03 березня 2026 р. Справа № 480/2252/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі № 480/2252/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України
про визнання дій протиправними та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 , перший відповідач), Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі - ЦВЛК ЗСУ, другий відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центральної ВЛК ЗСУ, яке оформлене протоколом №1110 від 28.11.2023, в частині скасування постанови (довідки) військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 17.08.2022 №124 щодо військовозобов'язаного ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо не внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо не виключення з військового обліку стосовно ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 про виключення з військового обліку, відповідно до відомостей, які містяться у військовому квитку серії НОМЕР_1 .
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 по справі № 480/2252/25 в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 по справі № 480/2252/25 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а також стягнути з відповідача судовий збір та витрати на правову допомогу, понесені ним в суді першої та апеляційної інстанцій.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції безпідставно поклав на нього обов'язок доказування порушень процедури ухвалення оскарженого рішення, тоді як відповідно до статті 77 КАС України у справах щодо протиправності рішень суб'єкта владних повноважень саме на відповідача покладається обов'язок довести правомірність своїх дій. Зауважує, що другим відповідачем не подано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував законні підстави для скасування довідки ВЛК від 17.08.2022 №124, а суд першої інстанції не надав правової оцінки діям ЦВЛК ЗСУ та не обґрунтував законність ухвалення протоколу №1110 від 28.11.2023 із посиланням на конкретні норми права.
Також вказує, що зі змісту протоколу №1110 від 28.11.2023 вбачається, що його було ухвалено на підставі запиту слідчого в межах ймовірного кримінального провадження, без вироку чи рішення суду та без надання самого запиту до суду, що унеможливлює перевірку його існування і змісту. Стверджує, що позивач не є стороною жодного кримінального провадження, не залучався до процесуальних дій і не був повідомлений про розгляд ВЛК. Вказує, що сам факт наявності відкритого кримінального провадження, і тим паче запиту в рамках цього провадження не є достатньою та допустимою підставою для скасуванням висновку ВЛК на підставі, якого позивача було визнано не придатним. До винесення вироку суду всі обставини вважаються недоведеними, а будь-які посилання на них - лише припущенням.
Крім того, позивач стверджує, що будучи виключеним з військового обліку 17.08.2022 на підставі довідки ВЛК №124 із відміткою у військовому квитку («невійськовозобов'язаний»), він був повторно поновлений на обліку 28.11.2023 виключно внаслідок скасування цієї довідки ЦВЛК за протоколом №1110.
Також зазначає, що в порушення вимог Положення №402 другий відповідач, переглядаючи рішення попередньої ВЛК та приймаючи нове рішення, не вжив заходів щодо огляду позивача, направлення у заклади охорони здоров'я на контрольне обстеження та медичний огляд для підтвердження чи спростування попереднього діагнозу, а також не повідомлено позивача про перегляд такої постанови.
Крім того, апелянт наголошує, що між первинним висновком ВЛК (17.08.2022) і його скасуванням (28.11.2023) минув значний час (понад рік), що, на його думку, додаткового вказує на порушення процедури перегляду довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Наслідком таких процедурних порушень, на думку апелянта, стало необґрунтоване поновлення його на військовому обліку та подальші владні дії (формування повістки та ініціюванням питання про доставку/затримання), які ґрунтуються на спірному протоколі №1110, тоді як відповідачі не підтвердили належними доказами законність скасування довідки ВЛК №124 і, відповідно, законність зміни його облікового статусу.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, що відповідно до частиною 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
На підставі положень частини 1 статті 308, пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.08.2022 позивач був виключений з військового обліку на підставі довідки ВЛК №124 від 17.08.2022, відповідно до змісту якої ОСОБА_2 визнано не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 28 листопада 2023 року №1110, комісією постановлено: «1) Враховуючи, невідповідність діагнозу зазначеного у карті медичного огляду військовозобов'язаного при ІНФОРМАЦІЯ_6 від 17.08.2022 №124 вимогам пункту “а» статті 64 Пояснень щодо застосування Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 2 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, (далі- Положення), постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 в карті медичного огляду військовозобов'язаного при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 17.08.2022 №124 щодо військовозобов'язаного ОСОБА_1 , 1988 року народження: “На підставі статті 64-а графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1 до Положення) непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку» - СКАСУВАТИ. 2) Підлягає повторному медичному огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 згідно вимог Положення».
Вважаючи протокол Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 28 листопада 2023 року №1110 протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, оскільки під час судового розгляду не встановлено обставин та доказів, які б підтверджували порушення другим відповідачем процедури перегляду рішення ВЛК. Зокрема, суд зазначив, що зі змісту спірної постанови, оформленої протоколом, встановлено, що комісією ЦВЛК надано оцінку стану здоров'я позивача, враховано та досліджено медичні обстеження останнього та зроблено певний висновок про скасування постанови ВЛК від 17.08.2022 №124 та вирішено, що позивач підлягає повторному медичному огляду ВЛК.
При цьому суд першої інстанції зауважив, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку обґрунтованості прийняття певного висновку, оскільки, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка обґрунтованості висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Враховуючи, що рішення Центральної ВЛК Збройних Сил України про скасування постанови військово-лікарської комісії щодо непридатності до військової служби позивача та виключення його з військового обліку станом на час ухвалення рішення суду першої інстанції було чинним, інформація про його перегляд чи скасування відсутня, суд дійшов висновку про те, що відомості у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно позивача в частині перебування його на військовому обліку як військовозобов'язаного є актуальними, правові підстави для внесення відомостей щодо виключення позивача з військового обліку відсутні.
Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
За змістом частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частини 13 статті 2 Закону №2232-XII громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд, крім випадків, передбачених цим Законом. Порядок проведення медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Згідно з частиною 1 статті 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 №2801-XII військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерством оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402) (тут і далі - в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
За змістом пункту 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Відповідно до пункту 2.1 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Згідно з пунктом 2.2 розділу І Положення №402 Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:
Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);
ВЛК регіону.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров'я (установах).
Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов'язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.
Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».
За змістом пункту 2.3 розділу І Положення №402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Начальник ЦВЛК безпосередньо підпорядковується командувачу Медичних сил Збройних Сил України. Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються начальнику ЦВЛК.
На ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розроблення та участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, посібників, методичних рекомендацій з питань військово-лікарської експертизи; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України та МОЗ України медичних показань для військово-професійного призначення призовників до видів Збройних Сил України, родів військ та за військовими спеціальностями; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України науково обґрунтованих вимог до стану здоров'я військовослужбовців з метою максимального збереження їх на військовій службі, запобігання необґрунтованого їх звільнення із Збройних Сил України за станом здоров'я; перевірка якості лікувально-профілактичної роботи у цілях військово-лікарської експертизи серед військовослужбовців у військових частинах і закладах охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України; організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; аналіз та узагальнення результатів і досвіду роботи підпорядкованих ВЛК; проведення спільно з головними (провідними) медичними спеціалістами та іншими лікарями-спеціалістами аналізу й оцінки результатів медичного огляду військовослужбовців та інших контингентів, розробка пропозицій для покращення військово-лікарської експертизи; організація та керівництво науковою роботою з питань військово-лікарської експертизи у підпорядкованих ВЛК; підготовка та вдосконалення кадрів для ВЛК; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.
ЦВЛК має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров'я (установах), військових частинах; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров'я (установах), медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи; витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів службового (спеціального) розслідування, матеріалів дізнання, досудового розслідування, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі витребовування оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років); залучати головних медичних фахівців Збройних Сил України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи; перевіряти у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) і закладах охорони здоров'я (установах) організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів; направляти у заклади охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов'язаних, резервістів, працівників; запитувати від закладів охорони здоров'я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, Сил підтримки Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати лікувально-оздоровчої роботи, проведеної серед допризовників та призовників, медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів та іншого контингенту; розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз'яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).
Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Відповідно до підпункту 2.4.6 пункту 2.4 розділу І Положення №402 рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
З аналізу наведених норм Положення №402 слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні ВЛК, які проводять медичний огляд, зокрема, військовозобов'язаних, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою ВЛК, протоколом засідання ВЛК. Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК. До штатних ВЛК належить, зокрема, ЦВЛК ЗСУ, рішення та постанови якої можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до протоколу засідання ЦВЛК ЗС України від 28 листопада 2023 року № 1110 (а.с. 64-зворот), враховуючи, невідповідність діагнозу зазначеного у карті медичного огляду військовозобов'язаного при ІНФОРМАЦІЯ_6 від 17.08.2022 №124 вимогам пункту “а» статті 64 Пояснень щодо застосування Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 2 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, (далі- Положення), постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 в карті медичного огляду військовозобов'язаного при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 17.08.2022 №124 щодо військовозобов'язаного ОСОБА_1 , 1988 року народження: “На підставі статті 64-а графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1 до Положення) непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку» - СКАСУВАТИ. Підлягає повторному медичному огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 згідно вимог Положення
Разом з тим, в позовній заяві та апеляційній скарзі позивач вказує, що другим відповідачем було порушено процедуру перегляду рішення попередньої ВЛК та прийняття нового рішення, оскільки не було вжито заходів щодо його огляду, направлення у заклади охорони здоров'я на контрольне обстеження та медичний огляд для підтвердження чи спростування попереднього діагнозу, а також не повідомлено позивача про перегляд такої постанови.
Надаючи оцінку наведеним доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Так, варто зауважити, що адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2021 у справі №820/5570/16 та від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, згідно з якою надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду.
Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.
З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Водночас, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №160/31586/23.
Виходячи із зазначеного, колегія суддів не вбачає підстав для надання оцінки доводам ОСОБА_2 в цій частині.
З приводу доводів апелянта про порушення другим відповідачем процедури прийняття спірного рішення, мотивованих тим, що ЦВЛК при перегляді рішення (довідки) ВЛК від 17.08.2022 № 124 не було вжито заходів щодо його огляду, а також направлення у заклади охорони здоров'я на контрольне обстеження та медичний огляд для підтвердження чи спростування попереднього діагнозу, та не повідомлено позивача про перегляд такої постанови, колегія суддів зазначає, що в силу підпункту 2.3.4 пункту 2.3, пункту 3.4 розділу І Положення №402, проведення медичного огляду військовослужбовців, направлення запитів для отримання додаткових медичних документів, направлення особи на контрольне обстеження чи повторний медичний огляд є правом другого відповідача, а не його обов'язком.
При цьому слід звернути увагу, що позивач посилаючись на порушення процедури прийняття оскарженого рішення, не надав до суду жодних доказів, які б підтверджували такі обставини.
Водночас, колегія суддів зауважує, що зі змісту спірної постанови, оформленої протоколом № 1110 від 28.11.2023, вбачається, що комісією ЦВЛК надано оцінку стану здоров'я позивача, розглянуто картку обстеження та медичного огляду ОСОБА_2 , консультативний висновок спеціаліста ОКЛ м. Суми, враховано та досліджено медичні обстеження останнього та зроблено відповідний висновок про скасування постанови ВЛК від 17.08.2022 № 124 та вирішено, що позивач підлягає повторному медичному огляду ВЛК.
З приводу доводів апелянта про те, що запит слідчого є неналежною правовою підставою для перегляду постанови ВЛК, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до Рішення Ради з національної безпеки і оборони України від 30 серпня 2023 року, введеного в дію Указом Президента України від 12 вересня 2023 року № 576/2023 "Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" у ЦВЛК ЗС України створено робочу групу із перевірки обґрунтованості рішень військово-лікарських комісій щодо визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану.
Відповідно абзацу четвертого до п.13 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317, Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх.
Стверджуючи про протиправність рішення ЦВЛК позивач вказує, що п. 3.1 Положення № 402 визначає виключне коло осіб, які мають право оскаржити постанови позаштатних ВЛК. На думку позивача, у інших осіб, в тому числі і правоохоронних органів, відсутнє право звертатись до ЦВЛК із заявами про перегляд постанов позаштатних ВЛК.
Відповідно до п. 3.1 Положення № 402 (у редакції чинній станом на 28.11.2023) вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов'язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.
Таким чином пункт 3.1 Положення № 402 містить бланкетну норму, що вказує на необхідність відповідності звернення вимогам Закону України "Про звернення громадян" та Інструкції № 735, однак не встановлює коло осіб, які можуть подати відповідне звернення. Разом з цим, вимоги про те, що звернення може бути подане виключно особою, якої постанова стосується, пункт 3.1 Положення № 402 не містить, у зв'язку із чим посилання позивача у цій частині суд вважає необґрунтованим.
Відповідно до Протоколу засідання ВЛК ЦВЛК ЗС України від 28.11.2023 № 1110, враховуючи невідповідність встановленого діагнозу вимогам статті 64-а Пояснення щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 1 і 2 до Положення № 402), ВЛК ЦВЛК ЗС України скасувала постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо позивача "непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку" та зазначила, що позивач підлягає медичному огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Колегія суддів зазначає, що ЦВЛК, яка є найвищим керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України, на підставі наданих п. 2.3.4 Положенням № 402 повноважень, мала право розглядати, переглядати, скасовувати постанову будь-якої ВЛК Збройних Сил України, у тому числі постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо позивача "непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку".
Посилання апелянта на значний проміжок часу між ухваленням первинної довідки ВЛК та її скасуванням не є обґрунтованим, оскільки чинне законодавство та Положення №402 не встановлюють строків, у межах яких ЦВЛК може переглядати або скасовувати постанови ВЛК, а сам факт спливу часу не свідчить про порушення процедури та не впливає на правомірність прийнятого рішення.
За встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності в діях Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України процедурних порушень при прийнятті оскаржуваного рішення (протокол від 28.11.2023 № 1110).
Щодо вимог про визнання протиправними дій першого відповідача щодо не внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в частині не виключення з військового обліку стосовно позивача та зобов'язання першого відповідача внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо ОСОБА_2 про виключення з військового обліку, відповідно до відомостей, які містяться у військовому квитку серії НОМЕР_1 , слід зазначити наступне.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, визначені Законом України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів № 1951-VIII від 16.03.2017 (далі -Закон № 1951-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1951-VIII, єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку. (стаття 2 Закону № 1951-VIII)
Згідно зі статтею 3 Закону № 1951-VIII, основними засадами ведення Реєстру є:
1) обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.
Частиною 5 статті 5 Закону № 1951-VIII передбачено, що органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних. (частини 8, 9 статті 5 Закону № 1951-VIII)
За змістом статті 6 Закону № 1951-VIII, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До службових даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про виконання військового обов'язку; відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу"; відомості про участь у бойових діях. (стаття 8 Закону № 1951-VIII)
Відповідно до статті 9 Закону № 1951-VIII, призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
На виконання частини 1 статті 14 Закону № 1951-VIII, ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною. (частина 3 статті 14 Закону № 1951-VIII)
Отже, за змістом вказаних норм, у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов'язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов'язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов'язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.
Як зазначалось вище, ОСОБА_2 пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією за результатами якого 17.08.2022 його було виключено з військового обліку на підставі довідки ВЛК №124 від 17.08.2022. Однак, згідно з протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії ЦВЛК ЗСУ від 28 листопада 2023 року №1110, враховуючи невідповідність діагнозу, зазначеного у карті медичного огляду військовозобов'язаного вимогам пункту «а» статті 64 Пояснень щодо застосування Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, зазначену постанову позаштатної ВЛК про непридатність до військової служби та виключення з військового обліку позивача скасовано.
Враховуючи те, що підстави для скасування рішення ЦВЛК ЗСУ №1110 від 28.11.2023 в частині скасування постанови (довідки) військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 17.08.2022 №124 щодо військовозобов'язаного ОСОБА_1 відсутні, то колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для внесення до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку.
Посилання апелянта на порушення ЦВЛК процедури прийняття рішення, в зв'язку з не вжиттям заходів огляду військовослужбовця, направлення у заклади охорони здоров'я на контрольне обстеження та медичний огляд для підтвердження чи спростування попереднього діагнозу, не повідомлення його про перегляд постанови, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до Положення №402 зазначені дії ЦВЛК є правом, а не обов'язком зазначеного суб'єкта владних повноважень.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується положеннями статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням «Серявін та інші проти України», та пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Положеннями пункту 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів передбачено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначене, дослідивши фактичні обставини та питання права, які лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
Згідно з частинами 1-3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки судом було правильно встановлено всі обставини справи, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року по справі № 480/2252/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк