02 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/31003/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №160/31003/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 21 листопада 2024 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладені в листі від 07 листопада 2024 року №60057 44386/П-01/8-0400/24, які полягають у незарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 15 листопада 1990 року по 25 липня 1992 року, з 05 червня 1995 року по 14 лютого 1996 року, з 24 вересня 1996 року по 30 квітня 1998 року з дати призначення пенсії йому пенсії, а саме, з 21 червня 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 15 листопада 1990 року по 25 липня 1992 року, з 05 червня 1995 року по 14 лютого 1996 року, з 24 вересня 1996 року по 30 квітня 1998 року та здійснити перерахунок і провести виплату пенсії ОСОБА_1 з дня призначення пенсії, а саме з 21 червня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладені в листі від 07 листопада 2024 року №60057 44386/П-01/8-0400/24, які полягають у не зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів трудової діяльності з 15 листопада 1990 року по 25 липня 1992 року, з 05 червня 1995 року по 14 лютого 1996 року, з 24 вересня 1996 року по 30 квітня 1998 року з дати призначення пенсії йому пенсії - 21 червня 2024 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 15 листопада 1990 року по 25 липня 1992 року, з 05 червня 1995 року по 14 лютого 1996 року, з 24 вересня 1996 року по 30 квітня 1998 року та здійснити з 21.06.2024 перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням зарахованих за рішенням суду періодів та з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не довів правомірності своїх дій, а також відсутності у позивача права на зарахування спірних періодів трудової діяльності до страхового стажу, у цій частині позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позивачу не зараховані періоди роботи з 15.11.1990 по 25.07.1992, оскільки записи № 9-№10 в трудову книжку НОМЕР_1 за вищезазначений період внесено з порушенням Інструкції, а саме: наявне виправлення у році прийняття та у році наказу про прийняття на роботу. Також до загального страхового стажу згідно записів № 15-№ 16 зазначеної трудової книжки не зараховано період роботи з 05.06.1995 по 14.02.1996, оскільки дата наказу про прийняття (05.06.1992) значно різниця у часі з датою прийняття (05.06.1995). Також не зараховано період роботи з 24.09.1996 по 30.04.1998 (записи № 21-№22), оскільки за записом про звільнення неможливо визначити рік.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 21 червня 2024 року отримує пенсію на пільгових умовах за Списком №2.
14 жовтня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (надалі-відповідач) із заявою про перерахунок пенсії та зарахування періодів роботи: з 15 листопада 1990 року по 25 липня 1992 року, з 05 червня 1995 року по 14 лютого 1996 року, з 24 вересня 1996 року по 30 квітня 1998 року до страхового стажу.
Листом від 07 листопада 2024 року №60057-44386/П-01/8-0400/24 відповідач повідомив про те, що ним не зараховано до страхового стажу період роботи з 15.11.1990 до 25.07.1992, оскільки записи №9-№10 в трудову книжку НОМЕР_1 за вищезазначений період внесено з порушенням Інструкції, а саме: наявне виправлення у році прийняття та у році наказу про прийняття на роботу. Також, до загального страхового стажу згідно з записами №15-№16 не зараховано період роботи з 05.06.1995 до 14.02.1996, оскільки дата наказу про прийняття (05.06.1992) значно різниця у часі з датою прийняття (05.06.1995); також не зараховано період роботи з 24.09.1996 до 30.04.1998 (записи №21-№22), оскільки за записом про звільнення неможливо визначити рік.
Правомірність дій відповідача щодо не зарахування до страхового стажу вищезазначених періодів роботи позивача є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначені Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637).
Так, відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).
Згідно з підпунктами 2.11- 2.13 Інструкція № 58, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців» трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
При цьому відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналогічні норми містяться й у постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» № 301, якою передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Таким чином, законодавцем покладено обов'язок правильного ведення трудової книжки на адміністрацію підприємства, у зв'язку з чим недотримання відповідного порядку останньою не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до її страхового (пільгового) стажу.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 та від 21.02.2018 у справі №687/975/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Враховуючи те, що обов'язок правильного ведення трудової книжки на адміністрацію підприємства, а також те, що працівник не може відповідати за правильність та повноту її оформлення, колегія суддів вважає, що виправлення у році прийняття та у році наказу про прийняття на роботу, неможливість визначення року за записом про звільнення не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні цих періодів роботи до страхового стажу позивача.
Слід зауважити, що різниця між датою наказу про прийняття (05.06.1992) та датою прийняття (05.06.1995) не впливає на можливість зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 05.06.1995 по 14.02.1996.
Крім того, колегія суддів враховує і те, що відповідачем не доведено, що у трудовій книжці позивача наявні записи містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів роботи позивача до страхового стажу.
Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №160/31003/24 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №160/31003/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко