03 березня 2026 р. Справа № 440/10354/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Русанової В.Б. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2025, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 07.10.25 по справі № 440/10354/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування до стажу ОСОБА_1 під час розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 13 червня 2025 року часу роботи на посадах помічника прокурора та прокурора відділу за період з 03 лютого 1995 року по 17 квітня 1997 року (2 роки 02 місяці 15 днів) та періоду проходження строкової військової служби у Збройних Силах СРСР з 29 жовтня 1978 року по 23 грудня 1980 року ( 2 роки 01 місяць 25 днів);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити починаючи з 13 червня 2025 року ОСОБА_1 , судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74 відсотків суддівської винагороди судді згідно довідки виданої ТУ ДСА України в Полтавській області вих.:02/3297/25-вих від 16 червня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом голови Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області №03.12 від 12 червня 2025 року ОСОБА_1 відраховано зі штату Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області 12 червня 2025 року у зв'язку з виходом у відставку, відповідно до ст. 125 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». 03 липня 2025 року позивач звернувся до пенсійного органу про призначення йому щомісячного довічного утримання судді у відставці відповідно до положень статті 142 Закону України "Про судоустрій та статус суддів". 14.07.2025 пенсійним органом прийнято рішення № 163950034497, яким призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 66 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на займаній посаді. З вказаного рішення пенсійного органу вбачається, що при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання відповідачем було взято виключно стаж роботи на посаді судді 28 років 01 місяць 26 днів, а час роботи на посадах помічника прокурора та прокурора відділу та період проходження строкової військової служби у Збройних Силах СРСР відповідачем протиправно не враховано.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2025 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 14.07.2025 №163950034497 в частині не зарахування до стажу ОСОБА_1 під час розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 13 червня 2025 року часу роботи на посадах помічника прокурора та прокурора відділу за період з 03 лютого 1995 року по 17 квітня 1997 року (2 роки 02 місяці 15 днів) та періоду проходження строкової військової служби у Збройних Силах СРСР з 29 жовтня 1978 року по 23 грудня 1980 року (2 роки 01 місяць 25 днів).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання: періоду роботи на посадах помічника прокурора та прокурора відділу за період з 03 лютого 1995 року по 17 квітня 1997 року (2 роки 02 місяці 15 днів) та періоду проходження строкової військової служби у Збройних Силах СРСР з 29 жовтня 1978 року по 23 грудня 1980 року (2 роки 01 місяць 25 днів).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 13 червня 2025 року з розрахунку 74 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням проведених виплат.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2025 у справі №440/10354/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що нормами статті 142 та пункту 25 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 визначено право судді, який вийшов у відставку, зокрема, на щомісячне довічне грошове утримання. При цьому частиною третьою статті 142 та абзацем другим пункту 25 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 передбачено збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці за кожний повний рік роботи на посаді судді.
Застосування норм частини 2 статті 137 Закону №1402 при обчисленні зазначеного збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не передбачено.
Враховуючи зазначене, підстави для зарахування періодів проходження строкової служби у Збройних Силах СРСР з 29.10.1978 року по 23.12.1980 року, роботу на посаді помічника прокурора, роботу на посаді прокурора відділу за період з 03.02.1995 року по 17.04.1997 року до стажу роботи, що дає право на призначення, позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді відсутні.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи ( в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у них доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ( у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що Рішенням Вищої ради правосуддя №12721/о/15-25 від 12.06.2025 позивача звільнено з посади судді Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
У рішенні Вищої ради правосуддя №12721/о/15-25 від 12.06.2025 зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Указом Президента України від 18 квітня 1997 року №342/97 призначений на посаду судді Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області строком на п'ять років, Постановою Верховної Ради України від 04 липня 2002 №57-IV обраний на посаду судді цього суду безстроково. Відповідно до доданих, до заяви про відставку, суддя ОСОБА_1 має стаж роботи на посаді помічника прокурора і прокурора з 3 лютого 1995 року до 17 квітня 1997 року, який становить 2 роки 2 місяці 14 днів та підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на відставку судді. Відповідно до абзацу другого статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (у редакції, чинній на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Із копій документів, доданих до заяви судді ОСОБА_1 про звільнення у відставку, зокрема військового квитка та трудової книжки, вбачається, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає йому право на відставку, також підлягає зарахуванню період проходження строкової військової служби в лавах Радянської армії з 29 жовтня 1978 року по 23 грудня 1980 року, що становить 2 роки 1 місяць 24 дні. Загальний стаж роботи судді Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області ОСОБА_1 , що дає йому право на відставку, становить 32 роки 6 місяців 2 дні, а отже суддя ОСОБА_1 має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, встановлений статтею 116 Закону №1402-VIII.
