Справа № 560/15350/25
іменем України
03 березня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач), у якому просить: «Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів повної інформації відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме про його виключення з військового обліку за станом здоров'я; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме про визнання його непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку на підставі пп. 3) ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» згідно інформації, наявної у його паперовому військово-обліковому документі».
Ухвалою від 09.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до заяв по суті справи, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з огляду на таке.
Вказує, що згідно свого військово-облікового документа (тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 ) перебував на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Зазначає, що у 2021 році він військово-лікарською комісією був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Стверджує, що відомості виключення з військового обліку за станом здоров'я були занесені до його паперового військово-облікового документа.
Посилається на те, що був впевненим у тому, що після занесення інформації про виключення його з військового обліку по стану здоров'ю до свого військово-облікового документу, відповідач внесе таку інформацію до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Вказує, що, сформувавши через свій мобільний додаток «Резерв+» електронний військово-обліковий документ він виявив, що відносно нього уповноваженою особою відповідача досі не занесено усіх відомостей про виключення його з обліку на підставі ВЛК від 2021 року - відсутня інформація про причину його виключення на підставі пройденої ВЛК.
Отже, на думку позивача, відповідач протиправно не вніс до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів вказаної (повної) інформації щодо позивача.
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався, а тому, суд, на підставі ч. 2 ст. 175 КАС України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
18.11.2021 рішенням військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за станом здоров'я.
Зазначене рішення реалізовано шляхом внесення відомостей до паперового військово-облікового документа позивача (тимчасове посвідчення замість військового квитка - далі військово-обліковий документ (ВОД)): зазначено, що його виключено з військового обліку; причиною виключення зазначено непридатність до військової служби за станом здоров'я із посиланням на відповідну норму Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»; відмітку засвідчено підписом та печаткою компетентної посадової особи.
Доказів скасування чи зміни цього рішення ВЛК суду не надано.
Із витягу з електронних даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр), вбачається, що станом на дату формування витягу (02.09.2025) щодо позивача в електронних відомостях містяться, зокрема, такі дані: статус - «виключено»; категорія обліку - «не військовозобов'язаний»; підстава зняття/виключення - «інше».
Витяг не містить окремого текстового поля, в якому було б дослівно зазначено «виключено за станом здоров'я» або пряму вказівку на підпункт 3 частини шостої статті 37 Закону України № 2232-XII.
У матеріалах справи відсутні докази того, що: у службових (внутрішніх) полях Реєстру взагалі відсутні відомості про результати ВЛК позивача та підставу його виключення з військового обліку; чи, навпаки, такі відомості вносяться, але не відображаються у тому форматі витягу, який сформовано для позивача.
Натомість наявні лише підтвердження того, як саме відображається інформація у сформованому для позивача електронному документі (е-ВОД / витяг із Реєстру).
27.08.2025 року позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою, в якій просив виправити (доповнити) відомості щодо нього в Реєстрі, посилаючись, зокрема, на: наявність у паперовому ВОД відомостей про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за станом здоров'я; відсутність, на його думку, «повної інформації» у електронних даних.
Матеріали справи не містять доказів надання відповідачем письмової відповіді на цю заяву.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.
Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб'єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.
Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Частина шоста статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (у редакції, станом на 18.11.2021) визначає, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: 1) призвані чи прийняті на військову службу; 2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових закладах освіти і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) припинили громадянство України; 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; 7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; 8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.
Частина шоста статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (у редакції, чинній у спірний період) передбачає, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
У постанові від 21.05.2025 у справі № 280/2880/24 Верховний Суд роз'яснив, що: «зняття» з військового обліку та «виключення» з військового обліку - різні за змістом правові інститути; особа, яку виключено з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону, втрачає статус військовозобов'язаного; органи ТЦК зобов'язані належним чином оформити та відобразити факт виключення в системі військового обліку.
Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (тут і далі - у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1951-VIII, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно із ст. 2 Закону № 1951-VIII, основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку.
За ст. 6 Закону № 1951-VIII, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Внесена до Реєстру інформація про призовника, військовозобов'язаного або резервіста є конфіденційною. Нерозголошення конфіденційної інформації гарантується державою. Збирання, зберігання, використання та захист інформації, що міститься у Реєстрі, здійснюються відповідно до закону.
Особам, які працюють з базами даних Реєстру, заборонено вимагати, обробляти та використовувати будь-яку інформацію, не передбачену законодавством.
Згода призовників, військовозобов'язаних та резервістів на обробку їх персональних даних для цілей Реєстру не потрібна.
У разі відсутності окремих відомостей до Реєстру вноситься відмітка про їх відсутність.
Стаття 7 Закону № 1951-VIII визначає, що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: 1) прізвище, відомості про зміну прізвища; 2) власне ім'я (усі власні імена), відомості про зміну власного імені; 3) по батькові (за наявності); 4) дата народження; 5) місце народження; 6) стать; 7) місце проживання та місце перебування; 7-1) номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти; 8) відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників, а також дітей (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження) - виключно за згодою призовника, військовозобов'язаного, резервіста; 8-1) відомості про сімейний стан особи та відомості про членів її сім'ї (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження) - виключно за згодою призовника, військовозобов'язаного, резервіста; 9) реквізити паспорта громадянина України та документів, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії); 9-1) відомості про громадянство (зміну громадянства); 10) відомості про смерть особи або оголошення особи померлою чи визнання її безвісно відсутньою; 11) відомості щодо обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною (поновлення дієздатності); 12) відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи); 13) реєстраційний номер облікової картки платника податків; 14) відцифрований образ обличчя особи; 15) відомості про дату виїзду за межі України та дату повернення на територію України; 15-1) відомості про переміщення особи на тимчасово окуповану територію України (дата та напрямок); 16) реквізити документа про освіту (серія, номер, дата видачі, заклад освіти, що видав, рівень освіти, професія, галузь знань, спеціальність); 16-1) відомості про форму навчання здобувачів позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та післядипломної освіти; 16-2) відомості про досвід роботи за спеціальністю; 17) відомості про встановлення, зміну групи інвалідності; 17-1) відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку; 18) відомості про притягнення до кримінальної відповідальності (повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, направлення обвинувального акта до суду); 19) відомості про притягнення до кримінальної відповідальності на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили; 20) відомості про наявність судимості (зняття чи погашення судимості); 20-1) відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення); 21) унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі; 22) відомості про статус ветерана війни; 23) відомості про володіння іноземними мовами; 24) відомості про дозвіл на зберігання та носіння зброї; 25) відомості про проходження програм підвищення кваліфікації, перепідготовки; 26) відомості про документи, оформлені для виїзду за кордон на постійне проживання, або залишення на постійне проживання за кордоном, або повернення в Україну; 27) реквізити посвідчення водія (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії, категорія); 28) реквізити посвідчення тракториста-машиніста (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, категорія); 29) реквізити кваліфікаційного посвідчення члена палубної команди судна внутрішнього плавання, іншого кваліфікаційного документа, яким підтверджуються професійні компетентності для безпечної експлуатації судна внутрішнього плавання, міжнародного посвідчення на право управління прогулянковим судном, посвідчення судноводія малого судна/водного мотоцикла, іншого документа, що надає право на управління прогулянковим судном, малим судном, водним мотоциклом (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії, кваліфікація); 30) реквізити свідоцтва пілота повітряного судна (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії, категорія); 31) відомості про примусове виконання рішення щодо особи-боржника (реквізити та відомості виконавчого документа); 32) відомості про особу, зниклу безвісти за особливих обставин; 33) відомості про внутрішньо переміщену особу; 34) відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Стаття 8 Закону № 1951-VIII передбачає, що до службових даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: 1) відомості про виконання військового обов'язку; 2) відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); 3) відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу"; 4) відомості про участь у бойових діях.
З огляду на викладене вище, суд вказує на те, що ні Закон № 1951-VIII, ні підзаконні акти, прийняті на його виконання, не встановлюють обов'язку відповідача відображати у короткому витягу, доступному особі (призовнику, військовозобов'язаному та резервісту), усі службові дані у буквальному вигляді, зокрема - дослівну вказівку на «виключення за станом здоров'я» та посилання на пп. 3 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII.
Іншими словами, Законодавство України: вимагає, щоб у Реєстрі як інформаційній системі були наявні дані про результати ВЛК та виключення з військового обліку; але не регламентують дослівний текст кожного поля саме у тому електронному документі (витязі), який формують для особи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2021 у справі № 9901/345/20, а також у подальших постановах (зокрема, у постанові від 25.09.2025 у справі № 990/284/24) роз'яснила, що: протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки, яка полягає у неухваленні рішення або нездійсненні юридично значущих і обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб; такі дії мають бути: прямо передбачені законом або іншим нормативно-правовим актом, об'єктивно необхідними і реально можливими для виконання у відповідних умовах, віднесеними до компетенції суб'єкта; сам по собі факт несвоєчасності або недосконалості виконання певних дій не завжди свідчить про протиправну бездіяльність; для визнання бездіяльності протиправною необхідно оцінювати: юридичний зміст обов'язку; значимість та тривалість бездіяльності; фактичні підстави її припинення; шкоду або ризики для прав і інтересів особи.
З огляду на викладене вище, суд виходить з того, що для задоволення позову позивача у цій справі суд має встановити, що: закон чи інший нормативний акт прямо покладав на відповідача обов'язок вчинити саме ті дії, про невчинення яких позивач стверджує (у даному випадку - внести до Реєстру в певному вигляді інформацію про причину виключення позивача з військового обліку - «за станом здоров'я»); ці дії були об'єктивно можливими для виконання відповідачем у конкретній ситуації; відповідач ці дії не вчинив. внаслідок цього порушено право чи законний інтерес позивача.
Як випливає з частини другої статті 9 КАС України та усталеної практики Верховного Суду (зокрема, у справах № 520/16250/23, № 366/595/97 та інших), суд розглядає справу в межах позовних вимог і може вийти за їх межі лише у виняткових випадках, коли це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Разом із тим суд не має права самостійно замінювати предмет позову або переформатовувати спосіб захисту, обраний позивачем, або розглядати як предмет спору інші аспекти діяльності відповідача, яких позивач прямо не оскаржує.
У цій справі позивач сформулював протиправну бездіяльність відповідача конкретно як: «невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів повної інформації відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме про його виключення з військового обліку за станом здоров'я».
Із змісту заяв по суті справи позивача очевидно, що під «неповною інформацією» позивач розуміє: відсутність в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів) формулювання саме про причину виключення його з військового обліку - «за станом здоров'я», а не загалом відсутність відомостей про факт виключення чи статус «не військовозобов'язаний».
Так, із наявного у матеріалах справи витягу з Реєстру вбачається, що станом на дату формування витягу (02.02.2025), яка передувала поданню позову, щодо позивача зазначено: статус - «виключено»; категорія обліку - «не військовозобов'язаний»; підстава зняття/виключення - «інше».
Це свідчить, що на момент звернення до суду: факт виключення позивача з військового обліку вже був відображений у Реєстрі; а отже, бездіяльності відповідача у вигляді «невнесення інформації про виключення» у цілому не існувало.
Сам позивач у позові та додаткових поясненнях фактично підтверджує, що предметом його спору є не відсутність фіксації самого факту виключення його з військового обліку, а невідображення у Реєстрі формулювання «за станом здоров'я» / «за пп. 3 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII».
Із цього приводу суд виходить із таких міркувань.
Закон № 1951-VIII та підзаконні акти, прийняті на його виконання, зобов'язують орган ведення Реєстру вносити та актуалізувати службові дані, у тому числі, відомості про результати ВЛК, взяття / зняття / виключення з військового обліку; однак не встановлюють вимоги, щоб у кожному електронному витягу, який формують для особи, обов'язково дослівно зазначались: причина виключення («за станом здоров'я»), та конкретна норма («пп. 3 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII»).
Питання структури полів Реєстру та формату відображення інформації у витягах (е-документах, е-ВОДах) віднесене до регулювання відповідними нормативно-правовими актами та технічними рішеннями уповноважених органів (Міністерства оборони України, Кабінету Міністрів України), а не до компетенції окремого районного ТЦК, тим більше - не до дискреції суду.
Суд не наділений повноваженнями: встановлювати нові обов'язки для органу ведення Реєстру, яких прямо не передбачено законодавством України; змінювати форму та зміст електронних документів, затверджених центральними органами виконавчої влади; зобов'язувати державний орган вписати у витяг інформацію в точній редакції, яку бажає позивач, якщо така вимога не випливає безпосередньо із закону.
Отже, вимога позивача щодо обов'язку відповідача внести до Реєстру інформацію відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: про визнання його непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку на підставі пп. 3) ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» згідно інформації, наявної у його паперовому військово-обліковому документі, не ґрунтується на прямій нормі закону.
Так, із матеріалів справи вбачається лише, що: у витягу, сформованому для позивача, не відображено дослівно причину виключення «за станом здоров'я»; і що позивач вважає це порушенням своїх прав.
Водночас у справі відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що: у внутрішніх полях Реєстру (службових даних) не внесено інформацію про рішення ВЛК 18.11.2021 року щодо позивача та про виключення позивача з військового обліку саме за станом здоров'я; або що відповідач відмовився внести такі службові відомості.
Натомість законодавство, що регулює ведення Реєстру, прямо відносить до службових даних відомості про результати ВЛК та підстави взяття, зняття, виключення з обліку.
Отже, судом не встановлено, що: відповідач не виконав свій обов'язок щодо внесення службової інформації про причину виключення позивача з військового обліку до Реєстру; а не лише те, що певна частина цих даних не відображена у тому форматі витягу, який отримує позивач.
При цьому, суд вказує на те, що сам по собі факт невідображення певних службових даних у витягу з інформаційної системи не є тотожним їх відсутності в самій системі і не може без додаткових доказів свідчити про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням наведеного суд доходить таких висновків.
Судом не встановлено обов'язку відповідача відображати у витязі з Реєстру причину виключення позивача з військового обліку саме у формі, яку він вимагає («за станом здоров'я», пп. 3 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII).
Не встановлено також факту невнесення відповідачем службових відомостей про причину виключення позивача з військового обліку до самого Реєстру (як інформаційної системи).
Відтак, сукупності елементів, необхідних для визнання бездіяльності відповідача протиправною у розумінні наведених вище правових позицій Великої Палати Верховного Суду, не встановлено.
Отже, у задоволенні першої позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача слід відмовити.
Щодо другої позовної вимоги про зобов'язання відповідача внести до Реєстру конкретні формулювання щодо підстави виключення позивача з військового обліку, то суд зазначає про таке.
Друга позовна вимога є похідною від першої позовної вимоги.
Так, позивач просить зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: про визнання його непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку на підставі пп. 3) ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» згідно інформації, наявної у його паперовому військово-обліковому документі.
Водночас, суд установив, що: факт виключення позивача з військового обліку та втрати ним статусу військовозобов'язаного вже відображений у Реєстрі; Закон № 1951-VIII та підзаконні акти не вимагають від органу ведення Реєстру відображати в електронному витягу усі службові відомості (у тому числі, дослівне формулювання причини) в тому форматі, який просить позивач; судом не встановлено, що службові дані про непридатність позивача за станом здоров'я відсутні в Реєстрі як такому.
У такій ситуації: відсутні підстави вважати, що права позивача на даний час порушені способом, який він описує; відповідно немає правових підстав для покладення на відповідача додаткового обов'язку вносити відомості до Реєстру у конкретній, визначеній самим позивачем редакції.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що суд не може зобов'язувати суб'єкта владних повноважень до вчинення дій, які не передбачені законом, або нав'язувати йому конкретний спосіб реалізації дискреційних повноважень, якщо лише обраний органом спосіб не призводить до порушення прав особи.
З огляду на те, що: Реєстр вже відображає позивача як особу, виключену з військового обліку та таку, що не є військовозобов'язаною; судом не встановлено, що відсутність у витягу з Реєстру формулювання «за станом здоров'я» фактично перешкоджає реалізації прав позивача чи створює реальні юридичні ризики; суд не встановив протиправної бездіяльності відповідача; - друга позовна вимога також є необґрунтованою і не підлягає задоволенню.
Підсумовуючи викладене вище, суд доходить таких висновків.
Позивач дійсно має статус особи, визнаної непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку за станом здоров'я, що підтверджується рішенням ВЛК від 18.11.2021 року та паперовим ВОД позивача.
На момент звернення до суду Реєстр уже містив відомості про те, що позивача виключено з військового обліку і він є «не військовозобов'язаний», тобто ключовий правовий наслідок рішення ВЛК у системі військового обліку щодо позивача відображено.
Судом не встановлено, що: відповідач не вніс до Реєстру службові дані про причину виключення за станом здоров'я; закон прямо зобов'язує відповідача відображати у витягу з Реєстру формулювання «за станом здоров'я / пп. 3 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII».
Відтак, склад протиправної бездіяльності відповідача, на які посилається позивач у позовних вимогах, судом не встановлений, а підстави для покладення на відповідача додаткового обов'язку вчинити дії у формі, про яку просить позивач, - відсутні.
У зв'язку з цим адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Інші аргументи позивача не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.
Щодо інших доводів позивача, суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя Є.В. Печений