Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
03 березня 2026 року справа № 520/32855/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №205150019123 від 19.11.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати позивачу до страхового стражу період його роботи на посаді начальника відділу по ремонту і технічному обслуговуванню автомобілів у фірмі "Алмаз" в період з 04.10.1992 по 26.05.1995 (2 роки 7 місяців 23 дні), а також в повному обсязі період здійснення підприємницької діяльності як фізична особа-підприємець в період з 15.07.2007 року по 13.11.2025 (момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком; 18 років 5 місяці 30 днів);
- зобов'язати відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити позивачу ОСОБА_1 пенсію за віком з 13.11.2025, та провести нарахування і виплату пенсії з 13.11.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком. Проте, відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії. В якості підстави для відмови у призначенні пенсії зазначено про відсутність необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Позивач вважає свої права порушеними, тому звернувся до суду з даною позовною заявою.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.
Вказану ухвалу суду надіслано судом відповідачу з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Однак у встановлений судом строк відповідач відзиву не подав, про причини не подання відзиву суд не повідомив, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши усі надані сторонами документи, у тому числі ті, які надійшли до суду через систему "Електронний суд" та наявні у комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" з моменту звернення позивачем до суду з цією позовною заявою, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач 13.11.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного Фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням від 19.11.2025 №205150019123 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком. Свою відмову мотивував тим, що до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки від 20.01.1986 серії НОМЕР_1 з 04.10.1992 по 26.05.1995, оскільки містяться виправлення в даті та в даті наказу на прийняття та не завірено належним чином.
Крім того, відповідачем до страхового стажу позивача зараховано лише 17 років і 3 місяці періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності, хоча, на думку позивача, період здійснення підприємницької діяльності позивачем станом на 13.11.2025 року (на момент звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії) складає 18 років 5 місяці 30 днів.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу, що суть спору полягає у наявності чи відсутності правових підстав для зарахування до загального стажу позивача періодів роботи, згідно трудової книжки серії від 20.01.1986 серії НОМЕР_1 з 04.10.1992 по 26.05.1995 - робота на посаді начальника ділянки по ремонту і технічному обслуговуванню у фірмі «Алмаз», а також в повному обсязі період здійснення підприємницької діяльності як фізична особа-підприємець в період з 15.07.2007 року по 13.11.2025.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі по тексту - Закон України №1058-IV; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону України №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно вимог статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту - Закон України №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі по тексту - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Правовий аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є - трудова книжка працівника.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі №235/805/17, від 06.12.2019 у справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі №500/1561/17, від 05.12.2019 у справі №242/2536/16-а.
Щодо підстави для не зарахування до страхового стажу період роботи згідно трудової книжки від 20.01.1986 серії НОМЕР_1 з 04.10.1992 по 26.05.1995, оскільки містяться виправлення в даті та в даті наказу на прийняття та не завірено належним чином, суд зазначає таке.
Із записів копії трудової книжки позивача від 20.01.1986 серії НОМЕР_1 суд встановив, що позивач працював з 04.10.1992 року по 26.05.1995 року позивач працював на посаді начальника ділянки по ремонту і технічному обслуговуванню у фірмі «Алмаз».
Рішенням від 19.11.2025 №205150019123 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком. Свою відмову мотивував тим, що до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки від 20.01.1986 серії НОМЕР_1 з 04.10.1992 по 26.05.1995, оскільки містяться виправлення в даті та в даті наказу на прийняття та не завірено належним чином.
Так, суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.2003 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи-працівника, а, отже, й не може впливати на її особисті права та інтереси.
Системний аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому відсутність інформації про накази про прийняття та звільнення з КСП не може бути підставою для незарахування періоду роботи до страхового стажу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту позивача.
З огляду на викладене, позивач не несе відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок третіми особами, оскільки обов'язок з належного оформлення трудової книжки законом покладено на страхувальника.
Вищевказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17 та від 13.06.2018 у справі №813/782/17.
Таким чином, позивач не може нести відповідальність, у вигляді не зарахування періодів роботи до страхового стажу, через відсутність інформації про накази про прийняття та звільнення з КСП.
Відтак, вказана підстава для відмови у зарахуванні періодів роботи до страхового стажу є необґрунтованою.
Щодо не зарахування до страхового стажу в повному обсязі період здійснення підприємницької діяльності як фізична особа-підприємець в період з 15.07.2007 року по 13.11.2025., суд зазначає таке.
Як вже зазначалось, відповідачем до страхового стажу позивача було зараховано лише 17 років і 3 місяці періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності, хоча справжній (дійсний) період здійснення позивачем підприємницької діяльності станом на 13.11.2025 року (на момент звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії) складає 18 років 5 місяці 30 днів.
Однак, в порушення вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідач, без будь-якого обґрунтування причин, мотивів чи підстав, лише частково врахував трудовий (страховий) стаж позивача в період безперервного здійснення позивачем підприємницької діяльності, починаючи з 15.05.2007 року і по теперішній час.
Рішення відповідача від 19.11.2025 № 205150019123 про відмову у призначенні пенсії за віком не містить мотивів чи обґрунтування зарахування до страхового позивача лише частини періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності, що свідчить про незаконність, необґрунтованість і невмотивованість такого рішення відповідача.
Вказане свідчить про необхідність зарахування періодів провадження підприємницької діяльності, за які позивачем сплачено страхові внески, до його страхового стажу.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсію з дати набуття такого права, а саме з 13.11.2025, суд зауважує, що оскільки призначення розміру пенсії та з урахуванням висновків суду стосовно зарахування конкретного періоду трудової діяльності позивача, зроблених в ході вирішення цієї справи, належить до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду, суд не вбачає підстав для втручання у дискреційні повноваження відповідача на теперішньому етапі їх реалізації.
Суд зазначає, що протиправно не зарахувавши періоди провадження позивачем підприємницької діяльності до його страхового стажу в повному обсязі та період роботи з 04.10.1992 року по 26.05.1995 року, відповідач передчасно дійшов висновку про відсутність необхідного страхового стажу у позивача та відмовив у призначенні пенсії за віком, відтак суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 19.11.2025 № 205150019123 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком та зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності в повному обсязі, період його роботи на посаді начальника відділу по ремонту і технічному обслуговуванню автомобілів у фірмі "Алмаз" в період з 04.10.1992 по 26.05.1995, згідно трудової книжки від 20.01.1986 серії НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву позивача від 13.11.2025 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33028, код ЄДРПОУ: 21084076) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №205150019123 від 19.11.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.11.2025, зарахувавши до страхового стражу період роботи на посаді начальника відділу по ремонту і технічному обслуговуванню автомобілів у фірмі "Алмаз" в період з 04.10.1992 по 26.05.1995 (2 роки 7 місяців 23 дні), згідно з трудовою книжкою від 20.01.1986 серії НОМЕР_1 а також в повному обсязі період здійснення підприємницької діяльності як фізична особа-підприємець в період з 15.07.2007 року по 13.11.2025, з урахуванням сплачених страхових внесків та з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА