Справа № 399/790/25
Провадження № 2/399/132/2026
Іменем України
10 лютого 2026 року смт Онуфріївка
Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Лях М.М., за участю секретаря судового засідання Гриценко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та за зустрічним позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
встановив:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 30.11.2019 року Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис № 1422.
Свій позов мотивує тим, що 30.11.2019 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис № 1422 від 30.11.2019 року.
Від шлюбу з відповідачем вона має неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спочатку їхнє сімейне життя з відповідачем проходило нормально. Але останнім часом через різні погляди на життя доволі часто виникли сварки з різних поглядів на подружнє життя та ведення спільного господарства. Все це призвело до того, що в липні 2024 року їхня сім'я розпалась і з того часу вони проживають окремо один від одного, ніякого спільного домашнього господарства не ведуть. Тому збереження шлюбу поміж ними, є недоречним і неможливим, а призначення будь-яких строків для примирення недоцільним.
Зважаючи на те, що шлюб між нею та відповідачем носить виключно формальний характер, вона змушена звернутись до суду про розірвання шлюбу з відповідачем, що стало об'єктивною необхідністю. Вважає, що шлюб між нею та відповідачем повинен бути припиненим внаслідок його розірвання відповідно до ст. 105 СК України.
Оскільки вона категорично стверджує, що між нею та відповідачем фактично не існує сімейних стосунків, то вважає, що заходи щодо примирення подружжя є непотрібним.
Ухвалою суду від 11.08.2025 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
22.10.2025 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Філатовою О.П. до суду подано зустрічну позовну заяву, в якій просять суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини всіх видів (доходу), але не менше прожиткового мінімуму для відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дати звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 10000 грн. Зустрічний позов мотивує тим, що 30 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб від якого в них народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Старша донька дружини від першого шлюбу, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає разом з ОСОБА_2 . Син сторін ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , також проживає з батьком ОСОБА_2 .
Зазначає, що 08.10.2025 р. нею був зроблений адвокатський запит № 71 до Кременчуцької початкової школи № 15 Кременчуцької Міської Ради Кременчуцького Району Полтавської області про надання інформації стосовно малолітнього ОСОБА_3 та отримано відповідь листом від 09.10.2025 № 01-31/303 згідно якого до навчального закладу дитину привозив завжди батько, який постійно цікавиться усліхами та досягненнями дитини, зв'язок з вихователями підтримує батько.
13.10.2025 був зроблений адвокатський запит № 72 до комунального некомерційного медичного підприємства «центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» м. Кременчука та отримано відповідь листом від 13.10.2025 № 1211/196 згідно якої в декларації про вибір лікаря , який надає первинну медичну допомогу законним представником вказаний батько. Дитина на прийом до лікаря - предіатрі звертається у супроводі батька. Вказане підтверджується відповідями на адвокатські запити № 71 від 08.10.2025 та 13.10.2025 № 72.
Тобто дитина, на яку ОСОБА_1 , має намір стягнути аліменти проживає з батьком, знаходиться на його утриманні, він його самостійно виховує, забезпечує фізичний, духовний та моральний розвиток. Таким чином, дитині, в усякому разі, повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум.
Такий рівень позивач один не зможе забезпечити, тому мати, яка є здоровою та працездатною, зможе сплачувати аліменти на рівні 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу). Таким чином, при сплаті відповідачем аліментів у зазначеному вище розмірі забезпечується рівність при несенні обов'язку утримання спільного сина. Так, відповідач інших осіб на утриманні не має, вона працездатна, отримує дохід, а тому вважає вона може сплачувати такий розмір аліментів.
Ухвалою суду від 14.11.2025 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. Об'єднано матеріали цивільної справи за зустрічним позовом з матеріалами цивільної справи за первісним позовом в одне провадження. Перейдено до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 25.12.2025 року, клопотання представника позивача про залишення без розгляду частини позовних вимог задоволено, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині стягнення аліментів залишено без розгляду, підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні первісний позов підтримала та просила задовольнити. В задоволенні зустрічного позову про стягнення аліментів просила відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю належним чином та недоведеністю належними та допустимими доказами. В письмових поясненнях зазначила, що доручення письмових пояснень свідків, як докази, самі по собі не є належними та допустимими доказами, оскільки відсутня заява про відповідальність свідків, відсутнє попередження про кримінальну відповідальність та відсутнє їх нотаріальне посвідчення, а тому дані докази є не належними, крім того не надано доказів щодо місця проживання ані батька, ані дитини, що унеможливлює встановлення обставини, які є предметом зустрічного позову.
Представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги щодо розірвання шлюбу визнали повністю та не заперечують проти їх задоволення, позовні вимоги за зустрічним позовом просила задовольнити в повному обсязі, оскільки спільна дитина сторін проживає з батьком ОСОБА_2 .
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи № 620-10/06 від 11.12.2019 року, виданої Павлиською селищною радою ОСОБА_1 , 05.09.1986 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 30.09.2007 року /а.с. 7/.
30.11.2019 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було укладено шлюб, який зареєстрований Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області та зроблено відповідний актовий запис № 1422 від 30.11.2019 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 /а.с. 8, 30, 31, 81 назвороті/.
ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Кременчук Полтавської області у сторін по справі: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 /а.с. 9, 81/.
Згідно відповіді на адвокатський запит № 1215/19б від 13.10.2025 року КНМП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» повідомило про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває під медичним спостереженням КНМП «ЦПМСД № 3» м. Кременчука, укладена декларація з лікарем педіатром АЗПСМ № 9 та законним представником дитини вказано батька - ОСОБА_2 /а.с. 82/.
Згідно відповіді на адвокатських запит № 01-31/303 від 09.10.2025 року Кременчуцька початкова школа № 5 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області повідомила про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідує дошкільний підрозділ Кременчуцької початкової школи № 15 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області з 01.09.2024 року по теперішні час та зазначили, що з вихователями зв'язок підтримує виключно тато та приходить до закладу також тато ОСОБА_2 /а.с. 82 на звороті/.
Згідно акту: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 підтверджують, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 по теперішній час разом зі своєю сім'єю у складі: співмешканецю ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 проживає періодично /а.с. 154/.
Згідно з ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Сторони не змогли створити міцної сім'ї, сімейне життя у них не склалося, оскільки спільним подружнім життям вони не проживають, їх шлюб існує лише формально, а тому враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що причини, які спонукали позивачку наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими і це суперечило б інтересам сторін.
Відповідач ОСОБА_2 щодо розірвання шлюбу не заперечував.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов в частині розірвання шлюбу є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Вирішуючи вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступне.
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
У відповідності до ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Судом встановлено, що між позивачем і відповідачем по даній справі згоди на виконання обов'язків по утриманню дитини не досягнуто.
Статтею 182 СК України, передбачено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснив, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутись до суду з відповідним позовом.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
При цьому, згідно із статтею 81 ЦПК України обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
З матеріалів справи за зустрічним позовом позивач ОСОБА_2 просить стягнути аліменти на утримання сина з його матері ОСОБА_1 та зазначив, що дитина проживає разом з ним та знаходиться на його утриманні.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи, що позивачем за зустрічним позовом не надано достатніх та допустимих доказів перебування на його утриманні неповнолітньої дитини сторін, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
При цьому суд не приймає до уваги та вважає недопустимими доказами подані представником позивача за зустрічним позовом ОСОБА_7 письмові пояснення свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які начебто підтверджують, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_2 , хоча вказані свідки могли б підтвердити, що дитина дійсно проживає з батьком та знаходиться на його утриманні. Надані представником позивача за зустрічним позовом письмові пояснення свідків суд визнав недопустимими доказами, оскільки відповідно до ст. 230 ЦПК України свідки повинні бути допитані безпосередньо судом, ні позивач, ні його представник клопотання про виклик свідків у судове засідання не заявляв, у судове засідання не з'явився, що унеможливило встановлення таких обставин шляхом допиту свідків. /а.с. 150-152/.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що суд задовольнив позовні вимоги за первісним позовом з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211, 20 грн.
Крім того представник позивача ОСОБА_1 за первісним позовом - адвокат Шевцова Л.В. разом з позовною заявою подала до суду угоду № 1321593 від 30.07.2025 року про надання професійної правничої допомоги. Згідно розрахунку суми фіксованого гонорару за надання правової допомоги у цивільній справі надано допомогу в розмірі 15000 грн., про що свідчить квитанція № 1 від 30.07.2025 року.
З огляду на викладене суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що при малозначності даної справи стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн., оскільки розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Керуючись ст. ст. 4, 19,141,263-265 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 30.11.2019 року Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис № 1422, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.
Копію рішення про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів відмовити.
Судові витрати за зустрічним позовом залишити за ОСОБА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.М. Лях