ЄУН 387/1573/25
Номер провадження по справі 2/387/106/26
03 березня 2026 року селище Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі
головуючого судді Солоненко Т. В.
із секретарем судового засідання Зибіною С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Зернопродукт" про стягнення збитків
До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області звернувся адвокат - Манзюк Тарас Юрійович з позовом в інтересах позивача ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Зернопродукт" про стягнення 382 395,98 грн на відшкодування збитків у формі упущеної вигоди.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,0905 га з кадастровим номером 3521781500:02:002:0235, яка розташована за межами населеного пункту Гнатівської сільської ради Новоукраїнського (Добровеличківського) району Кіровоградської області.
15 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Волков В.В.» укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3521781500:02:002:0235 загальною площею 6,0905 га, яка розташована на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. Право оренди зареєстроване у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.03.2006, номер запису про державну реєстрацію 13565548, строк дії договору оренди - 7 років.
Фермерське господарство «Волков В.В.» припинено, правонаступником зазначеного господарства є Фермерське господарство «Землепродукт».
Строк дії зазначеного договору оренди закінчився 01.03.2023, проте, у момент закінчення дії договору оренди позивачу стало відомо про існування додаткової угоди від 15.12.2022 про продовження (поновлення) строку дії договору оренди, яку він не підписував, у зв'язку з цим, позивач звернулась до суду з віндикаційним позовом.
Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 13.06.2024 по справі №387/615/23 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, ухвалено: усунути перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні користування земельною ділянкою площею 6,0905 га кадастровий номер 3521781500:02:002:0235, яка розташована на території Гнатівської сільської ради Новоукраїнського (Добровеличківського) району Кіровоградської області, шляхом повернення її з незаконного володіння власнику; скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права, індексний номер рішення 65547713, яке здійснено на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 15.11.2022 щодо права оренди на земельну ділянку площею 6,0905 кадастровий номер 3521781500:02:002:0235, яка розташована на території Гнатівської сільської ради Новоукраїнського (Добровеличківського) району Кіровоградської області.
Матеріалами зазначеної справи підтверджено той факт, що відповідач з 15.11.2022 по 16.04.2025 використовував земельну ділянку, яка є у власності позивача. Тобто, протягом 2 повних аграрних сезонів.
Судове рішення у справі №387/615/23 набрало законної сили 30.09.2024, з моменту повернення апеляційної скарги відповідачу, але раніше припинити право оренди позивач не мав можливості, оскільки справа повернулась до суду першої інстанції 11.02.2025, а для проведення державної реєстрації припинення необхідним є отримання рішення суду з відміткою про набрання рішенням законної сили.
Враховуючи наведені обставини, ОСОБА_1 має право на стягнення збитків у вигляді відшкодування неодержаних доходів із зазначеної земельної ділянки (упущеної вигоди).
З метою оцінки розміру збитків між позивачем та Кіровоградською РПТПП укладено договір про надання послуг №64/07/25 від 02.07.2025 предметом якого є надання експертного висновку.
Відповідно до експертного висновку Кіровоградської РТПП №В-152/1 від 02.07.2025, загальна сума коштів, яка могла би бути виручена з продажу насіння соняшника за 2023, 2024 роки, при самостійному господарюванні на належній йому земельній ділянці, становить 382 395,98 грн.
Однак, внаслідок створених відповідачем перешкод у користуванні земельною ділянкою, позивач не отримав дохід, який зміг би отримати за звичайних обставин.
Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 13.10.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у справі за № 387/1573/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 13.11.2025.
За наслідками судовового засідання 13.11.2025 підготовче засідання відкладено на 09.12.2025, про що 13.11.2025 постановлено відповідну ухвалу.
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію цивільного процесу та призначено справу до розгляду по суті на 21.01.2026, про що 09.12.2026 постановлено відповідну ухвалу.
За наслідками судового засідання 21.01.2026 розгляд справи відкладено на 23.02.2026, про що 21.01.2026 судом постановлено відповідну ухвалу.
Позивач, будучи належним повідомленим, в судове засідання не з'явився. Представник позивача - адвокат Манзюк Т.Ю., у клопотанні, що надійшло 23.02.2026 через систему ЄСІТС «Електронний суд», просив провести розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі в підстав та обставин, наведених в позовній заяві. Просив позов задоволити на підставі долучених до позовної заяви та додатково поданих 23.02.2026 доказів. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Судова кореспонденція в даній справі, направлена відповідачу за адресою місця знаходження, повернута до суду без вручення з відмітками працівника поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою». При цьому, відповідно до положень ч.8ст.128,ч.1ст.131 ЦПК України, ухвали суду вважають врученими. Крім того судом 30.01.2026 опубліковано оголошення про виклик відповідача на офіційному веб-сайті «Судова влада України».
Відзив на позов, зустрічний позов, будь-які клопотання, заяви чи докази, від відповідача не надходили, тим самим, судом відзначається, що відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні та на надання суду пояснень та доказів на обґрунтування своєї позиції щодо заявлених позивачкою позовних вимог.
Враховуючи положення ст.ст.14, 81 ЦПК України якими в цивільному судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
Згідно із ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
За наведеного, з огляду на позицію сторони позивача, відповідно до статей 223, 280 ЦПК України, суд, ухвалою від 23.02.2026, постановив провести заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення.
Ухвалою суду від 23.02.2026, відповідно до положень ч. 1 ст. 244 ЦПК України, відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на строк вісім днів. Проголошення судового рішення призначено на 16 годину 40 хвилин 03 березня 2026 року.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,0905 га кадастровий номер 3521781500:02:002:0235, яка розташована на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав, номер витягу 4222955376 від 16.04.2025 ( а.с. 19).
За доводами позовної заяви, які знайшли свої підствердження в матеріалах справи, 15.02.2016 між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Волков В.В.» укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3521781500:02:002:0235 загальною площею 6,0905 га, яка розташована на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. Право оренди зареєстроване у державному речових прав на нерухоме майно 01.03.2006, номер запису про державну реєстрацію 13565548, строк дії договору оренди - 7 років.
Фермерське господарство «Волков В.В.» припинено, правонаступником зазначеного господарства є Фермерське господарство «Землепродукт».
Позивач вказує, що у момент закінчення дії договору оренди (01.03.2023) йому стало відомо про існування додаткової угоди від 15.12.2022 про продовження (поновлення) строку дії договору оренди.
Вважаючи договір неукладеним, а речове право таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулася до Добровеличківського районного суду Кіровоградської області із відповідним позовом.
Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 13.06.2024 у справі №387/615/23 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, ухвалено: усунути перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні користування земельною ділянкою площею 6,0905 га кадастровий номер 3521781500:02:002:0235, яка розташована на території Гнатівської сільської ради Новоукраїнського (Добровеличківського) району Кіровоградської області, шляхом повернення її з незаконного володіння власнику; скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права, індексний номер рішення 65547713, яке здійснено на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 15.11.2022 щодо права оренди на земельну ділянку площею 6,0905 кадастровий номер 3521781500:02:002:0235, яка розташована на території Гнатівської сільської ради Новоукраїнського (Добровеличківського) району Кіровоградської області (а.с. 11-16).
Не погоджуючись з рішеннями суду першої інстанції, відповідач ФГ «Зернопродукт» звернулось до суду апеляційної інстанції в апеляційними скаргами.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 30.09.2024 постановлено апеляційну скаргу ФГ «Зернопродукт» на рішення Добровеличківського районного суду від 13.06.2024 у справі №387/615/23 вважати неподаною та повернути скаржнику (а.с. 64).
Рішення суду у справі №387/615/23 виконано та інше речове право (оренди) відповідача ФГ «Зернопродукт» на належну позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 3521781500:02:002:0235, загальною площею 6,0905 га припинено 14.04.2025, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 16.04.2025 №422955376 (а.с. 19).
Згідно з експертним висновком В-152/1 від 02.07.2025, підготовленим експертом Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати, кількість насіння соняшника яке б могло бути зібране у 2023 та 2024 роках на земельній ділянці 6,0905 га (кадастровий номер 3521781500:02:002:0235), розташованої на території Гнатівської сільської ради Новоукраїнського (Добровеличківського) району Кіровоградської області, виходячи з даних ДЕРЖСТАТу Головного управління статистики у Кіровоградській області, середня врожайність соняшника на підприємствах Кіровоградської області в 2023 році склало 24,7 центнерів з 1 га зібраної площі, а в 2024 році склало 21,2 центнерів з 1 га зібраної площі, наступна:
2023 рік, ділянка площею 6,0905 га
24,7 ц = 2,47 т х 6,0905 га = 15,044 тон насіння соняшнику, сума грошових коштів, які ОСОБА_1 зміг виручити з його продажу 21.11.2023 року, при середній вартості соняшника 13058,33 грн за 1 т, складає:
15,044 т х 13058,33 грн = 196 449,51 грн.
Чистий дохід від вирощування соняшнику на земельній ділянці 6,0905 га (кадастровий номер 3521781500:02:002:0235) складає:
196 449,51 грн. - (10570,00 х 6,0905 га) = 196 449,51-64 376,58 грн = 132 072,93 грн.,
де: 10570,00 грн - витрати на 1 га по вирощуванню соняшнику в 2023 році ФГ «Ткаченко В.Л..
2024 рік, ділянка площею 6,0905 га
21,2 ц = 2,12 т х 6,0905 га = 12,912 тон насіння соняшнику, сума грошових коштів, які ОСОБА_1 зміг би виручити з його продажу 16.12.2024 року, при середній вартості соняшника 25000 грн за 1 т, складає:
12,912 т х 25000 грн = 322 800,00 грн.
Чистий дохід від вирощування соняшнику на земельній ділянці 6,0905 га (кадастровий номер 3521781500:02:002:0235) складає:
322 800,00 грн. - (11900 х 6,0905 га) = 322 800,00 грн - 72 476,95 = 250 323,05 грн.
де: 11900 грн - витрати на 1 га по вирощуванню соняшнику в 2024 році ФГ «Ткаченко В.Л.».
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина першастатті 4 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорення. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 04 липня 2011 року у справі № 3-64гс11 та постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 908/2261/17, від 31 липня 2019 року у справі № 910/15865/14 та від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20).
При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов'язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
Крім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) та постановах Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 910/12204/17, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18).
Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).
Також позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2019 року у справі № 908/2486/18, від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/3669/19, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18).
Тлумачення змісту частини другої статті 22 ЦК України свідчить, що упущена вигода, будучи складовою поняття «збитки», на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов'язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.
У частині третій статті 623 ЦК України закріплено норму, яка регламентує ціни на товари, роботи, послуги тощо, які використовуються для обчислення збитків, зокрема, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки в момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.
Тож у з'ясуванні критеріїв, яким слід керуватися при визначені (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, суд зважає на сутність правової природи категорії упущена вигода, принципи на яких ґрунтується виконання зобов'язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також функції, які повинно виконувати відшкодування збитків.
Тому при визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має врахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту), за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов'язків.
При цьому, звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов'язків.
Іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат. Сутнісний зміст цього критерію та необхідність урахування при розрахунку упущеної вигоди обумовлений принципами зобов'язального права та загальними засадами цивільного законодавства керівними ідеями, з яких мають виходити усі без виключення учасники цивільних відносин.
Визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов'язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.
Відтак, при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення) як: 1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); 2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків.
Справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв'язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав кредитора, адже сама лише констатація у судовому рішення порушення прав кредитора (позивача) не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним.
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Мала проти України», «Богатова проти України»).
Більш того, у визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Станкевич проти Польщі»).
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі «Де Куббер проти Бельгії» та у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як «явну помилку» (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,0905 га, кадастровий номер 3521781500:02:002:0235 цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Гнатівської сільської ради Новоукраїнського (Добровеличківського) району Кіровоградської області.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначив, що у момент закінчення дії договору оренди (01.03.2023), укладеного 15.02.2016 між ним та ФГ «Волков В.В., йому стало відомо про існування додаткової угоди від 15.11.2022 про продовження (поновлення) строку дії договору оренди на строк 17 років, до 01.03.2033.
Вважаючи додаткову угоду неукладеною, а речове право таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до Добровеличківського районного суду Кіровоградської області із відповідною позовною заявою.
Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 13.06.2024 у справі № 387/615/23, яке набрало законної сили відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 30.09.2024, позовні вимоги ОСОБА_1 до ФГ «Зернопродукт» задоволено. Ухвалено усунути перешкоди позивачу у здійсненні користування належною йому на праві власності земельною ділянкою та скасовано державну реєстрацію зареєстрованого за відповідачем речового права (права оренди) на зазначену земельну ділянку.
Позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з ФГ «Зернопродукт» збитків у формі упущеної вигоди у розмірі 382 395,98 грн, заподіяної внаслідок істотних перешкод у користуванні земельною ділянкою, посилаючись на обставини, встановлені вказаним судовим рішенням щодо відсутності законних підстав, зокрема укладеної між сторонами додаткової угоди від 15.11.2022 до договору оренди, для користування ФГ «Зернопродукт» належною ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 6,0905 га, кадастровий номер 3521781500:02:002:0235, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Гнатівської сільської ради, Новоукраїнського (Добровеличківського) району Кіровоградської області.
Як зазначено вище, приписами статті 22 ЦК України унормовано, що у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов'язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
Визначаючи розмір збитків, заподіяних позивачу внаслідок істотних перешкод у користуванні земельною ділянкою, позивач посилається на експертний висновок В-152/1 від 02.07.2025 підготовлений експертом Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати.
Вказаним експертним висновком В-152/1 від 02.07.2025 визначена загальна вартість витрат по вирощуванню насіння соняшника на земельній ділянці площею 6,0905 га, кадастровий номер 3521781500:02:002:0235, розташованої на території Гнатівської сільської ради Новоукраїнського (Добровеличківського) району Кіровоградської області,
у 2023 році: 10 570 грн на один га, (10 570 грн * 6,0905 га) = 64 376,58 грн,
у 2024 році: 11 900 грн на один га, (11 900 грн * 6,0905 га) = 72 476,95 грн.
За змістом зазначеного висновку, витрати по вирощуванню соняшника у 2023, 2024 роках проводились за розрахунком калькуляції ФГ «Ткаченка Володимира Леонідовича».
Разом з тим, наданий позивачем розрахунок, не доводить завданих йому збитків (упущеної вигоди) та їх розміру, а також причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, оскільки зроблений на підставі відповідних статистичних даних, виходячи з середньої урожайності та цін на сільськогосподарську продукцію ФГ «Ткаченка Володимира Леонідовича».
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У виді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Європейський Суд з прав людини вказав, що коли мова заходить упущеної вигоди (lucrum cessans), її існування має бути встановлено з упевненістю, і не повинно ґрунтуватися тільки на здогадах або ймовірності (Centro Europa 7 S. r.l. і Ді Стефано C. Italy [GC], no. 38433/09, § 219 in fine, ECHR 2012).
ОСОБА_1 при зверненні до суду з даним позовом не надав доказів того, що він як власник земельної ділянки зміг би отримати дохід у заявленому до стягнення розмірі 382 395,98 грн при самостійному господарюванні на належній йому земельній ділянці за 2023, 2024 роки.
Наявний в матеріалах справи розрахунок не доводить завданих позивачу реальних збитків (упущеної вигоди) та їх розміру, а також причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, позаяк зроблений на підставі відповідних статистичних даних, виходячи з середньої урожайності та цін на сільськогосподарську продукцію ФГ «Ткаченка Володимира Леонідовича».
Суд зазначає, що сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується припущенням про можливість отримання такого прибутку, та не підтверджується жодними належними доказами, які могли б свідчити про реальну можливість позивачем обробляти належну йому земельну ділянку, засівати її та збирати урожай, як то: договорами про надання послуг (виконання робіт), видатковими накладними, квитанціями, платіжними дорученнями чи прибутковими касовими ордерами на закупівлю посівного матеріалу, мінеральних добрив тощо.
Відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд зазначає, що документи, надані позивачем до матеріалів справи, як докази на обґрунтування своїх вимог, не підтверджують реальної (а не теоретичної) можливості отримання позивачем прибутку у сумі 382 395,98 грн. На підставі наданих позивачем доказів неможливо дійти висновку про розумний рівень впевненості в отриманні останнім доходів, про стягнення яких заявлено у даній справі.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в цивільному процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду від 29.01.2021 р. по справі № 922/51/20).
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (такий стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Приймаючи до уваги викладене, суд зазначає, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів в обґрунтування наведених в позові обставин, які можуть слугувати підставами для задоволення позовних вимог.
Отже, за результатами встановлених в судовому засіданні фактичних обставин справи, спірних правовідносин, а також досліджених доказів, які містяться в матеріалах справи, суд доходить висновку, що в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі, за недоведеністю.
Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до статті 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи результат розгляду справи, судовий збір слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-83, 133,141, 209-211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Зернопродукт" про стягнення збитків відмовити.
Витрати ОСОБА_1 зі сплати судового збору зилишити за позивачем.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель села Гнатівка Новоукраїнського району Кіровоградської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;
відповідач - Фермерське господарство "Зернопродукт" (село Гнатівка Новоукраїнського району Кіровоградської області вулиця Дімітрова Георгія, 19, код ЄДРПОУ 37286972).
Повний текст рішення складено та підписано 03.03.2026.
Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО