03 березня 2026 р. Справа № 520/31408/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 (суддя Садова М.І.; м. Харків) по справі № 520/31408/25
за позовом ОСОБА_1
до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції України в Харківській області
третя особа: Державне бюро розслідувань
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції України в Харківській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії посадових осіб ГУНП в Харківській області, які полягають у підміні майна яке повинно бути повернуто;
- визнати протиправними дії посадових осіб Національна поліція України, які полягають у неналежному розгляді скарги про компенсації витрат завданих уповноваженими особами ГУНП в Харківській області;
- зобов'язати уповноважених осіб ГУНП в Харківській області вжити заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, які були завдані позивачу в результаті ущемлення його прав власності на майно яке не повернуто у відповідності ухвал суду.
Ухвалою від 08 грудня 2025 року Харківський окружний адміністративний суд визнав зловживання процесуальними правами позивача, у зв'язку із поданням такої позовної заяви.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Національної поліції в Харківській області, Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернув позивачу.
Роз'яснив позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що позивач у позові в даній справі заявив аналогічні вимоги, що були заявлені у справі № 520/11283/25, з тим самим предметом та з тих самих підстав. Подавши повторно позовну заяву, позивач був обізнаний про те, що подав апеляційну скаргу на ухвалу суду від 24.11.2025 у справі № 520/11283/25.
За висновком суду, положеннями КАС України не передбачено права позивача повторно подавати позовну заяву після її повернення у справі № 520/11283/25, щодо якої подано апеляційну скаргу, що ще не набрала законної сили. Отже, такі дії позивача не свідчать про добросовісне користування процесуальними правами та спрямовані на маніпулювання автоматизованим розподілом справ та необґрунтоване перевантаження суду, що розцінюється суддею як зловживання процесуальними правами.
Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/31408/25 від 08 грудня 2025 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про помилковість висновків суду щодо наявності факту зловживання процесуальними правами з боку позивача. Вказує, що позови у справах № 520/31408/25 та № 520/11283/25 не є тотожними, адже у цих справах різний склад учасників процесу. На переконання позивача, суд допустив поверхневий підхід до визначення сторін спору та визначення які матеріально-правові заявлені до кожної з цих сторін спору, який виник між сторонами у цій справі, а тому не можна визнати законними і обґрунтованими рішення суду першої інстанцій у цій справі, оскільки не встановлення дійсного предмета доказування та/або ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування, що свідчить про недотримання судом першої інстанції вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи.
Відповідачі подали відзиви на апеляційну скаргу в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
За приписами ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Враховуючи обставини цієї справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, з таких підстав.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Разом з тим, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч. 2 ст. 44 КАС України).
Відповідно ст. 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 3 ст. 45 КАС України).
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. 5 ст. 45 КАС України).
Колегія суддів зазначає, що під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду.
Тобто, ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу. При цьому, наведений у ч. 2 ст. 45 КАС України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.
Наведений у ч. 2 ст. 45 КАС України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер. При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.
За приписами частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу (пункт 3); належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності (пункт 4); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом (пункт 6).
Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач 05.05.2025 вже подавав до суду позов аналогічного змісту з аналогічними вимогами до того ж самого відповідача, якому присвоєно номер № 520/11283/25.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 у справі № 520/11283/25 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до головного управління Національної поліції в Харківській області, Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії та роз'яснено позивачу що даний спір підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 20.05.2025, подав апеляційну скаргу до Другого апеляційного адміністративного суду. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 у справі №520/11283/25 скасовано. Справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Національної поліції в Харківській області, Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 у справі №520/11283/25 позов залишено без руху, надано строк для усунення недоліків. Ухвалою від 31.10.2025 відкрито спрощене провадження.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі №520/11283/25 позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження, позивачу запропоновано надати документ про звільнення від сплати судового збору або підтвердження його сплати у сумі 1937,92 грн.
20.11.2025 позивач подав заяву про усунення недоліків та долучив платіжну інструкцію. Однак перевіркою встановлено, що кошти до спеціального фонду Державного бюджету України не надійшли, а надана інструкція не є належним доказом сплати судового збору.
Оскільки вимоги ухвали від 18.11.2025 у справі №520/11283/25 позивачем не виконано, недоліки позовної заяви не усунено, суд відповідно до п.7 ч.1 ст.240 КАС України залишає позов ОСОБА_1 без розгляду. Ухвалою суду від 24.11.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
28.11.2025 позивач подав апеляційну скаргу на ухвалу суду від 24.11.2025 у справі №520/11283/25 про залишено без розгляду.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 у справі № 520/11283/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
30.11.2025 позивачем подано до Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву, якій присвоєно номер справи № 520/31408/25.
За встановлених судом обставин вбачається, що позивачем, дійсно, вже подавалась позовна заява до відповідача з аналогічними позовними вимогами, яка була залишена без розгляду ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року.
Відповідно до ст. 256 КАС України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Таким чином, на час повторного звернення позивача до суду з позовною заявою від 30.11.2025 у справі, що розглядається, ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року, якою залишено без розгляду позов ОСОБА_1 у справі № 520/11283/25, набрала законної сили.
При цьому факт того, що позивач скористався правом на апеляційне оскарження ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2025, не змінює моменту, з якого ця ухвала набрала законної сили.
У свою чергу, відповідно до ч. 4 ст. 240 КАС України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Таким чином, право позивача на повторне звернення до суду з позовом після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, прямо передбачено положеннями КАС України.
У цій справі позивач, вважаючи, що відсутні підстави з яких позов було залишений без розгляду у іншій справі скористався своїм правом повторного звернення до суду.
При цьому колегія суддів враховує, що звернення позивача з адміністративним позовом відбулось лише двічі, а не багаторазово і не одночасно. В матеріалах справи відсутні докази та судом першої інстанції не встановлено обставин, що позивачем одночасно з цим позовом подано аналогічну позовну заяву, з метою маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями.
Відповідно до частини четвертої статті 45 КАС України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Правові висновки із вказаного питання були викладені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постанові від 07 квітня 2021 року у справі №9901/23/21, відповідно до яких саме з метою виконання завдання адміністративного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо особа здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей, така особа виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 45, частині восьмій статті 139, частині першій статті 144, пункті 5 частини першої статті 145, статті 149 КАС України.
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини третьої статті 45 КАС України була висловлена Верховним Судом у постановах від 01.12.2023 у справі № 640/36713/21, від 20.03.2024 у справі № 520/11767/23, від 10.10.2024 у справі № 580/4217/24, від 12.11.2025 у справі №580/3075/24.
Колегія суддів зазначає, що в межах цієї справи, в силу положень частини 2 статті 45 КАС України та частини 4 статті 240 КАС України, не може вважатися зловживанням процесуальними правами повторне (друге) звернення до суду з аналогічним позовом до того ж відповідача, оскільки право на повторне звернення з таким же позовом, після залишення без розгляду першого позову, прямо передбачено КАС України і станом на дату повторного звернення в провадженні Харківського окружного адміністративного суду відсутні інший позов (позови) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Отже, з вищезазначеного вбачається, що суд першої інстанції повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 дійшов передчасного висновку щодо наявності в діях апелянта ознак зловживанням процесуальними правами, а тому безпідставно повернув позовну заяву.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується положеннями статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням «Серявін та інші проти України», та пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Інші доводи сторін у цій справі не впливають на вирішення спірного питання та на оцінку правильності висновків суду у справі.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про повернення позовної заяви у справі справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи, що судом першої інстанції під час постановлення ухвали від 08.12.2025 порушено норми процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала - скасуванню, а справа № 520/31408/25 - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 по справі № 520/31408/25 - скасувати.
Справу № 520/31408/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова