03 березня 2026 рокум. Київ
Унікальний номер справи № 759/7411/23
Головуючий у першій інстанції - Шум Л.М.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/7620/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики, -
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 грудня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики - задоволено.
Визнано недійсним договір позики від 12 червня 2021 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 073, 60 грн, тобто по 536, 80 грн з кожного (т. 2 а.с. 143-146).
Не погодившись з рішенням районного суду, 22 січня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шаповалов А.М. подав безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу засобами поштового зв'язку (т. 2 а.с. 150-166).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції (т. 2 а.с. 168).
19 лютого 2026 року зазначена справа отримана Київським апеляційним судом та 20 лютого 2026 року передана судді-доповідачу (т. 2 а.с. 171).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 грудня 2025 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня вручення копії даної ухвали (т. 2 а.с. 172-173).
Апелянту на виконання вимог ухвали слід було направити до Київського апеляційного суду нову редакцію апеляційної скарги із зазначенням усіх учасників справи разом з копіями скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи та оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 1 610, 40 грн.
З супровідного листа Київського апеляційного суду від 23 лютого 2026 року вбачається, що копію вказаної ухвали від 20 лютого 2026 року було направлено скаржнику ОСОБА_1 на його поштову адресу, а його представникові - адвокату Шаповалову А.М. в електронний кабінет, яку останній отримав 23 лютого 2026 року, 12:50:51 (т. 2 а.с. 174, 175).
Таким чином, представник апелянта отримав ухвалу Київського апеляційного суду від 20 лютого 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху 23 лютого 2026 року (понеділок).
24 лютого 2026 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Шаповалова А.М.до Київського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про виконання вимог ухвали суду разом з квитанцією № 1470-2421-9497-9830 від 24 лютого 2026 року про сплату судового збору у розмірі 1 610, 40 грн (т. 2 а.с. 176-181).
Проте, станом на 03 березня 2026 року недоліки апеляційної скарги, вказані в ухвалі Київського апеляційного суду від 20 лютого 2026 року, апелянтом не було усунуто у повному обсязі, оскільки нову редакцію апеляційної скарги із зазначенням усіх учасників справи разом з копіями скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи до суду не надано.
Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, у тому числі цікавиться рухом справи.
Європейський суд з прав людини зазначав, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (рішення ЄСПЛ від 20 січня 2011 року у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 грудня 2025 року підлягає поверненню у зв'язку з неусуненням недоліків в повному обсязі.
Повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 185, ч. 2 ст. 357, ч. 2 ст. 381 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 грудня 2025 року - визнати неподаною та повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали надіслати учасникам справи, а скаржнику надіслати копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов