозрюваному відомі усі учасники правопорушення, останній може здійснювати вплив на співучасників, яким також відомі обставини провадження, переконуючи їх давати неправдиві показання, а також узгоджувати показання між собою, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч.4ст.95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків може існувати не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи, що підозрюваному відомі персональні дані свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до переконання, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на вказаних осіб, шляхом проведення зустрічей з ними, спонуканням до зміни показів з метою надання останніми показань, які є вигідними саме для підозрюваного, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи, що кримінальне провадження перебуває на початковій стадії, продовжується відшукання речових доказів, без застосування дієвого запобіжного заходу, підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та доведення вини останнього.
При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме такі дії, однак має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, раніше не судимий, співпрацює зі слідством. Разом з тим, це не є безумовними підставами для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки вказані обставини на даний час не мають такого ступеню довіри, які можуть бути враховані судом, як такі, що мають запобіжний вплив на поведінку підозрюваного, та не є такими, що спростовують встановлені судом ризики.
На момент розгляду клопотання відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_6 в умовах СІЗО при ДУ «Вінницька УВП (№ 1)», зокрема, за станом здоров'я, сторонами не надано, тому слідчий суддя вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.
За змістом ст.131 КПК запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, а відтак їх застосування має на меті досягнення дієвості цього провадження. Дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування іншого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам, які вказані слідчим та доведені матеріалами справи.
Щодо розміру застави, який просить визначити сторона обвинувачення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В силу ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом з тим, слід враховувати, що запобіжний захід не є мірою покарання, а спрямований на забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.
Крім того органом досудового розслідування жодним чином не обґрунтовано такий розмір застави, не підтверджено матеріальний стан підозрюваного та можливість її внесення, а також виключність випадку.
Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_6 підозрюється, в умовах воєнного стану, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, особу підозрюваного та його роль у вказаному правопорушенні, розмір збитків, визнання вини та співпрацю зі слідством, слідчий суддя приходить до переконання, що такий запобіжний захід як тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним покладених обов'язків.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_4 задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з дня фактичного затримання особи, тобто з 24.02.2026 по 24.04.2026 року.
Одночасно визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 , наступні обов'язки:
?прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
?не відлучатись із населеного пункту в якому проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
?повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
?утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;
?здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя