Справа № 127/6616/26
Провадження № 1-кс/127/2719/26
Іменем України
27 лютого 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2
за участю:
прокурора: ОСОБА_3 ,
підозрюваної: ОСОБА_4 ,
захисника: адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Вінниця, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368 КК України, -
Старший слідчий в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області майор поліції ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання мотивовано тим, що СУ ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020000000491 від 28.03.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
В межах даного кримінального провадження 26.02.2026 ОСОБА_7 та ОСОБА_4 затримано співробітниками правоохоронних органів у порядку ст. 615 КПК України та припинено їх кримінально-протиправну діяльність.
На підставі здобутих доказів, 26.02.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368 КК України, тобто в складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, тому може в будь-який момент покинути місце проживання та під загрозою суворої міри покарання може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Здобуті докази дають підстави вважати, що підозрювана можливо діяла у співучасті з іншими особами, у тому числі не встановлено місце перебування інших осіб, а тому перебуваючи на волі без застосування дієвого запобіжного заходу підозрювана може незаконно впливати на свідків, інших причетних осіб, тобто наявні ризики, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, характер вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення та здобуті у ході досудового розслідування докази, дають підстави вважати, що вчинення нею злочину, пов'язаного із отриманням неправомірної вигоди, а також виявлені вході обшуку за її місцем проживання та роботи грошові кошти є одним із джерел її доходу, тобто перебуваючи на волі без застосування дієвого запобіжного заходу ОСОБА_4 може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інший злочин, що є ризиком передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КК України.
Отже, застосування жодного іншого більш м'якого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам.
Враховуючи викладене, слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до суду з вищевказаним клопотанням та просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав та просив застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 10000000,00 грн. (десять мільйонів гривень)
Підозрювана ОСОБА_4 та її захисник - адвокат ОСОБА_5 в письмових запереченнях та в судовому засіданні заперечували, щодо застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили відмовити у задоволенні клопотання або ж застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби.
Суд, дослідивши вказане клопотання, матеріали кримінального провадження №12025020000000491, заслухавши думку прокурора, підозрюваної та її захисника, дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про необхідність застосування до останньої запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, враховуючи наступне.
Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять наданні сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
Згідно з частиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що СУ ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020000000491 від 28.03.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Обгрунтовуючи клопотання слідчим зазначається наступне.\
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді завідувача неврологічного відділення КНП «Вінницька міська клінічна лікарня № 1», будучи згідно з ч. 3 ст. 18 КК України, Закону України «Про державну службу» службовою особою, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, в період з березня по серпень 2025 року (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) за попередньою домовленістю із лікарем загальної практики - сімейної медицини ОСОБА_7 , склала та видала завідомо неправдивий офіційний документ за наступних обставин.
Так, у невстановлені досудовим розслідуванням даті, місцем та часі, ОСОБА_4 на прохання ОСОБА_7 погодилася оформити фіктивне стаціонарне лікування особи.
На виконання вказаної домовленості, 20.08.2025 ОСОБА_8 , (який був залучений до конфіденційного співробітництва та діяв під контролем працівників правоохоронних органів) разом із ОСОБА_7 прибув до приміщення Комунального некомерційного підприємства «Вінницька міська клінічна лікарня № 1» за адресою м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 96, де у подальшому на виконання вказівки ОСОБА_7 , сам зайшов в кабінет до завідуючої неврологічним відділенням ОСОБА_4 , якій повідомив, що «він від ОСОБА_7 », на що ОСОБА_4 відповіла, що йому необхідно пройти стаціонарне лікування протягом 8 днів без його фактичної присутності. Після чого, ОСОБА_4 зробила ОСОБА_8 направлення на фіктивну госпіталізацію.
У подальшому, після проходження ОСОБА_8 фіктивного стаціонарного лікування без фактичної госпіталізації, ОСОБА_4 , в невстановлений досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше 28.08.2025, склала та видала завідомо неправдивий офіційний документ - «медичну картку стаціонарного хворого клінічного неврологічного відділення № 6904», який здатний спричинити наслідки правового характеру, а саме можливість реалізації ОСОБА_8 прав у сфері охорони здоров'я та соціального забезпечення, в якому зазначила завідомо неправдиві відомості про проведення обстеження та перебування ОСОБА_8 на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Комунального некомерційного підприємства «Вінницька міська клінічна лікарня № 1» терміном 8 днів, завіривши власним підписом та відтиском особистої печатки лікаря.
Крім того, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді завідувача неврологічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Вінницька міська клінічна лікарня № 1», будучи згідно з ч. 3 ст. 18 КК України, Закону України «Про державну службу» службовою особою, діючи умисно, за попередньою змовою із лікарем загальної практики - сімейної медицини ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, вчинила кримінальне правопорушення, пов'язане з одержанням неправомірної вигоди.
Так, 11.06.2025 ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з завідувачем неврологічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Вінницька міська клінічна лікарня № 1» ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою незаконного збагачення, в ході особистої зустрічі з ОСОБА_8 за місцем роботи у своєму офісі за адресою м. Вінниця, вул. Політехнічна, 12, повідомила останньому, що потрібно надати їй перелік медичних та особистих документів, а також неправомірну вигоду в розмірі 4000 Євро, або суму еквівалентну в доларах, що становить 4600 доларів США для встановлення ІІ групи інвалідності. В ході розмови ОСОБА_7 також повідомила, що ОСОБА_8 необхідно буде пройти два фіктивних стаціонарних лікування у одному з медичних закладів м. Вінниця, у зв'язку із чим ОСОБА_7 в електронній медичній системі «Helsi» сформувала направлення на госпіталізацію ОСОБА_8 .
На виконання контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, ОСОБА_8 під контролем працівників правоохоронних органів передав особисто з рук в руки 12.06.2025 ОСОБА_7 в її офісі, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Політехнічна, 12, грошові кошти в розмірі 4600 доларів США (станом на 12.06.2025 згідно курсу Національного банку України еквівалентна 190 946 грн.) за оформлення ІІ групи інвалідності, частину з яких остання мала надати лікарям однієї з експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи м. Вінниця та лікарю за оформлення фіктивного стаціонарного лікування без його фактичної присутності.
Після цього, ОСОБА_7 перебуваючи у злочинній змові з завідувачем неврологічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Вінницька міська клінічна лікарня № 1» ОСОБА_4 , 20.08.2025, привела ОСОБА_8 до зазначеного медичного закладу, що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 96, де останній зайшов в кабінет до завідуючої неврологічним відділенням ОСОБА_4 , якій повідомив, що «він від ОСОБА_7 », на що ОСОБА_4 відповіла, що йому необхідно пройти стаціонарне лікування без фактичної госпіталізації протягом 8 днів.
У подальшому, після проходження ОСОБА_8 фіктивного стаціонарного лікування без фактичної госпіталізації, ОСОБА_4 , в невстановлений досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше 28.08.2025, склала та видала завідомо неправдивий офіційний документ - «медичну картку стаціонарного хворого клінічного неврологічного відділення № 6904», який здатний спричинити наслідки правового характеру, а саме можливість реалізації ОСОБА_8 прав у сфері охорони здоров'я та соціального забезпечення, в якому зазначила завідомо неправдиві відомості про проведення обстеження та перебування ОСОБА_8 на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Комунального некомерційного підприємства «Вінницька міська клінічна лікарня № 1» терміном 8 днів, завіривши власним підписом та відтиском особистої печатки лікаря.
26 лютого 2026 року о 19 год. 35 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
26 лютого 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, тобто в складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.
Разом з тим, в подальшому, цього ж дня, ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 1 ст. 366 КК України, тобто в складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів;
- ч. 3 ст. 368 КК України, тобто в одержанні неправомірної вигоди для себе за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих їй кримінальних правопорушень, суд зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Також, суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішенні у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).
