03 березня 2026 року м. Дніпросправа № 280/10971/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року (суддя Сіпака А.В. ) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом (до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним дії Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях щодо невнесення в довідку № 31/29/31-237 від 14.07.2025 станом на 01.01.2023 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у відсотковому розмірі;
зобов'язати Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом 01 січня 2023, в якій на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 15.03.2018 № 200, визначити розміри надбавки за особливості проходження служби та премії у середньому розмірі, обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 2023 рік та розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених ст. 7 закону України про Державний бюджет України, відповідно на 202,3 рік для перерахунку пенсії з 01 лютого 2023 року.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Позивач наголошує на тому, що предмет та підстави адміністративного позову у цій справі та у справі № 280/7739/25, не є тотожними.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.
Так, судом встановлено, що рішенням від 10.11.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю. Рішення у справі №280/7739/25 набрало законної сили 11.12.2025.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений у цій справі спір є спором між тими самими сторонами, щодо одних і тих самих підстав і предмету, що вирішений Запорізьким окружним адміністративним судом за наслідками розгляду справи №280/7739/25. При цьому, відмова суду у задоволенні відповідних позовних вимог не може бути підставою для повторного звернення позивача до суду з тими ж вимогами. Після набрання судовим рішенням законної сили позивач не може знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, до того ж відповідача.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Zаndv. Аustria» від 12.10.1978 вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Згідно із ч. 5 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постанові Верховного Суду від 25.01.2024 у справі № 140/8473/23.
Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Водночас, не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були аргументовані ним інакше. Крім того, посилання на наявність доказів, відмінних від тих, які були подані при первинному зверненні, не свідчать про зміну підстав звернення до суду з позовом.
За змістом зазначених правових положень, кожна особа наділена правом на звернення до суду, якщо вважає, що суб'єкт владних повноважень своїми рішеннями, діями або бездіяльністю допустив порушення її прав. При цьому, таке право не є абсолютним.
Колегією суддів враховується, що скаржник, не заперечуючи факту набрання законної сили судовим рішенням у справі №280/7739/25, наголошує на тому, що в якості підстав позову у справі №280/10971/25 покладені інші доводи, що, на його переконання, унеможливлює відмову у відкритті провадження у справі за правилами ч. 5 ст. 170 КАС України з підстав тотожності даних справ.
Надаючи оцінку таким твердженням позивача, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Судовим розглядом встановлено, що у справі №280/7739/25 позивачем оскаржувалися дії:
Визнати протиправними дії Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях щодо невнесення в довідку № 31/29/31-237 від 14.07.2025 станом на 01.01.2023 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у відсотковому розмірі.
Зобов'язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», в якій, в тому числі на підставі Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 №623 Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, вказати надбавку за особливості проходження служби та премію у середньому розмірі, що фактично виплачений за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію.
При цьому, рішенням по справі №280/7739/25 відмовлено у задоволенні позовних вимог з підстави застосування положень Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 №623, так як встановлено судом, що позивача було звільнено зі служби 05.05.2011 з посади начальник фізичної підготовки та спорту 9 полку спеціального призначення внутрішніх військ МВС України.
Отже, обґрунтовуючи позовні вимоги у справі № 280/7739/25 представник позивача наполягав на застосуванні положень Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 №623, однак, як встановлено судом позивача було звільнено зі служби 05.05.2011 з посади начальник фізичної підготовки та спорту 9 полку спеціального призначення внутрішніх військ МВС України.
У постанові від 09.10.2018 у справі № 809/487/18 Верховний Суд зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Разом з тим, провівши аналіз суб'єктного складу та позовних вимог обох справ, колегія суддів дійшла висновку, що такі є відмінними та створюють окремий спір, якому суд повинен надати правову оцінку, оскільки у даній справі позивач заявляє позовні вимоги, в яких просить:
визнати протиправним дії Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях щодо невнесення в довідку № 31/29/31-237 від 14.07.2025 станом на 01.01.2023 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у відсотковому розмірі;
зобов'язати Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом 01 січня 2023, в якій на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 15.03.2018 № 200, визначити розміри надбавки за особливості проходження служби та премії у середньому розмірі, обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 2023 рік та розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених ст. 7 закону України про Державний бюджет України, відповідно на 202,3 рік для перерахунку пенсії з 01 лютого 2023 року.
Питання застосування під час визначення розміру грошового забезпечення прожиткового мінімуму у справі, яка розглядається, позивачем не порушується.
При цьому, в даній ситуації не може йти мова про одні і ті самі обставин, які викладені в іншій стилістичній формі або обставини, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, які аргументовані інакше.
Отже, з вищенаведеного слідує, що у зазначених справах є відмінність у заявлених позовних вимогах, яким суд повинен надати правову оцінку.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження на підставі ч.5 ст.170 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про відмову у відкритті провадження у справі було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року скасувати.
Справу направити до Запорізького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров