Справа № 560/2605/26
03 березня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні за період за період часу з 16.06.2025 по 14.07.2025 включно та щодо не нарахування та не виплати грошового забезпечення у повному розмірі за період з 01.01.2025 по 18.07.2025 включно та
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні за період часу 16.06.2025 по 14.07.2025 включно та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити мені, ОСОБА_1 грошове забезпечення у повному розмірі за період з 01.01.2025 по 18.07.2025 включно.
Ухвалою від 23.02.2026 Хмельницький окружний адміністративний суд позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав строк для усунення недоліків.
На виконання ухвали суду від 23.02.2026 позивач подав клопотання про поновлення строків позовної давності, у якому вказує, що в даному випадку частина 2 статті 233 КЗпП України не є застосовною до даних правовідносин, оскільки спір стосується виплат (грошового забезпечення), що не було здійснено під час проходження служби, а не при звільненні (в даному випадку виключення зі списків особового складу). Тобто, застосуванню підлягає саме частина 1 статті 233 КЗпП України. Вважає, що законодавець в статті 233 КЗпП України пов'язав початок перебігу строку звернення до суду (в межах даних правовідносин) з моменту коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права. В свою чергу, особа могла дізнатись про порушення свого права лише з повідомлення про кожну виплату заробітної плати, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці в межах статті 110 КЗпП України та статті 30 ЗУ "Про оплату праці", або факту одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Проте таке повідомлена не було надіслано, тобто мене було письмово повідомлено про усі суми, що були нараховані та виплачені, в межах ст. 110 КЗпП України та ст.30 ЗУ "Про оплату праці", за оспорюваний період і чи взагалі такі повідомлення здійснювались (окрім відповіді від 30.05.2025 №884/3/335). Крім того, згідно з рішенням Великої палати Конституційного суду України від 11.12.2025 по справі №1-7/2024(337/24) визнано неконституційним частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Просить поновити строк звернення до суду по поважним причинам.
Вирішуючи питання поважності пропуску строку звернення до суду суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У постанові від 19.11.2025 по справі № 420/27284/24 Верховний Суд дійшов висновку, що у спорах щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, зокрема додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", після 19.07.2022 підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду, визначений статтею 233 Кодексу законів про працю України. Ця норма є спеціальною відносно частини п'ятої статті 122 КАС України та підлягає застосуванню під час визначення строків звернення до суду з вимогами про стягнення належних працівникові виплат під час проходження ним публічної служби.
Відповідно до частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
За змістом частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Крім того, у постанові від 21.03.2025 по справі № 460/21394/23 Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду зазначила, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Таким чином, відлік строку звернення суду починається з моменту одержання письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми.
До позовної заяви долучена довідка військової частини НОМЕР_1 від 26.08.2025 про розмір грошового забезпечення позивача з червня 2024 року по червень 2025 року, до складових якого не включена додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168. У довідці вказані усі види грошового забезпечення і їх розмір, виплачені при звільненні. Тому, посилання позивача на відсутність повідомлення не може бути підставою для поновлення строк звернення до суду.
Також суд враховує, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 КАС України).
Позивач не обгрунтував підстави для застосування рішення Конституційного Суду у справі №1-7/2024(337/24) до спірних правовідносини за період з 01.01.2025 по 18.07.2025, які завершились до прийняття Конституційним Судом рішення у справі №1-7/2024(337/24).
Відтак, подана заява не усуває недоліки позовної заяви.
За змістом частини 2 статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом з ініціативи суду.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись статтями 121, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви на 5 днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддя О.К. Ковальчук