Проаналізувавши зміст клопотання про застосування запобіжного заходу, а також доданих до клопотання доказів, а саме: витягу з ЄРДР за №12025020000000491 від 28.03.2025; заяви про вчинення кримінального правопорушення від 28.03.2025; протоколів допитів свідків ОСОБА_8 від 29.03.2025, 11.06.2025, 12.06.2025, 21.11.2025; протоколу огляду особи та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів від 12.06.2025; протоколу за результатами проведення НСРД №9/25-499т від 26.06.2025; протоколу за результатами проведення НСРД №9/25-498т від 26.06.2025; протоколу за результатами проведення НСРД №9/25-496т від 25.06.2025; протоколу за результатами проведення НСРД №9/25-495т від 25.06.2025; протоколу за результатами проведення НСРД №9/25-494т від 25.06.2025; протоколу обшуку від 26.02.2026; протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 26.02.2026; повідомлення про підозру від 26.02.2026 та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру від 26.02.2026, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368 КК України - обґрунтована.
В той же час, всі заперечення сторони захисту щодо необгрунтованості підозри, відсутності доказів на підтвердження обставин, зазначених у повідомленні про підозру, вказують тільки на необхідність перевірки та/або уточнення певних обставин версії сторони обвинувачення, можливу необхідність проведення додаткових слідчих та процесуальних дій, проведення експертних досліджень тощо, але не спростовують того, що наразі достатньо даних, які виправдовують подальше розслідування.
Як уже зазначалося, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, правильність кваліфікації дій особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
За таких обставин та висновків, питання про те, чи утворюють зазначені в підозрі події склад злочину та чи правильно вони кваліфіковані за ч. 3 ст. 368 КК України знаходиться за межами тих питань, які слідчий суддя вирішує на досудовому провадженні.
Отже, на теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 3 ст. 368 КК України), за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, а тому враховуючи обставини кримінального правопорушення, їх наслідки, тяжкість покарання за злочини по якому оголошено підозру, особу підозрюваної, суд під час розгляду клопотання дійшов обґрунтованого висновку, що підозрювана ОСОБА_4 , перебуваючи на волі може переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків, підозрюваних у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Однак, прокурором в ході розгляду даного клопотання не доведено, що вказані обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти зазначеним ризикам, оскільки ОСОБА_4 зареєстрована та має постійне місце проживання, раніше не судима, має на утриманні матір похилого віку, що свідчить про наявність у останньої міцних соціальних зв'язків, позитивно характеризується за місцем роботи, є інвалідом ІІІ групи.
Відповідно до статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
У судовому засіданні ОСОБА_4 пояснила, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з матір'ю похилого віку, яка перебуває на її утриманні, раніше не судима, має позитивну характеристику за місце роботи, є інвалідом ІІІ групи.
Таким чином, оцінюючи в сукупності усі вищенаведені обставини, беручи до уваги міцність соціальних зв'язків підозрюваної, наявність постійного місця проживання, наявність родини, відсутність судимостей, наявність групи інвалідності, слідчий суддя дійшов висновку про достатніcть підстав для переконання про можливість застосування до підозрюваної запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі.
Виходячи із практики Європейського суду з прав людини, суди, перевіряючи законність та обґрунтованість продовження тримання заявниці під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину (справа «Мамедова проти Росії»).
Так, на думку суду, та обставина, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, які відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, розуміючи, що за скоєне їй може загрожувати міра покарання у виді позбавлення волі, має значення при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою, а відтак слідчий суддя дійшов до переконання про доцільність відмови в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до частини першої та другої статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Таким чином, слідчий суддя, враховуючи вимоги статті 181 КПК України, вважає за можливе та необхідне застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання, так як даний запобіжний захід зможе запобігти ризикам зазначеним у ст. 177 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. 176, 177, 178, 179, 181, 184, 186, 193, 196, 309, 372, 400 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 26 квітня 2026 року (включно).
Покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- не залишати цілодобово місце постійного проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- прибувати на виклики до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою на визначений ними час;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду.
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматись від спілкування з особами, які являються свідками та підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала про застосування домашнього арешту до ОСОБА_4 діє до 26 квітня 2026 року.
Негайно доставити ОСОБА_4 до місця проживання: АДРЕСА_1 , де звільнити її з-під варти.
Копію ухвали направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_4 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, однак оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя