03 березня 2026 р. Справа № 440/11298/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2025, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава, повний текст складено 04.08.25 у справі № 440/11298/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області
третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі за текстом також - відповідач), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 916150143283 від 02.08.2024 про відмову у проведенні перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 :
- зарахувати в стаж період роботи на Крайній Півночі з 11.12.1987 року по 15.12.1989 року в Спеціалізованому управлінні №14 "Тюменьнафтогазмонтаж", з 20.02.1989 року по 17.03.1989 року в Західно-сибірському наладочному управлінні "Спецнафтометрологія", з 10.04.1989 року по 04.09.1989 року в кооперативі "Автострой" м.Нижньовартовськ Тюменської області;
- зарахувати стаж роботи за період роботи з 23.03.1999 року по 30.06.1999 року та з 01.02.2000 року по 21.02.2000 року в МКП "Фенікс";
- зарахувати період на ЧАЕС за списком №1 з 01.06.1986 року по 07.06.1986 року в потрійному розмірі щодо прийняття участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;
- збільшити пенсію на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, встановлених статтею 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в зв'язку з безперервною роботою після призначення пенсії не менше як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії за період з листопада 2014 року по листопад 2016 року та за період з листопада 2016 року по листопад 2018 року.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 916150143283 від 02.08.2024 про відмову у перерахунку пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.07.2024 року про перерахунок пенсії, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, із посиланням на обставини справи, зазначає, що згідно електронної бази даних періоди роботи позивача на Крайній Півночі з 16.12.1987 по 17.02.1989 зараховано до страхового стажу з урахуванням кратності. Періоди роботи з 11.12.1987 по 15.12.1987, з 20.02.1989 по 04.09.1989 не враховано до стажу з урахуванням кратності, оскільки згідно матеріалів пенсійної справи відсутні записи в трудовій книжці № НОМЕР_1 про роботу на Крайній Півночі, відсутні договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. До страхового стажу враховано період роботи з 23.03.1999 по 21.02.2000. Стаж роботи за період з 03.01.2006 по 31.07.2006 неможливо врахувати, оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу. Періоди роботи на ЧАЕС враховано до страхового стажу згідно архівної довідки № 179/1/9996 від 28.07.2014 відповідно до вказаного часу роботи по ліквідації наслідків на ЧАЕС з 08.06.1986 року по 29.07.1986 року в потрійному розмірі. Вважає, що відсутні підстави для перерахунку пенсії згідно поданої заяви від 26.07.2024.
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 21.11.2014.
26.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою, в якій просив перерахувати пенсію:
- включити в стаж період роботи на Крайній Півночі з 11.12.1987 року по 15.12.1989 року та з 20.02.1989 року по 04.09.1989 року з урахуванням кратності відповідно до трудової книжки;
- зарахувати стаж роботи за період роботи з 23.03.1999 року по 21.02.2000 року відповідно до трудової книжки;
- зарахувати стаж роботи за період роботи з 03.01.2006 року по 31.07.2006 року відповідно до трудової книжки;
- зарахувати період на ЧАЕС за списком №1 з 01.06.1986 року по 07.06.1986 року щодо прийняття участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;
- збільшити пенсію на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, встановлених статтею 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в зв'язку з безперервною роботою після призначення пенсії не менше як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії після 2014 року: - листопад 2016 року та листопад 2018 року.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 916150143283 від 02.08.2024 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії.
Уважаючи таке рішення відповідача протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії не можна вважати законним та обґрунтованим, оскільки відповідач не надав повну оцінку заяві позивача про перерахунок пенсії від 26.07.2024, а в окремих питаннях дійшов помилкових висновків, у зв'язку з чим визнав протиправним та скасував таке рішення.
З огляду на встановлення під час розгляду справи порушення прав позивача, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.07.2024 про перерахунок пенсії, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи у цій частині, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Згідно з статтею 1 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Відповідно до частини 1 статті 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій, 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 56 Закону № 796-ХІІ передбачено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) осіб, які підпадають під його дію.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону № 796-ХІІ час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб": до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
Аналіз частини 1 статті 56 Закону № 796-ХІІ свідчить, що саме час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, до 1 січня 1988 року - у потрійному розмірі.
При цьому, за приписами статті 15 Закону № 796-ХІІ підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
У свою чергу, за змістом статті 65 Закону № 796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України, які є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії 2.
Згідно архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України №179/1/9996 від 28.07.2014 ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 01.06.1986 (наказ № 58) по 29.07.1986 (наказ № 520).
Таким чином, вказані документи підтверджують факт роботи (служби) позивача під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у періоді з 01.06.1986 по 29.07.1986, у зв'язку з чим у пенсійного органу не було підстав для неврахування стажу за період з 01.06.1986 по 07.06.1986 у потрійному розмірі.
Згідно з частиною 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
У зв'язку із набранням 11.10.2017 чинності Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" частину 2 доповнено словами і цифрами: "у разі призначення пенсії на умовах частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частиною 1 статті 27 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) визначено формулу розрахунку розміру пенсії за віком, а частиною 2 цієї статті передбачено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до чинного раніше законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за чинним раніше законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії за віком, обчислений за чинним раніше законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Суд звертає увагу, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 2, на нього розповсюджується дія статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому перерахунок пенсії позивача повинен здійснюватись за кожен повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.
Пенсія позивачу призначена до внесення змін Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII (тобто до 11.10.2017 року), а попередня редакція вказаної статті передбачала пільгове обчислення понаднормативного стажу без умови призначення пенсії на підставі частини 2 статті 27 Закону №1058-IV. Зазначені зміни стосуються тих пенсій, які були призначені вперше та після внесення зазначених змін.
Оскільки у спірних правовідносинах пенсія позивачу не призначається вперше, а належить до перерахунку, то на неї не поширюється вказана умова.
В свою чергу, спірне рішення взагалі не містить обґрунтувань щодо підстав відмови у перерахунку пенсії позивача згідно частини 2 статті 56 Закону №796-ХІІ, тому відповідачем не доведена його правомірність у вказаній частині.
Щодо зарахування до стажу періодів роботи позивача у районах Крайньої Півночі, колегія суддів зауважує на таке.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до пункту 5 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 і від 26.09.1967 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений Постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 №1029.
Зокрема, цією Постановою передбачено, що до районів Крайньої Півночі відносилась Тюменська область, Ямало - Ненецький автономний округ; до місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі, відносилась Тюменська область, Ханти - Мансійський автономний округ.
Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплату надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4).
Статтею 5 вказаного Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Статтею 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960, з п'яти до трьох років.
Також пунктом 3 Постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 за №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» зазначено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 01.03.1960 зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01.03.1960 - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Отже, відповідно до зазначених нормативно-правових актів, період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до них, з 01.03.1960 зараховується до стажу роботи в 1,5-кратному розмірі при умові, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Абзацами 1 та 2 підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.05 за №22-1 (далі - Порядок №22-1), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637. За період роботи до 01.01.1991 на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Системно проаналізувавши наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Окрім того, виходячи із положень пункту 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV, наявність письмового трудового договору не є виключною підставою для пільгового обчислення страхового стажу і вказана норма надає особі можливість надавати вказані документи за її вибором.
Суд зауважує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення/перерахунок пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських та інших документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення/перерахунку пенсії за віком.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а та від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а.
Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження наявності трудового стажу в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, позивач надав відповідачу трудову книжку серії НОМЕР_1 .
Зокрема, в ній наявні записи:
- № 10 про прийняття на роботу з 11.12.1987 року дизелістом 4 розряду в Спеціалізованому управлінні №14 "Тюменьнафтогазмонтаж" - місцевість, яка прирівняна до районів Крайньої Півночі;
- № 11 - 17.02.1989 року звільнений по переводу до Західно - сибірського наладочного управління;
- № 16 - 10.04.1989 року про прийняття на роботу водієм 3 класу в кооперативі "Автострой" м.Нижньовартовськ Тюменської області;
- № 17 - 04.09.1989 року звільнений за власним бажанням.
Вказані записи у трудовій книжці позивача скріплені підписом уповноваженої особи роботодавців та відповідною печаткою, а також містять зазначення наказів, згідно яких приймався на роботу та звільнявся у спірний період позивач.
Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем суду не надано.
Таким чином, трудовою книжкою підтверджується робота позивача у період з 11.12.1987 по 17.02.1989 та з 10.04.1989 по 04.09.1989 у місцевості, яка прирівняна до районів Крайньої Півночі.
З огляду на викладене, посилання відповідача на те, що при поданні документів для перерахунку пенсії позивачем не подано строкового трудового договору на роботу в місцевість, прирівняну до районів Крайньої Півночі, не приймаються до уваги.
Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23.05.2024 за № 10849-9397/М-02/8-1600/24 період роботи позивача в районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у період з 16.12.1987 по 17.02.1989 врахований з кратністю на підставі трудового договору від 16.12.1987.
Проте, оскільки періоди роботи позивача з 11.12.1987 по 17.02.1989 та з 10.04.1989 по 04.09.1989 в районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі, підтверджені записами та відповідними відмітками у трудовій книжці позивача, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що вони мають бути також зараховані до стажу позивача з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців (в кратному обчисленні).
Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 916150143283 від 02.08.2024 про відмову в перерахунку пенсії та його скасування.
Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Прийняття рішення про перерахунок пенсії за віком належить до повноважень відповідача.
Відповідно до Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Pedersen and Baadsgaard проти Данії» від 17.12.2004, № 49017/99 зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, що їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.
Під дискреційним повноваженням варто розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення у межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Водночас Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про перерахунок пенсії, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії визначено саме ГУ ПФУ в Закарпатській області, то саме цей орган і має завершити процедуру перерахунку позивачу пенсії) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.07.2024 про перерахунок пенсії, з урахуванням висновків суду.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав уважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі № 440/11298/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова