02 березня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/3339/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» про визнання протиправним та скасування рішення,
І. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико соціальної експертної комісії №3484 від 06 лютого 2025 року про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю ІІІ групи.
1.2. Ухвалою суду від 15.07.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
1.3. Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.
З урахуванням положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає за можливе розглянути та вирішити цей спір на підставі наявних матеріалів. При цьому суд звертає увагу, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (частина 4 статті 159 КАС України).
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
2.1. Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що 15 вересня 2022 року йому було встановлено третю групу інвалідності внаслідок загального захворювання на строк до 01 жовтня 2023 року згідно з актом огляду МСЕК №577378 серії 12ААВ від 15.09.2022. Висновком визначено, що протипоказана важка фізична праця та робота зі значними статично-динамічними навантаженнями.
2.2. Після повторного переогляду 02 січня 2024 року позивачу знову встановлено третю групу інвалідності відповідно до акту огляду МСЕК №354552 серії 12ААГ від 02.01.2024 з аналогічним висновком щодо умов праці.
2.3. На підставі запитів СБУ та ДБР щодо перевірки обґрунтованості рішень МСЕК, позивача 25 грудня 2024 року позивача було викликано на обстеження до клініки ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України». За результатами очного огляду 06.02.2025 відповідач прийняв рішення №3484 про необґрунтованість встановлення групи інвалідності, посилаючись на відсутність даних для її наявності.
2.3. Позивач вважає рішення протиправним, оскільки воно прийнято без врахування помірного ступеня обмеження життєдіяльності та процедурних норм.
Позиція відповідача
2.4. Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, хоча ухвала про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд».
ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. Як вбачається з матеріалів справи, на підставі акту огляду МСЕК №577378 серії 12ААВ від 15.09.2022 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок загального захворювання до 01 жовтня 2023 року, з висновком про протипоказаність важкої фізичної праці та роботи із значними статично-динамічними навантаженнями.
3.2. Відповідно до акту огляду МСЕК №354552 серії 12ААГ від 02.01.2024, після чергового переогляду позивачу повторно встановлено ІІІ групу інвалідності до 01 лютого 2025 року.
3.3. З виписок із медичної карти стаціонарного хворого встановлено, що позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Глибоцька БПЛ», у зв'язку зі скаргами на біль у хребті (переважно в грудному відділі), порушення функцій ходи та стояння, оніміння в кінцівках, неможливість повноцінно пересуватися та обслуговувати себе, а саме: з 25 березня по 3 квітня 2024 року; з 2 по 11 квітня 2024 року; з 27 травня по 6 червня 2024 року; з 25 листопада по 5 грудня 2024 року.
3.4. Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №129 (стаціонарне лікування з 13 по 17 січня 2025 року) позивачу встановлено основний діагноз: T-91.0 - наслідки побутової травми (2008 р.) у вигляді передньої клиноподібної деформації тіла Th8 хребця ІІІ ст., стан після транспедикулярної фіксації компресійного перелому Th8 металоконструкцією на рівні Th7-Th9 (2008 р.), післятравматична кіфосколіотична деформація грудо-поперекового відділу хребта, нерізко виражений спастичний монопарез правої нижньої кінцівки, чутливі розлади, ПФХ ІІ ст. Статико-динамічна функція опорно-рухового апарату порушена у помірному ступені.
3.5. Цей діагноз підтверджується виписками №219 від 03.04.2024, №343 від 06.06.2024, №4763/1165 від 05.12.2024, №1862/584 від 11.04.2025.
3.6. Із знімків комп'ютерної томографії від 02 квітня 2025 року вбачається наявність транспедикулярної фіксації компресійного перелому металоконструкцією та кіфосколіотичної деформації грудо-поперекового відділу хребта з присутніми металевими імплантами (чотири гвинти, з'єднані вертикальними стрижнями та поперечними з'єднаннями), що зафіксовані до тіл хребців.
3.7. На підставі запитів СБУ та ДБР щодо перевірки обґрунтованості рішень МСЕК, позивача 25 грудня 2024 року позивача було викликано на обстеження до клініки ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України».
3.8. Матеріалами справи підтверджується, що 06 лютого 2025 року Центром оцінювання функціонального стану особи прийнято рішення №3484, яким рішення МСЕК про встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності визнано необґрунтованим.
При цьому судом встановлено, що відповідачем не надано доказів проведення повного медичного обстеження позивача та необхідних досліджень у порядку, визначеному чинним законодавством, а також доказів того, що позивач належним чином повідомлений про порядок проведення огляду та мав реальну можливість взяти у ньому участь і надати медичну документацію.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА
4.1. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
4.2. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (в редакції Закону, чинного на момент прийняття оскаржуваного рішення) особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
4.3. Згідно з абзацом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 №2961-IV інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
4.4. Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317, чинне на момент отримання інвалідності).
4.5. Відповідно до пункту 3 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
4.6. Пунктом 17 Положення про медико-соціальну експертизу встановлено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
4.7. Згідно з пунктом 19 Положення про медико-соціальну експертизу комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії.
4.8. Пунктом 1.4 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої Наказом МОЗ України від 05.09.2011 №561 (далі - Інструкція, чинна на момент отримання інвалідності), визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму.
4.9. Пунктом 1.10 Інструкції визначено, що при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму усіма членами комісії.
4.10. Відповідно до пункту 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.
4.11. Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту. Критеріями є обмеження самообслуговування (потребують використання допоміжних засобів), самостійного пересування (роблять це з великою втратою часу), часткова втрата можливості для повноцінної трудової діяльності.
4.12. Постановою Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» визначено, що з 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи. Пунктом 57 Положення №1338 передбачено, що рішення експертних команд можуть бути оскаржені в судовому порядку.
4.13. Частиною 1 статті 3 Закону № 875-ХІІ із змінами, внесеними Законом України від 19.12.2024 № 4170-IX, який набрав чинності 31.12.2024, передбачено, що інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
4.14. Суд звертає увагу, що у п. 2 розділу II Прикінцеві та перехідні Закону України від 19.12.2024 № 4170-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» положення установлено, що:
особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності;
документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є:
видані до 31 грудня 2024 року органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я;
витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я;
рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених законами України «Про військовий обов'язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування;
особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна - у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності).
4.15. Згідно з пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-IX повноваження, права і обов'язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я України припиняються 31 грудня 2024 року.
З моменту припинення повноважень, прав і обов'язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов'язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
4.16. Постановою від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» Кабінет Міністрів України затвердив «Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі Положення № 1338), «Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі Порядок № 1338) та у пункті 3 установив, зокрема, що з моменту припинення повноважень, прав і обов'язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи: перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов'язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.
4.17. Згідно з пунктами 6, 7 Положення № 1338 оцінювання проводиться: Центром оцінювання функціонального стану особи; експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров'я.
Права та обов'язки Центру оцінювання функціонального стану особи за рішенням МОЗ покладаються на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ, та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.
Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи затверджується МОЗ.
Керівник Центру оцінювання функціонального стану особи визначається МОЗ.
Перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи в складі експертних команд Центру оцінювання функціонального стану особи, затверджується керівником Центру оцінювання функціонального стану особи.
До такого переліку можуть включатися лікарі, які здійснюють медичну практику в сфері охорони здоров'я, які є працівниками закладів охорони здоров'я державної форми власності. Отримання пропозицій щодо включення лікарів, які є працівниками інших закладів охорони здоров'я державної форми власності, до переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання в складі експертних команд Центру оцінювання функціонального стану особи, здійснюється шляхом надсилання офіційних листів від закладів охорони здоров'я державної форми власності до Центру оцінювання функціонального стану особи. Лікарі, які є працівниками закладів охорони здоров'я державної форми власності включаються до переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання в складі експертних команд Центру оцінювання функціонального стану особи, за їх згодою.
Перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи в складі експертних команд Центру оцінювання функціонального стану особи, підлягає оновленню не менш як один раз на рік.
Склад експертної команди формується індивідуально для кожного оцінювання з урахуванням необхідних для проведення оцінювання спеціалізацій лікарів з переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання в складі експертних команд Центру оцінювання функціонального стану особи.
За наявності технічної можливості склад експертних команд формується з використанням електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи.
4.18. Відповідно до пп. 2 п. 8 Порядку № 1338 Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.
Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п'яти календарних днів засобами поштового зв'язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.
4.19. Згідно з пунктом 51 Порядку № 1338 Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями:
на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді;
за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу);
за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.
Порядок здійснення моніторингу оцінювання повсякденного функціонування особи затверджується МОЗ.
До складу робочих груп з моніторингу за їх згодою можуть входити медичні працівники, представники територіальних органів (підрозділів) Пенсійного фонду України, Національної поліції, Державного бюро розслідувань, СБУ, Національного антикорупційного бюро, громадських об'єднань, які провадять діяльність у сфері запобігання та/або протидії корупції.
Робоча група з моніторингу:
здійснює моніторинг рішень, прийнятих експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями, які провадили діяльність у межах відповідного регіону;
формує запити до Центру оцінювання функціонального стану особи щодо перевірки обґрунтованості рішень, що підлягають моніторингу, у разі виявлення ознак систематичного необґрунтованого прийняття рішень окремими експертними командами та/або медико-соціальними експертними комісіями.
Членам робочих груп з моніторингу забезпечується доступ до інформації про рішення, прийняті експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями (без зазначення наявних у таких рішеннях персональних даних осіб, яким проведено оцінювання, та осіб, які входять до складу відповідних експертних команд та комісій).
За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
4.20. Відповідно до висновку Верховного Суду, сформованого у постанові від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а, суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
V. ПОЗИЦІЯ СУДУ
5.1. Вирішуючи цей спір по суті, суд виходить з того, що предметом перевірки є правомірність рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико соціальної експертної комісії №3484 від 06 лютого 2025 року про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю ІІІ групи.
5.2. Судом встановлено, що позивач протягом тривалого часу є носієм стійких порушень стану здоров'я - наслідків побутової травми 2008 року у вигляді передньої клиноподібної деформації тіла Th8 хребця ІІІ ст. із металоконструкцією, після яких сформувалась кіфосколіотична деформація грудо-поперекового відділу хребта, нерізко виражений спастичний монопарез правої нижньої кінцівки та порушення статико-динамічної функції опорно-рухового апарату помірного ступеня. Вказані обставини об'єктивно підтверджуються медичною документацією та систематичним стаціонарним лікуванням позивача у 2024 році.
5.3. Суд звертає увагу, що чинне законодавство встановлює обов'язкову процедуру проведення медико-соціальної експертизи та оцінювання повсякденного функціонування особи, яка передбачає повне медичне обстеження особи, проведення необхідних досліджень, безпосереднє обстеження усіма членами комісії/команди та врахування наявної медичної документації.
5.4. Водночас суд констатує, що відповідачем, незважаючи на наявність ухвали суду про витребування доказів, не надано жодних доказів дотримання встановленої процедури при прийнятті оспорюваного рішення №3484 від 06 лютого 2025 року, а саме: не підтверджено факту проведення повного медичного обстеження позивача та необхідних досліджень, не доведено, що позивача належним чином повідомлено про порядок та строки проведення огляду, не надано доказів можливості позивача взяти участь у засіданні та надати медичні документи.
5.5. Наявна медична документація, яка містить стійкі дані про порушення функцій опорно-рухового апарату помірного ступеня, неврологічний дефіцит та ПФХ ІІ ступеня, відповідає критеріям для встановлення ІІІ групи інвалідності, передбаченим чинним законодавством. Висновок експертної команди про наявність лише легких порушень суперечить цій документації і не підкріплений жодним медичним обґрунтуванням.
5.6. При цьому суд звертає увагу, що аналіз викладених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності, а документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є зокрема видані до 31 грудня 2024 року органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
5.7. Установою, уповноваженою проводити перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, є Центр оцінювання функціонального стану особи.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 03.12.2024 № 2022 «Про покладання прав та обов'язків Центру оцінювання функціонального стану» визначено покласти права та обов'язки Центру оцінювання функціонального стану особи на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України».
5.8. Як зазначалось, пунктом 51 Порядку № 1338 передбачено випадки, за якими Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, зокрема:
на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді;
за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу);
за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.
5.9. Суд звертає увагу, що за наявними у справі доказами суд не встановив жодної з підстав, які визначені пунктом 51 Порядку № 1338, для необхідності проведення перевірки обґрунтованості рішення про встановлення позивачу ІІІ (третьої) групи інвалідності з 26.02.2024.
5.10. При цьому, оскаржуване позивачем рішення не містить інформації про підстави для ініціювання перевірки обґрунтованості встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, хоча і має обов'язкові для заповнення графи п. 6.1, п. 6.2.
Це створює для позивача ситуацію невизначеності з боку держави у підставах та меті перевірки його функціонального стану.
5.11. Разом з цим суд зазначає, що аналіз матеріалів справи свідчить, що підставою для проведення перевірки у відношенні позивача став лист Служби безпеки України, який за своєю правовою природою має інформаційно-рекомендаційний характер та не є процесуальними актами, обов'язковими до виконання.
5.12. Аналіз положень статті 25 Закону України «Про Службу безпеки України» вбачається, що законодавець наділяє Службу безпеки України низкою повноважень, які реалізуються, зокрема, у письмовій формі. Зокрема, СБУ має право надсилати офіційні письмові запити, письмові вимоги щодо надання відомостей, подавати заяви.
5.13. Положення статті 25 Закону України «Про Службу безпеки України» свідчать про важливу роль письмових процедур у діяльності СБУ як одного з ключових органів системи національної безпеки. Саме через письмові запити, вимоги та заяви здійснюється комунікація СБУ з іншими органами державної влади, забезпечується прозорість дій та фіксуються юридично значущі процесуальні кроки.
5.14. Лист Служби безпеки України має рекомендаційний характер, що означає, що він є службовою кореспонденцією з роз'яснювальною, інформаційною та порадною функцією, але не є нормативно-правовим актом і не має обов'язкової сили для прийняття рішень. Таким чином, лист СБУ служить як інформаційна довідка або рекомендація, яка може впливати на рішення, але не є обов'язковою для виконання. Це означає, що органи влади можуть враховувати таку інформацію, але повинні також враховувати інші обставини і докази при прийнятті остаточного рішення.
5.15. За таких обставин суд вважає, що лист СБУ - це службовий документ, який має виключно інформаційно-консультативний характер і не зобов'язує приймати певні рішення та не може бути підставою для проведення переогляду, на відміну постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді, які є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.
5.16. За таких обставин, аналізуючи наведене вище, слід прийти до висновку, що оспорюване рішення відповідач прийняв з порушенням встановленої законодавством процедури його прийняття, адже жодної вимоги чи офіційного запиту Службою безпеки України та Державним бюро розслідування надіслано не було, а лист про який йде мова вище та який відсутній у матеріалах справи не дивлячись на його витребування судом, не є належною підставою для проведення перевірки обґрунтованості та скасування рішення про встановлення інвалідності відповідно до вимог абз. 10 п. 13 Положення № 1317 та суперечить п. 8 Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ України № 1809 від 26.10.2024.
5.17. Також, суд звертає увагу, що оскаржуване рішення прийняте на підставі медичної документації та виписки з медичної карти стаціонарного хворого №129 від 13.01.2025 по 17.01.2025. Лікарсько консультативною комісією встановлено наступний діагноз: Т-91.0 Наслідки побутової травми (2008 р.) у вигляді передньої клиноподібної деформації тіла Th8 хребця ІІІ ст., СПО (2008 р. - транспеликулярна фіксація компресійного перелома Th8 металоконструкцією на рівні Th7-Th9), післятравматичної кіфосколіатичної деформації грудо-поперекового відділу хребта, нерізко вираженого спастичного монопареза правої н/кінцівки, чутливих розладів, ПФХ ІІ ст. Статико-динамічна функція опорно-рухового апарату порушена у помірному ступені, який ідентичний діагнозу з медичних виписок стаціонарного хворого позивача на підставі яких було визначено ІІІ групу інвалідності.
5.18. Лікарсько консультативною комісією визначені обмеження наступних видів життєдіяльності особи:
- до самостійного пересування - 0-І ступінь;
- до самообслуговування - 0-І ступінь, що не відповідає діагнозу в частині ПФХ ІІ ст. та в частині помірного ступеня порушення статико-динамічної функція опорно-рухового апарату.
5.19. Наведене свідчить про те, що переважна більшість функцій життєдіяльності оцінена лікарською комісією як такі, що не мають суттєвих обмежень (0 ступінь), а в окремих випадках визначено невиразний проміжок між легкою (0) та помірною (І) формами обмежень.
Такий запис («0-І ст.») потребує додаткового роз'яснення з боку фахівців, оскільки ці ступені мають чітко розмежовані характеристики відповідно до затверджених медико-соціальних критеріїв. Зокрема, 0 ступінь обмеження свідчить про незначні труднощі, що не перешкоджають самостійному виконанню основних функцій, у той час як І ступінь означає помірні труднощі, які можуть потребувати сторонньої допомоги чи адаптації середовища.
5.20. Таким чином, одночасне зазначення «0-І ступінь» без конкретизації викликає сумнів у точності оцінки стану пацієнта та може вплинути на правову оцінку ступеня втрати працездатності позивачем.
5.21. Згідно з класифікацією, 0 ступінь передбачає легкий ступінь обмеження життєдіяльності. У цьому випадку особа має лише незначні труднощі у виконанні деяких повсякденних завдань, але загалом здатна самостійно справлятися з основними функціями без постійної сторонньої допомоги.
5.22. Натомість І ступінь свідчить про помірний ступінь обмеження, коли особа має помітні труднощі у здійсненні повсякденної діяльності - таких як пересування, самообслуговування, навчання, спілкування, орієнтація в просторі, контроль за поведінкою тощо. У такому разі може бути потрібна часткова допомога з боку інших осіб.
5.33. Таким чином, одночасне зазначення ступеня як «0-І» є методологічно та логічно некоректним, оскільки ці ступені характеризують різні рівні обмеження життєдіяльності. Така оцінка потребує уточнення та приведення у відповідність до нормативних критеріїв.
5.34. Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов'язок суб'єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи.
5.35. Так, у постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі № 826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб'єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відтак, невиконання суб'єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
5.36. Також, згідно з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21, Верховний Суд зазначив, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб'єкта владних повноважень; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Разом з тим, суд зазначає, що недотримання вказаних критеріїв позбавляє особу на отримання належної підстави та аргументації щодо вирішення її питання, та в цілому на належний захист її соціальних прав.
5.37. Суд наголошує, що аналогічні правові позиції щодо протиправності рішень про скасування інвалідності, ухвалених без дотримання процедури повного медичного обстеження особи та без її належного повідомлення, знайшли відображення у рішенні адміністративного суду у схожих справах, зокрема у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі №560/9538/25.
5.38. За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №3484 від 06 лютого 2025 року про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю ІІІ групи є протиправним та підлягає скасуванню.
5.39. Обираючи спосіб відновлення порушеного права, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини щодо ефективності засобу правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, заява №38722/02). Ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, виключаючи подальші протиправні рішення суб'єкта владних повноважень.
VІ. ВИСНОВКИ СУДУ
6.1. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
6.2. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
6.3. Судом у цій справі були витребувано документи, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, однак відповідач не надав жодного доказу в обґрунтування своєї позиції, як не надав і відзиву на позов. За відсутності таких доказів, суд приймає рішення виходячи із наявних у справі доказів, які надані суду позивачем, що відповідає вимогам адміністративного судочинства України.
6.4. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач не довів правомірність прийнятого рішення за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико соціальної експертної комісії №3484 від 06 лютого 2025 року про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю ІІІ групи.
6.5. Натомість позивачем надано обширну медичну документацію, яка підтверджує наявність у нього стійких, помірної важкості функціональних порушень опорно-рухового апарату внаслідок наслідків травми 2008 року, що відповідає критеріям для встановлення ІІІ групи інвалідності.
6.6. За таких обставин суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
7.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
7.2. Оскільки позов задоволено повністю, судовий збір, сплачений позивачем при поданні позовної заяви у розмірі 968 грн 96 коп., підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
7.3. Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що позивач зробив відповідну заяву про їх наявність. Докази понесених витрат відповідно до частини 7 статті 139 КАС України мають бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Після їх надходження питання про розподіл витрат на правничу допомогу може бути вирішено в порядку ухвалення додаткового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 6, 9, 73-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико соціальної експертної комісії №3484 від 06 лютого 2025 року про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю ІІІ групи.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 968 грн 96 коп.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (пров. Феодосія Макаревського, 1А, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49005 код ЄДРПОУ 03191673).
Суддя О.В. Анісімов