Наказом Крюківського районного суду м. Кременчука від 12 червня 2025 року №03.12 відраховано зі штату суддю Крюківського районного суду міста Кременчука ОСОБА_1 12 червня 2025 року у зв'язку з виходом у відставку, відповідно до статті 125 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
03.07.2025 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та пакетом документів.
За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення № 163950034497 від 14 липня 2025 року, яким призначено щомісячне довічне грошове утримання ОСОБА_1 у відставці у розмірі 66 відсотків суддівської винагороди судді, з урахуванням страхового стажу (повний) 46 років 1 місяць 22 дні,, у тому числі, судді - 28 років 1 місяць 26 днів.
Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо щодо не зарахування до стажу ОСОБА_1 під час розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 13 червня 2025 року часу роботи на посадах помічника прокурора та прокурора відділу за період з 03 лютого 1995 року по 17 квітня 1997 року (2 роки 02 місяці 15 днів) та періоду проходження строкової військової служби у Збройних Силах СРСР з 29 жовтня 1978 року по 23 грудня 1980 року ( 2 роки 01 місяць 25 днів), звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з підстав їх обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечення права кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі по тексту - Закон №1402-VIII).
За приписами ч.1 ст.142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ч.2 ст.142 Закону №1402-VI).
Згідно з ч.3 ст.142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Відповідно до ч.ч.4-5 ст.142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Статтею 137 Закону №1402-VIII встановлено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Абзацом 4 п.34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Системний аналіз частини 2 статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у взаємозв'язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону дає підстави для висновку, що у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
З урахуванням зазначеного, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17 та від 30.01.2020 у справі № 592/3694/17.
За матеріалами справи, Вищою радою правосуддя у рішенні №12721/о/15-25 від 12.06.2025 зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Указом Президента України від 18 квітня 1997 року №342/97 призначений на посаду судді Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області строком на п'ять років, Постановою Верховної Ради України від 04 липня 2002 №57-IV обраний на посаду судді цього суду безстроково. Відповідно до доданих, до заяви про відставку, суддя ОСОБА_1 має стаж роботи на посаді помічника прокурора і прокурора з 3 лютого 1995 року до 17 квітня 1997 року, який становить 2 роки 2 місяці 14 днів та підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на відставку судді. Відповідно до абзацу другого статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (у редакції, чинній на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Із копій документів, доданих до заяви судді ОСОБА_1 про звільнення у відставку, зокрема військового квитка та трудової книжки, вбачається, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає йому право на відставку, також підлягає зарахуванню період проходження строкової військової служби в лавах Радянської армії з 29 жовтня 1978 року по 23 грудня 1980 року, що становить 2 роки 1 місяць 24 дні. Загальний стаж роботи судді Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області ОСОБА_1 , що дає йому право на відставку, становить 32 роки 6 місяців 2 дні, а отже суддя ОСОБА_1 має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, встановлений статтею 116 Закону №1402-VIII.
Однак, пенсійним органом не зараховано до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді періоду роботи на посадах помічника прокурора та прокурора відділу за період з 03 лютого 1995 року по 17 квітня 1997 року (2 роки 02 місяці 15 днів) та періоду проходження строкової військової служби у Збройних Силах СРСР з 29 жовтня 1978 року по 23 грудня 1980 року (2 роки 01 місяць 24 днів).
