Провадження № 11-кп/824/1694/2026 Категорія: ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України
ЄУН: 758/9823/24 Суддя у суді І інстанції: ОСОБА_1
25 лютого 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали у кримінальному провадженні № 12024100070001082за обвинуваченням
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанськ Луганської області, громадянина України, неодруженого, студента, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України,
за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 9 січня 2025 року,
Вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, та йому призначено покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.
На підставі п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України покладено на ОСОБА_8 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки ОСОБА_8 на облік уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання засудженого.
Цим же вироком задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження за ч. 4 ст. 185 КК України, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100070001082 про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, закрито на підставі пункту 4-1 частини першої статті 284 КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння.
Цим же вироком вирішено питання щодо долі речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за наступних обставин.
30 квітня 2024 року, приблизно о 18 год., ОСОБА_8 , перебуваючи неподалік житлового будинку за адресою: м. Київ, пр-т Правди, буд. 10, посеред грошових коштів, які йому передала потерпіла ОСОБА_10 як оплату за ремонт техніки, виявив банківську карту АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 , з чіпом для безконтактного розрахунку, держателем якої є потерпіла ОСОБА_10 .
У цей час у ОСОБА_8 виник протиправний умисел на незаконне привласнення банківської карти з метою подальшого викрадення грошових коштів, що знаходились на рахунку вказаної банківської карти.
Реалізуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи, що пластикова банківська карта видається банківською установою, є електронним платіжним документом та засобом доступу до банківського рахунку, ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою незаконного збагачення, привласнив банківську карту АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_1 , яка згідно із ст. 1 Закону України «Про інформацію» № 2657-ХІІ від 2 жовтня 1992 року, ст. 14, 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346 ІІІ від 5 квітня 2001 року, ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» № 2121-ІІІ від 7 грудня 2000 року, ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» № 581-ІV від 22 травня 2003 року, є електронним платіжним засобом офіційним документом, що містить інформацію, функціями якого є її збереження та передавання в часі та просторі.
У подальшому ОСОБА_8 з місця вчинення кримінального правопорушення пішов, а банківською картою розпорядився на власний розсуд.
Своїми умисними діями, які виразились у привласненні офіційного документу, вчиненому з корисливих мотивів, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України.
Крім цього, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05.30 год. 24 лютого 2022 року, строк дії якого у подальшому продовжено.
30 квітня 2024 року, приблизно о 20.52 год., у ОСОБА_8 після привласнення банківської картки АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_10 , виник злочинний умисел на вчинення крадіжки грошових коштів, в умовах воєнного стану, з банківської картки АТ КБ «Приватбанк», яка належить ОСОБА_10 , шляхом її використання для розрахунку за товари у магазині «Ашан», що за адресою: м. Київ, проспект Правди, 102.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно та з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи в умовах воєнного стану, ОСОБА_8 30 квітня 2024 року з 20.52 год. по 20.59 год., перебуваючи в приміщенні магазину «Ашан», який розташований за адресою: м. Київ, проспект Правди, 102, розрахувався банківською картою, яка належить ОСОБА_10 , шляхом проведення чотирьох операцій, оплатив даною картою товар, тим самим таємно викрав із вказаної карти, що належить ОСОБА_10 , грошові кошти на загальну суму 951,10 грн., після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, спричинивши останній матеріальну шкоду на суму 951,10 грн.
Крім того, 30 квітня 2024 року, приблизно о 21.06 год., у ОСОБА_8 після привласнення банківської картки АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_10 , виник злочинний умисел на вчинення крадіжки грошових коштів, в умовах воєнного стану, з банківської картки АТ КБ «Приватбанк», яка належить ОСОБА_10 , шляхом її використання для розрахунку за товари на АЗС «WOG», що за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 21.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи повторно, умисно та з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи в умовах воєнного стану, ОСОБА_8 30 квітня 2024 року о 21.06 год., перебуваючи в приміщенні АЗС «WOG» що за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 21, розрахувався банківською картою, яка належить ОСОБА_10 , шляхом проведення однієї операції оплатив даною картою товар, тим самим повторно, таємно викрав із вказаної карти, що належить ОСОБА_10 грошові кошти на загальну суму 460 грн., після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, спричинивши останній матеріальну шкоду на суму 460 грн.
