03 березня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/1483/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:
визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №00002603/Ж10/24-13-07-04/2886618005 від 19.03.2024 про застосування до неї штрафних санкцій у сумі 44326,0 грн, з яких 2275,00 грн за невидачу розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції та 42051,00 грн за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або ненадання під час перевірки документів, які підтверджують такий облік.
В обґрунтування поданого позову вказувала, що фактична перевірка за наказом №229-п від 07.02.2024 проведена із порушенням вимог ст. 80 ПК України за відсутності реальних підстав для її проведення. Також вказувала, що вимоги щодо обліку товарних запасів, що передбачено наказом МФУ від 03.09.2021 № 496 дотримано нею в повному обсязі, про що свідчать наявний Акт інвентаризації продукції на складі від 25.11.2021 та Форма ведення обліку товарних запасів. Всі документи, що підтверджують походження товарів, які знаходяться в неї в реалізації було надано перевіряючим безпосередньо під час перевірки і додатково надано до заперечень на акт фактичної перевірки. Формальне відношення службових осіб контролюючого органу до належної перевірки та оцінки наданих платником податків документів, є порушенням вимог ст. 44 ПКУ та призвело до безпідставного застосування до штрафних санкцій у сумі 42051,00 грн за оскаржуваним повідомленням-рішенням.
Ухвалою суду від 03.04.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач реалізувала товар без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункового документа встановленої форми, чим порушила п.1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95/ВР від 06.07.1995. Також в результаті перевірки встановлено, що на ювелірні вироби з ярликами, в яких вказані артикули та вага виробів загальною вартістю 42051,00 грн, відсутні документи щодо походження та придбання саме цих виробів. Таким чином, позивачем не надано підтверджуючі документи на придбання походження даних товарів, чим порушено п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Таким чином, відповідач приймаючи податкове повідомлення рішення від 09.03.2024 №000002603/Ж10/24-13-07-04/2886618005 діяв у межах та спосіб передбачений законом.
Не погоджуючись із поданим відзивом, позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому вказував, що під час перевірки нею надано всі необхідні документи, які є матеріалами перевірки і повинні були враховуватися відповідачем під час ухвалення оскаржуваного рішення, але протиправно не були ним враховані.
13.06.2024 відповідачем подано до суду додаткові пояснення, щодо підстав призначення фактичної перевірки позивача.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) основний вид економічної діяльності згідно КВЕД 47.77 роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах.
На підставі ст. 19-1, п.п. 20.1 п. 20 ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80, п.п. 69.2, 69.27 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, відповідно до наказу ГУ ДПС у Чернівецькій області від 07.02.2024 №229-п та направлень від 07.022024 №438, №439 посадовими особами відповідача проведена фактична перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 бізнес площі ТЦ «Формаркет» за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Небесної Сотні, буд. 19В за результатами якої 16.02.2024 складено акт №1484/Ж5/24-13-07-04/2886618005.
Так за результатами проведеної перевірки встановлено порушення:
- п.п. 1,2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";
- п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме не забезпечено ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та або за місцем їх реалізації.
29.02.2024 позивач подав заперечення на акт перевірки, за результатом розгляду якого Головним управлінням ДПС в Чернівецькій області факти наведені в запереченні визнано такими, що не спростовують висновків перевірки, а відтак акт перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.
На підставі виявлених порушень, відповідачем 19.02.2024 прийнято податкове повідомлення рішення №000002603/Ж10/24-13-07-04/ НОМЕР_1 , яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені у сумі 44326,00 грн.
Згідно розрахунку до акту перевірки від 16.02.2024 №1484/Ж5/24-13-07-04/2886618005 до позивача застосовано наступні штрафні санкції:
- п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфер торгівлі, громадського харчування та послуг" невидача розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановлено цим пунктом, товарів за порушення, вчинене вперше - 2275,00 грн;
- статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторі розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: реалізація товарів, які необліковані у встановленому порядку, та/або не надання під час перевірки документів, які підтверджують такий облік у місці продажу застосування фінансових санкцій в розмірі реалізаційної вартості таких товарів - 42051,00 грн.
Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контрол Пунктом 1.1 статті 1 ПК України визначено платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України).
У відповідності до вимог ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
При цьому, згідно пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 27.07.2023, по справі 280/4696/22 зазначив, що за сталою та послідовною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 11 липня 2022 року у справі №120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі №500/1331/21) формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу.
Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, перевіряючи наявність підстав для проведення контролюючим органом фактичної перевірки, призначеної на підставі пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, дійшов до наступних висновків: "Податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
Наявні істотна різниця у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання "наявності підстав для проведення перевірки" від питання "достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі" та/або "недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки". Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло.
Судом встановлено, що підставами для проведення фактичної перевірки позивача вказано пп. 75.1.3 п 75.1 ст. 75, пп. 80.2.4, п. 80.2 ст. 80, пп. 69.2, 69.27 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України. Крім того, податковий орган повідомив, що підставою для проведення фактичної перевірки стало подання позивачем 11.10.2023, 05.01.2024, 17.01.2024 звітів з нульовими показниками.
Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Згідно з встановленими судом фактичними обставинами справи посадові особи Головного управління ДПС у Чернівецькій області були допущені до проведення фактичної перевірки за місцем здійснення позивачем господарської діяльності; така перевірка була проведена; під час її проведення на вимогу фахівців позивач надавав необхідні документи.
Отже, формулювання підстав перевірки в наказі надавало об'єктивного розуміння того, що підставою для проведення перевірки є саме здійснення контролю за дотриманням порядку проведення розрахункових операцій, готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів, неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання8 реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульвими показниками, дотримання роботодавцем законодавства з питань укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, наявності ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, контролю за дотриманням вимог законодавства щодо встановлення державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки.
Таким чином, суд вважає безпідставними доводи позивача в частині обґрунтувань щодо протиправності проведеної перевірки та відсутності законодавчих підстав для її проведення.
Аналогічна правова позиція застосована Верховним Судом у постанові від 01.10.2024 р. по справі № 280/11618/21.
Щодо змісту виявлених під час проведеної фактичної перевірки порушень, суд зазначає наступне.
Так, в акті перевірки зафіксовано, що перед початком проведення перевірки працівниками відділу фактичних перевірок проведено контрольно-розрахункову операцію, а саме: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 реалізувала срібний хрестик 925 проби по ціні 250,00 грн без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункового документа встановленої форми, чим порушила п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначає Закон України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон №265/95-ВР).
За змістом пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Абзацом дев'ятнадцятим статті 2 Закону №265/95-ВР визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону №265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України №13 від 21.01.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350 (далі- Положення).
Пунктом 3 розділу І Положення визначено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.
У відповідності до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Отже, п. 1 ст. 17 Закону № 265/95 встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків:
1) непроведення розрахункової операції через РРО;
2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки;
3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.
Перші два обов'язки суб'єкта господарювання випливають зі змісту п. 1 ст. 3 Закону № 265/95, а третій з п. 2 ст. 3 Закону № 265/95. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.
Предметом доказування у справах, пов'язаних із притягненням суб'єкта господарювання до відповідальності на підставі п. 1 ст. 17 Закону № 265/95, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов'язує допущення порушення суб'єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону № 265/95.
Так, згідно із абзацами 5, 6 статті 2 Закону №265/95-ВР реєстратор розрахункових операцій - це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Тобто, згідно норм чинного законодавства, розрахунковою операцією, серед іншого є така операція, коли суб'єкт господарювання приймає (отримує) від покупця готівкові кошти, платіжні картки, платіжні чеки, жетони тощо безпосередньо за місцем реалізації товарів (послуг), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що суб'єкти господарювання, які здійснюють приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
При цьому, місце проведення розрахунків - це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
У справі, що розглядається, позивачку притягнуто до фінансової відповідальності в тому числі за невиконання обов'язків, встановлених пунктом 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме за невидачу відповідного розрахункового документа.
Судом встановлено, що перед початком проведення перевірки працівниками відділу фактичних перевірок проведено контрольно-розрахункову операцію, а саме позивачем реалізовано срібний хрестик 925 проби по ціні 250,00 грн, без видачі розрахункового документа. На підтвердження вказаних обставин, в матеріалах справи наявний сформований х-звіти від 14.02.2024 на суму 0,00 грн.
Письмових зауважень до акта перевірки в частині вказаних порушень під час підписання акту перевірки позивача не висловив.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи також відсутні докази видачі фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 розрахункового документу під час реалізації срібного хрестика 925 проби по ціні 250,00 грн. Також, позивачем не доведено проведення вказаної суми коштів, як розрахункових операцій, через реєстратор розрахункових операцій.
Вказані обставини позивачем не заперечується, а подана позовна заява не містить будь-яких спростувань чи пояснень стосовно виявленого під час перевірки порушення в цій частині.
Отже, контролюючим органом зроблено вірний висновок, що позивачем в порушення вимог п. 1,2 ст. З Закону № 265/95-ВР, реалізовано ювелірний виріб без видачі розрахункового документа.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно притягнено позивача до відповідальності, яка передбачена п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР та застосовано штраф у розмірі 100 відсотків вартості товарів проданих з порушенням, у зв'язку з чим накладено штраф у розмірі 2275,00 грн, а тому податкове повідомлення-рішення від 19.03.2024 №000002603/Ж10/24-13-07-04/ НОМЕР_1 в цій частині винесене у відповідності до вимог діючого законодавства.
Щодо висновків контролюючого органу про порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме не забезпечення ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та або за місцем їх реалізації у зв'язку з чим застосовано фінансові санкції у розмірі 42051,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.12 ч.1ст.3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Таким чином, за загальним правилом обов'язок ведення обліку товарних запасів не може бути покладений на фізичних осіб-підприємців, які здійснюють підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, за винятком тих фізичних осіб-підприємців, які здійснюють вищезазначені види діяльності
Так, позивач є платником єдиного податку 3 групи. Поряд з цим, суд доходить висновку, що оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює роздрібну торгівлю годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах, остання зобов'язана вести облік всіх товарних запасів.
Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496 (далі - Порядок №496).
У Порядку №496 терміни вживаються в таких значеннях:
документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;
первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.
Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов'язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.
У первинних документах, що засвідчують знищення, втрату або використання товарів на власні потреби, зазначається вартість товару за ціною придбання, підтвердженою обліком товарів, визначеним цим Порядком, та не зазначаються реквізити постачальника і отримувача товару;
місце продажу (господарський об'єкт) - стаціонарний або будь-який пересувний об'єкт, у тому числі транспортний засіб, частина пересувного чи стаціонарного об'єкта, у тому числі транспортного засобу, де здійснюються розрахункові операції під час продажу товарів (надання послуг);
місце зберігання - стаціонарний або будь-який пересувний об'єкт, у тому числі транспортний засіб, частина пересувного чи стаціонарного об'єкта, у тому числі транспортного засобу, земельна ділянка, де зберігаються товарні запаси, що належать ФОП;
товарні запаси - сукупність товарів, що утримуються ФОП для подальшого продажу (надання послуг).
Інші терміни, що вживаються в цьому Порядку, застосовуються в значеннях, визначених законодавством.
Розділом 2 Порядку №496 передбачено порядок ведення обліку товарних запасів. Так, облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об'єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об'єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об'єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об'єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід'ємною частиною такого обліку.
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.
Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об'єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.
ФОП вносить до Форми обліку відомості в такому порядку: у графі 1 зазначається порядковий номер рядка, в якому здійснено відповідний запис; у графі 2 - дата здійснення запису; у графах 3-6 - реквізити первинного документа (вид первинного документа, дата його складання, номер первинного документа (за наявності), найменування суб'єкта господарювання - постачальника або отримувача, його РНОКПП або код згідно з ЄДРПОУ / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті); у графі 7 - загальна вартість товару відповідно до первинного документа про надходження товару; у графі 8 - загальна вартість товару відповідно до первинного документа про вибуття товарів (крім даних щодо продажу через реєстратор розрахункових операцій / програмний реєстратор розрахункових операцій).
Вибуттям товарів для цілей цього Порядку вважається: продаж товарів з розрахунком в безготівковій формі, який здійснено у встановлених законодавством випадках без застосування реєстраторів розрахункових операцій / програмних реєстраторів розрахункових операцій; внутрішнє переміщення товару між належними одній ФОП місцями продажу (господарськими об'єктами) та/або місцями зберігання; знищення або втрата товару; повернення товару постачальнику; використання товарів на власні потреби; у графі 9 зазначаються примітки, передбачені цим Порядком.
Записи у Формі обліку ведуться в хронологічному порядку надходження або вибуття товарів.
Для ФОП, в яких виникає обов'язок щодо ведення обліку товарних запасів, перший запис, що вноситься ФОП до Форми обліку, має відображати інформацію про залишки товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов'язку щодо ведення обліку товарних запасів.
Такий запис вноситься до Форми обліку на підставі самостійно складеного ФОП документа щодо опису залишків товарів у такому порядку: графа 1 - цифра "1"; графа 2 - дата внесення запису; графа 3 - опис залишку товарів на початок обліку; графа 4 - дата складання опису залишку товарів на початок обліку; графа 5 - цифра "1"; графа 7 - загальна вартість товару відповідно до опису залишку товарів на початок обліку; графи 6, 8, 9 - не заповнюються.
Перший запис про залишки товарів до Форми не вноситься, якщо у ФОП, в яких виникає обов'язок щодо ведення обліку товарних запасів, відсутні залишки товарів на дату виникнення такого обов'язку.
Під час ведення обліку товарних запасів у паперовій формі записи у Формі обліку виконуються розбірливо чорнилом темного кольору або кульковою ручкою.
Під час ведення обліку товарних запасів в електронній формі ФОП обирає на власний розсуд програмний формат та метод внесення інформації до Форми обліку з дотриманням вимог цього Порядку.
Заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об'єктах) відсутні: первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.
Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.
Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.
Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).
Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такої ФОП.
Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.
Судом встановлено, що під час проведення перевірки, станом на 16 год. 51 хв. 14.02.2024, за місцем здійснення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в бізнес площі ТЦ "Формаркет" (м. Чернівці вул. Небесної Сотні, 19В), в присутності працівників ДПС у Чернівецькій області, знято вибірково фактичні залишки товарних запасів які зазначені в додатку № 3 "Відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей)" на суму 81009,00 грн.
Також у акті перевірки зафіксовано, що на кожній одиниці товару яка знаходиться в реалізації позивача наявний ярлик із зазначенням артикулу та ваги виробу. Вказаний додаток підписаний позивачем без зауважень.
Під час перевірки позивачем перевіряючим надано документи на походження та придбання товару, а саме товарні накладні та договори з постачальниками, зовнішньоекономічний контракт № 08252023 з Dipilis Takim Magazani Sanayі Tіcaret Limited Sirketi (Туреччина) на постачання срібних ювелірних виробів, виготовлених в Туреччині.
Окрім того, в результаті перевірки встановлено, що на ювелірні вироби з ярликами, в яких вказані артикули та вага виробів загальною вартістю 42051,00 грн, відсутні документи щодо походження та придбання саме цих виробів. Таким чином, ФОП не надано підтверджуючі документи на придбання та походження даних товарів, чим порушено п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР.
Для вирішення спору суд врахував висновки Верховного Суду у постанові від 11 січня 2024 у справі №420/12275/22, які обов'язкові для врахування судами відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Верховний суд зазначив, що розділ ІІ Закону №265/95-ВР врегульовує питання порядку проведення розрахунків суб'єктами господарювання. У статті 3, яка міститься у зазначеному розділі, перелічено низку обов'язків, які висуваються законодавцем до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
До 01 січня 2022 року пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачав, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Законом №1914-IX, який набрав чинності 01 січня 2022 року, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР викладено в наступній редакції: "Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті)".
Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Разом з тим, відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.
Стаття 20 Закону №265/95-ВР (із змінами, внесеними Законом №1914-IX) передбачає, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Отже, диспозиція норми статті 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб'єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Таким чином, за змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
З огляду на викладене Верховний Суд у справі №420/12275/22 дійшов висновку, що платник податків звільняється від відповідальності, передбаченої ст.20 Закону №265/95-ВР, у разі надання документів які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), до часу завершення перевірки.
В силу припису п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, факт ведення обліку товарних запасів під час перевірки може бути підтверджений, зокрема, документами про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з п. 44.4 ст. 44 ПК України якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.
Пунктом 44.6 статті 44 ПК України установлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
У ході судового розгляду справи на підставі поданих відповідачем матеріалів фактичної перевірки судом встановлено, що позивачем як у ході проведення фактичної перевірки на запит податкового органу, так і після складення акту перевірки до заперечення на цей акт було подано документи щодо походження та придбання товару, а саме товарні накладні та договори з постачальниками, зовнішньоекономічний контракт № 08252023 з Dipilis Takim Magazani Sanayі Tіcaret Limited Sirketi (Туреччина) на постачання срібних ювелірних виробів, виготовлених в Туреччині, інвойс №20813 від 27.11.2023, митну декларацію 24UA100290100479U6 від 04.01.2024, акт інвентаризації. Окрім того, вся отримана імпортована продукція пройшла гемологічний та пробірний контроль, що підтверджується Висновком експертизи гомологічних об'єктів від 26.12.2023 №13702-АЮ та квитанціями пробірного контролю від 30.01.2024 та 31.01.2024.
Суд враховує, що надана позивачем Форма ведення обліку товарних запасів відповідає Додатку до Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку.
Опис залишку товарних запасів містить опис, вартість товарів та відповідає акту зняття залишків товарних запасів на торговельному об'єкті за місцем фактичного здійснення діяльності а саме: бізнес площі ТЦ "Формаркет" за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Небесної Сотні, буд. 19В.
Суд звертає увагу, що відповідачем не наведено жодних мотивів (аргументації) відхилення поданих позивачем документів на підтвердження придбання та походження, а також щодо обліку наявних на реалізацію ювелірних виробів.
Отже, відповідачем не доведено правомірності не взяття до уваги поданих позивачем документів, що стосуються ювелірних виробів, які на момент перевірки знаходилися за місцем реалізації: бізнес площі ТЦ "Формаркет" за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Небесної Сотні, буд. 19В.
Отже, позивачем у встановлений вимогою надання документів строк надано документи, які підтверджують облік товарів, що станом на час перевірки знаходились у місці продажу за вказаною адресою здійснення господарської діяльності позивача.
З огляду на вищевикладене, зважаючи, що позивачем до часу завершення перевірки надано відповідачу документи щодо обліку товарних запасів на торговельному об'єкті за місцем фактичного здійснення діяльності бізнес площі ТЦ "Формаркет" за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Небесної Сотні, буд. 19В, - суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення, в частині порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме не забезпечення ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та або за місцем їх реалізації у зв'язку з чим застосовано фінансові санкції у розмірі 42051,00 грн.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до положень, закріплених ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як зазначено ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. ч.1-3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи зазначене вище в сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки, позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи приписи ч. 3 ст.139 КАС України, суд присуджує пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №000002603/Ж10/24-13-07-04/2886618005 від 19.03.2024 в частині застосування до ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 42051,00 грн.
3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 605,60 грн.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200 А, м. Чернівці, Чернівецький район, Чернівецький область, 58006, код ЄДРПОУ 44057187).
Суддя В.О. Григораш