23 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/31723/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Олефіренко Н.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року (суддя Врона О.В.) в адміністративній справі №160/31723/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправною відмову викладену у листі від 23.09.2024 р. за № 52392- 37681/Ш-01/8-0400/24 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні ОСОБА_1 , для обчислення пенсії за віком на пільгових умовах у подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 18.03.2019 по 11.10.2021, з 12.10.2021 по 14.03.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 18.03.2019 року по 11.10.2021 року на посаді молодшої медичної сестри (санітарки палатної) туберкульозного відділення №6 у Комунальному підприємстві “Дніпропетровське обласне клінічне лікувально профілактичне об'єднання “Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради», з 12.10.2021 по 13.03.2024 року на посаді молодшої медичної сестри (санітарки палатної) туберкульозного відділення №2 у Комунальному підприємстві “Дніпропетровське обласне клінічне лікувально профілактичне об'єднання “Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради», здійснити перерахунок пенсії з дати призначення пенсії - з 08.05.2024 та провести виплату з урахуванням проведених платежів.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області безпідставно не зараховано у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» певних періодів роботи і відмовлено у перерахунку пенсії .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що страховий стаж позивача, зарахований по 31.03.2024, складає 29 років 11 місяців 14 днів, тому числі стаж роботи за Списком № 2 - 7 років. Для визначення права на даний вид пенсії на підставі долученої позивачем довідки до заяви на призначення пенсії №1099/24 від 24.06.2024 КП »Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради до страхового стажу зараховано періоди роботи по списку № 2 з 18.03.2019 по 11.10.2021, з 12.10.2021 по 13.03.2024 в подвійному розмірі, що передбачено п.4 ст.24 Закону.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до наступного висновку.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач з 08.05.2024 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
26.08.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій окрім іншого просила зарахувати у подвійному розмірі стаж в закладах охорони здоров'я та здійснити перерахунок пенсії.
У відповідь Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 23.09.2024 №52392-37681/Ш-01/8-0400/24 повідомило, що страховий стаж ОСОБА_1 зарахований по 31.03.2024, складає 29 років 11 місяців 14 днів, у тому числі стаж роботи за Списком №2 - 7 років.
Для визначення права на даний вид пенсії на підставі долученої довідки до заяви про призначення пенсії №1099/24 від 24.06.2024 КП “Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради до страхового стажу зараховано періоди роботи по Списку №2 з 18.03.2019 по 11.10.2021, з 12.10.2021 по 13.03.2024 в подвійному розмірі, що передбачено п. 4 ст. 24 Закону.
З наданої відповідачем форми розрахунку стажу РС-право вбачається, що позивачу за період з 18.03.2019 по 11.10.2021 зараховано 2 р. 8м., а за період з 12.10.2021 по 13.03.2024 - 2 р. 5 м. 7 д.
Не погодившись з відмовою відповідача зарахувати період роботи у медичних закладах у подвійному розмірі, позивач за захистом свої порушених прав і інтересів звернулася з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в подальшому - Закону № 1058) виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із ч. 4 ст. 24 Закону № 1058, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
До набрання чинності Законом № 1058 умови обчислення стажу роботи, в тому числі для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років, визначались Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (в подальшому - Закон № 1788).
Відповідно до ст. 60 Закону № 1788 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Прикінцевими положеннями Закону № 1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п. п. 1, 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відтак, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Судовим розглядом встановлено, що
З копії трудової книжки НОМЕР_1 від 25.08.1983 вбачається, що ОСОБА_1 :
18.03.2019 була прийнята на посаду молодшої медичної сестри (санітарки палатної) туберкульозного відділення №5 (позалегеневе) Комунального підприємства “Дніпропетровське обласне клінічне лікувально- профілактичне об'єднання “Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради» відповідно до наказу №38-ос від 14.03.2019;
01.09.2021 Комунальне підприємство “Дніпропетровське обласне клінічне лікувально- профілактичне об'єднання “Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради» реорганізовано шляхом приєднання до Комунального підприємства “Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» відповідно до наказу №268 від 25.08.2021;
12.10.2021 переведена на посаду молодшої медичної сестри (санітарки палатної) туберкульозного відділення №2 відповідно до наказу №215-ос від 11.10.2021;
14.03.2024 переведена на посаду молодша медична сестра (санітарка палатна) фтизіопульмонологічного відділення №3 з хірургічними ліжками (50 ліжок) відповідно до наказу №84-ос від 13.03.2024.
Робота позивача у наведені періоди на посаді молодшої медичної сестри (санітарки палатної) у туберкульозному відділенні підтверджується також довідкою КП “Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» №74 від 13.03.2024, в якій зазначено, що робота в інфекційному закладі зараховується до стажу в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Статтею 60 Закону № 1788-XII передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, закладах (відділеннях) з лікуванням осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Згідно ст. 1 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб» інфекційні хвороби - розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.
Лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров'я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров'я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. У разі якщо перебіг інфекційної хвороби легкий, а епідемічна ситуація в осередку інфекційної хвороби благополучна, лікування такого хворого під систематичним медичним наглядом може здійснюватися амбулаторно, крім випадків, передбаченихстаттями22,27 і 31цьогоЗакону.
Стаття 24 Закону №1058 не скасовує ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.
Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою. (ст. 7 Закону “Про захист населення від інфекційних хвороб»).
Визначення протитуберкульозному закладу і туберекульозу наведено у ст. 1 Закону України “Про протидію захворюванню на туберкульоз».
Відповідно до пунктів 7, 12 вказаної статті протитуберкульозні заклади - лікувально-профілактичні заклади охорони здоров'я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз. Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я;
туберкульоз - соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу.
Частиною 1 ст. 10 цього Закону встановлено, що медична допомога хворим на туберкульоз надається амбулаторно або в умовах стаціонару протитуберкульозного закладу відповідно до галузевих стандартів надання медичної допомоги та стандарту інфекційного контролю за захворюванням на туберкульоз.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України19.07.1995 за №133 затверджено Перелік особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носій збудників цих хвороб, до якого віднесено і туберкульоз.
Відповідно до пунктів 1.1, 2 наказу Міністерства охорони здоров'я України "Про затвердження Переліку протитуберкульозних закладів" за №514 від 16.07.2009 протитуберкульозний диспансер є лікувально-профілактичним закладом. До структурних підрозділів лікарняних, амбулаторно-поліклінічних та санаторно-курортних лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я віднесено туберкульозне (протитуберкульозне, фтизіатричне) відділення.
Згідно ст. 22 Закону України "Про протидію захворюванню на туберкульоз" працівникам протитуберкульозних закладів, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, здійснюють догляд за хворими на туберкульоз та/або прибирання приміщень, у яких перебувають такі хворі, встановлюються підвищені посадові оклади у зв'язку із шкідливими і важкими умовами праці, надбавка за вислугу років та інші надбавки і доплати. Перелік робіт, професій і посад, зайняття яких дає право на підвищені посадові оклади, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
За ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та в силу приписів пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період роботи у інфекційному закладі охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Вказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 27.04.2023 у справі №160/14078/22.
Відповідачем робота позивача в інфекційних закладах охорони здоров'я не оспорюється, натомість у подвійному розмірі до стажу роботи на пільгових умовах спірні періоди протиправно не зараховані Пенсійним фондом , що вбачається з форми розрахунку стажу РС-право.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя Н.А. Олефіренко
суддя Ю. В. Дурасова