Крім того, 30 квітня 2024 року, приблизно о 21.07 год., у ОСОБА_8 після привласнення банківської картки АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_10 , виник злочинний умисел на вчинення крадіжки грошових коштів, в умовах воєнного стану, з банківської картки АТ КБ «Приватбанк», яка належить ОСОБА_10 , шляхом її використання для розрахунку за товари на АЗС «WOG», що за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 21.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи повторно, умисно та з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи в умовах воєнного стану, ОСОБА_8 30 квітня 2024 року о 21.07 год., перебуваючи в приміщенні АЗС «WOG» що за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 21, розрахувався банківською картою, яка належить ОСОБА_10 , шляхом проведення однієї операції, оплатив даною картою товар, тим самим повторно, таємно викрав із вказаної карти, що належить ОСОБА_10 грошові кошти на загальну суму 360 грн., після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, спричинивши останній матеріальну шкоду на суму 360 грн.
Крім того, 30 квітня 2024 року, приблизно о 21.09 год. у ОСОБА_8 після привласнення банківської картки АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_10 , виник злочинний умисел на вчинення крадіжки грошових коштів, в умовах воєнного стану, з банківської картки АТ КБ «Приватбанк», яка належить ОСОБА_10 шляхом її використання для розрахунку за товари на АЗС «WOG», що за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 21.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи повторно, умисно та з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи в умовах воєнного стану, ОСОБА_8 30 квітня 2024 року о 21 год. 09 хв., перебуваючи в приміщенні АЗС «WOG» що за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 21, розрахувався банківською картою, яка належить ОСОБА_10 , шляхом проведення однієї операції оплатив даною картою товар, тим самим повторно, таємно викрав із вказаної карти, що належить ОСОБА_10 грошові кошти на загальну суму 375 грн., після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, спричинивши останній матеріальну шкоду на суму 375 грн.
Крім того, 30 квітня 2024 року, приблизно о 21 год. 10 хв. у ОСОБА_8 , після привласнення банківської картки АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_10 , виник злочинний умисел на вчинення крадіжки грошових коштів, в умовах воєнного стану, з банківської картки АТ КБ «Приватбанк», яка належить ОСОБА_10 , шляхом її використання для розрахунку за товари на АЗС «WOG», що за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 21.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи повторно, умисно та з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи в умовах воєнного стану, ОСОБА_8 30 квітня 2024 року о 21.10 год., перебуваючи в приміщенні АЗС «WOG» що за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 21, розрахувався банківською картою, яка належить ОСОБА_11 , шляхом проведення однієї операції оплатив даною картою товар, тим самим повторно, таємно викрав із вказаної карти, що належить ОСОБА_10 грошові кошти на загальну суму 484 грн., після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, спричинивши останній матеріальну шкоду на суму 484 грн.
Крім того, 30 квітня 2024 року, приблизно о 21 год. 12 хв., у ОСОБА_8 , після привласнення банківської картки АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_10 , виник злочинний умисел на вчинення крадіжки грошових коштів, в умовах воєнного стану, з банківської картки АТ КБ «Приватбанк», яка належить ОСОБА_10 , шляхом її використання для розрахунку за товари на АЗС «WOG», що за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 21.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи повторно, умисно та з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи в умовах воєнного стану, ОСОБА_8 30 квітня 2024 року о 21.12 год., перебуваючи в приміщенні АЗС «WOG» що за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 21, розрахувався банківською картою, яка належить ОСОБА_10 , шляхом проведення однієї операції оплатив даною картою товар, тим самим повторно, таємно викрав із вказаної карти, що належить ОСОБА_10 , грошові кошти на загальну суму 364 грн., після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, спричинивши останній матеріальну шкоду на суму 364 грн.
Крім того, 30 квітня 2024 року, приблизно о 21.12 год., у ОСОБА_8 , після привласнення банківської картки АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_10 , виник злочинний умисел на вчинення крадіжки грошових коштів, в умовах воєнного стану, з банківської картки АТ КБ «Приватбанк», яка належить ОСОБА_10 , шляхом її використання для розрахунку за товари на АЗС «WOG», що за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 21.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи повторно, умисно та з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи в умовах воєнного стану, ОСОБА_8 30 квітня 2024 року о 21.12 год., перебуваючи в приміщенні АЗС «WOG», що за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 21, розрахувався банківською картою, яка належить ОСОБА_10 , шляхом проведення двох операцій оплатив даною картою товар, тим самим повторно таємно викрав із вказаної карти, що належить ОСОБА_10 грошові кошти на загальну суму 589 грн., після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, спричинивши останній матеріальну шкоду на суму 589 грн.
Крім того, 30 квітня 2024 року, приблизно о 21.44 год., у ОСОБА_8 після привласнення банківської картки АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_10 , виник злочинний умисел на вчинення крадіжки грошових коштів, в умовах воєнного стану, з банківської картки АТ КБ «Приватбанк», яка належить ОСОБА_10 , шляхом її використання для розрахунку за продукти у закладі швидкого харчування «McDonald's», що за адресою: м. Київ, проспект Берестейський, 138.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи повторно, умисно та з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи в умовах воєнного стану, ОСОБА_8 30 квітня 2024 року о 21.44 год., перебуваючи в приміщенні закладу швидкого харчування «McDonald's», що за адресою: м. Київ, проспект Берестейський, 138, розрахувався банківською картою, яка належить ОСОБА_10 , шляхом проведення трьох операцій, оплатив даною картою продукти харчування, тим самим повторно, таємно викрав із вказаної карти, що належить ОСОБА_10 грошові кошти на загальну суму 885 грн., після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, спричинивши останній матеріальну шкоду на суму 885 грн.
Крім того, 30 квітня 2024 року, приблизно о 21.48 год., у ОСОБА_8 після привласнення банківської картки АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_10 , виник злочинний умисел на вчинення крадіжки грошових коштів, в умовах воєнного стану, з банківської картки АТ КБ «Приватбанк», яка належить ОСОБА_10 , шляхом її використання для розрахунку за продукти у закладі швидкого харчування «McDonald's», що за адресою: м. Київ, проспект Берестейський, 138.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи повторно, умисно та з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи в умовах воєнного стану, ОСОБА_8 30 квітня 2024 року о 21.48 год., перебуваючи в приміщенні закладу швидкого харчування «McDonald's», що за адресою: м. Київ, проспект Берестейський, 138, розрахувався банківською картою, яка належить ОСОБА_10 , шляхом проведення однієї операції оплатив даною картою товар, тим самим повторно, таємно викрав із вказаної карти що належить ОСОБА_10 грошові кошти на загальну суму 497 грн., після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, спричинивши останній матеріальну шкоду на суму 497 грн.
Своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
Не погоджуючись з вироком суду, заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати в частині кримінальної кваліфікації діяння обвинуваченого та призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості; ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, а саме привласнення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме, у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій в умовах воєнного стану; призначити ОСОБА_8 за ч. 1 ст.357 КК України покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік; за ч. 4 ст.185 КК України призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підстав ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі. У решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що при ухваленні оскаржуваного вироку судом допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність під час юридичної кваліфікації діяння обвинуваченого, а також помилково закрито кримінальне провадження в частині вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Внаслідок такої помилки обвинуваченому призначено явно несправедливе, невиправдано м'яке покарання.
Зважаючи на конкретні обставини кримінального провадження, правова кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України, з посиланням на кваліфікуючу ознаку «вчинена повторно», на переконання апелянта, є помилковою. Згідно з ч. 2 ст. 32 КК України повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного кримінального правопорушення, яке складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним кримінально протиправним наміром. Зокрема, як наголошує апелянт, матеріалами провадження встановлено, що ОСОБА_8 після незаконного привласнення банківської картки потерпілої з корисливих мотивів, того ж дня протягом однієї години (починаючи з 20.52 год. по 21.48 год.) за адресами, які знаходилися зовсім поруч, майже безперервно, вчинив тотожні злочинні дії - таємно викрав грошові кошти потерпілої, розраховуючись за товари і послуги, що заздалегідь об'єднувалось єдиним злочинним наміром на їх викрадення. Тому згідно з ч. 2 ст. 32 КК України зазначеними діями ОСОБА_8 вчинив продовжуваний злочин за відсутності кваліфікуючої ознаки - повторності, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, якими спричинив матеріальний збиток потерпілій на загальну суму 4965, 1 грн.
У даному випадку, як вказує прокурор, протиправний намір ОСОБА_8 був спрямований на таємне викрадення невизначеної наперед суми грошових коштів із рахунку (картки) потерпілої. За таких обставин, кримінально-правова оцінка вчинених дій обвинуваченого, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, повинна здійснюватися з урахуванням загальної суми викраденого, а не окремих транзакцій. Згідно з чинним законодавством викрадення майна вартістю понад 2 нмдг (3028 грн.) тягне за собою кримінальну відповідальність за ст.185 КК України.
Таким чином, як вважає прокурор, законних підстав для закриття кримінального провадження, в частині вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння, суд не мав.
На думку апелянта, внаслідок помилкової кваліфікації дій ОСОБА_8 , а саме як 9 (дев'ять) окремих епізодів, суд, враховуючи розмір завданої шкоди по кожному епізоду окремо, безпідставно закрив кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12024100070001082 про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, на підставі пункту 4-1 частини першої статті 284 КПК України у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння.
Тому у зв'язку з невірною кваліфікацією кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_8 , суд помилково не визнав його винуватим за ч. 4 ст. 185 КК України та не призначив справедливе покарання, в тому числі остаточне, на підставі ст. 70 КК України.
Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, захисника та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.
Перевіркою матеріалів судового провадження встановлено, що фактичні обставини кримінального правопорушення під час судового розгляду ніким не оспорювалися і докази відносно них відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК Українине досліджувалися.
Фактичні обставини кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 357 КК України та кваліфікація дій обвинуваченого по вказаному епізоду прокурором ні в апеляційній скарзі, ні під час апеляційного розгляду не оспорюються.
Що ж стосується доводів прокурора, викладені в апеляційній скарзі, щодо неправильного встановлення судом обставин вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а також неправильної кваліфікації дій обвинуваченого у цій частині, то колегія суддів доходить такого висновку.
Так, за змістом обвинувального акта ОСОБА_8 висунуте обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно (по кожному епізоду крадіжки), в умовах воєнного стану.
Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Водночас суд з'ясовує, чи правильно зазначені особи розуміють зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть уважатися встановленими в судовому засіданні, й суд буде це враховувати під час ухвалення вироку.
Частиною 2 ст. 394 КПК визначено, що судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 цього Кодексу.
Отже, кримінальний процесуальний закон не передбачає можливості оскаржувати обставини, які не оспорювалися учасниками судового провадження під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним.
За таких обставин, на переконання колегії суддів, доводи прокурора у цій частині суперечать вимогам процесуального закону, що обмежують можливість оскарження обставин, з якими погодилися учасники судового розгляду, що свідчить про їхню безпідставність.
За встановлених під час апеляційного розгляду обставин колегія суддів погоджується з рішенням суду про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 185 КК України на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння.
Що ж стосується доводів прокурора про м'якість призначеного покарання, то колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими.
Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» із змінами та доповненнями, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції наведені вимоги закону дотримані.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.
Визначення ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенні ст. 414 КПК полягає у з'ясуванні судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що відображається у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання, на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
Особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК слід розуміти сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду на мету і засади його призначення.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено з урахуванням обставин, які підлягають доказуванню, зокрема тих, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
За змістом оскаржуваного вироку, вирішуючи питання про призначення обвинуваченому виду та розміру покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України за ч. 1 ст. 357 КК Україниє кримінальним проступком, обставину, яка пом'якшує його покарання, - щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він має постійне місце проживання в м. Київ, є переселенцем, про що надав відповідну Довідку, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий, відсутність претензій матеріального та морального характеру від потерпілої, відшкодування потерпілій заподіяної шкоди, про що остання написала відповідну заяву, у зв'язку з чим дійшов висновку про призначення обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 357 КК України у межах санкцій статті, за якою кваліфіковані його дії, у виді пробаційного нагляду.
На переконання суду, призначення обвинуваченому даного виду покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції та вважає, що прокурором не наведено достатніх підстав для призначення обвинуваченому за ч. 1 ст. 357 КК України більш суворого покарання. При цьому колегія суддів враховує, що в апеляційній скарзі прокурор, наголошуючи на необхідності скасування вироку з ухваленням судом апеляційної інстанції нового вироку, просить призначити обвинуваченому за ч. 1 ст. 357 КК України таке ж покарання, яке призначено судом першої інстанції. З урахуванням встановлених обставин, на переконання колегії суддів, призначене обвинуваченому за ч. 1 ст. 357 КК України покарання відповідатиме вимогам ст. 65 КК України, є необхідним для досягнення його мети, тобто, необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так й іншими особами.
При перевірці законності вироку суду першої інстанції колегія суддів дійшла висновку, що місцевим судом були встановлені дійсні обставини справи, надана належна оцінка дослідженим доказам, правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування вироку суду, як про це просить прокурор в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає, а, відтак, апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Вирок Подільського районного суду м. Києва від 9 січня 2025 року щодо ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
____________________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4