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 №865 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Також, відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10.07.1995 №584/95 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Отже, з огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно не зараховано до стажу роботи позивача як судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду роботи на посадах помічника прокурора та прокурора відділу за період з 03 лютого 1995 року по 17 квітня 1997 року (2 роки 02 місяці 15 днів) та періоду проходження строкової військової служби у Збройних Силах СРСР з 29 жовтня 1978 року по 23 грудня 1980 року (2 роки 01 місяць 24 днів).
Відповідно до ч.2 ст.137 Закону № 1402-VIII (в редакції, чинній з 05.08.2018) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми у її взаємозв'язку з абзацом 4 пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII дає підстави для висновку, що у зв'язку з набранням чинності Законом України від 07.06.2018 №2447-VIII «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 9901/302/19. Зокрема, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. Водночас при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частин першої та другої статті 137 Закону №1402-VIII як стаж, який зараховується додатково. У випадку зайняття посади судді без проведення конкурсних процедур стаж роботи (професійної діяльності), передбачений частиною другою статті 137 цього Закону, визначається на момент призначення на посаду судді вперше, а у випадку призначення на посаду судді за результатами конкурсу - зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом для участі у конкурсі та надає право для призначення на цю посаду за його результатами.
Частина 2 ст.137 Закону №1402-VIII прийнята на покращення соціального захисту суддів як висококваліфікованих фахівців та підвищення їх соціального захисту і передбачає додаткову можливість зарахування до стажу роботи на посаді судді стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а не альтернативну можливість вибору стажу, адже в абзаці 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Згідно з абз. 2 п.3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Отже, до стажу роботи на посаді судді позивачці належить зарахувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Відтак, суд дійшов висновку, що до стажу роботи позивачки, що дає право на отримання довічного грошового утримання, як судді у відставці, має бути зараховано періоду роботи на посадах помічника прокурора та прокурора відділу за період з 03 лютого 1995 року по 17 квітня 1997 року (2 роки 02 місяці 15 днів) та періоду проходження строкової військової служби у Збройних Силах СРСР з 29 жовтня 1978 року по 23 грудня 1980 року (2 роки 01 місяць 24 днів).
Відповідно до ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Наведена норма неконституційною не визнавалась.
Тобто, відносини з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України №1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.
З матеріалів справи встановлено, що станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя рішення (12.06.2025) загальний стаж роботи позивачки становить 32 роки 6 місяців 2 дні, на підставі якого розмір довічного грошового утримання судді становить 74%.
Проте, пенсійним органом при призначенні позивачці довічного грошового утримання без урахування вищевказаних спірних періодів щодо стажу роботи визначено у розмірі 66%.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для належного та ефективного способу захисту порушеного права позивача необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 14.07.2025 №163950034497 в частині не зарахування до стажу ОСОБА_1 під час розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 13 червня 2025 року часу роботи на посадах помічника прокурора та прокурора відділу за період з 03 лютого 1995 року по 17 квітня 1997 року (2 роки 02 місяці 15 днів) та періоду проходження строкової військової служби у Збройних Силах СРСР з 29 жовтня 1978 року по 23 грудня 1980 року (2 роки 01 місяць 25 днів), та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання: часу роботи на посадах помічника прокурора та прокурора відділу за період з 03 лютого 1995 року по 17 квітня 1997 року (2 роки 02 місяці 15 днів) та періоду проходження строкової військової служби у Збройних Силах СРСР з 29 жовтня 1978 року по 23 грудня 1980 року (2 роки 01 місяць 25 днів); зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 13 червня 2025 року з розрахунку 74 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням проведених виплат.
Доводи апеляційної скарги про те, що врахування до стажу роботи судді, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання спірних періодів, у чинній на момент відставки позивачки редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як зазначалося вище, за приписами абзацу 4 п.34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідач по справі жодних належних доказів на підтвердження правомірності дій пенсійного органу, які є предметом оскарження, надано не було.
Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача, колегія суддів враховує, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об'єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2025 по справі № 440/10354/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.Б. Русанова З.Г. Подобайло