Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
03 березня 2026 р. Справа № 520/13327/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Національної академії Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Представником позивача подано до суду заяву, в якій він просить суд відповідно до вимог ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язати Національну академію Національної гвардії України подати у строк, встановлений судом, звіт про виконання рішення по справі № 520/13327/24, врахувавши той факт, що виплата позивачеві індексації грошового забезпечення на рівні 186,31 грн. не є виконанням рішення у розумінні ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду представник позивача зазначив, що відповідачем не виконано належним чином рішення суду від 12.08.2024.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 по адміністративній справі №520/13327/24 за позовом ОСОБА_1 до Національної академії Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Позивач не погодився з вказаним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу до Другого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 по справі № 520/13327/24 - скасовано.
Справу № 520/13327/24 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 по адміністративній справі №520/13327/24 за позовом ОСОБА_1 до Національної академії Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Позивач не погодився з вказаним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу до Другого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 по справі № 520/13327/24 скасовано. Справу № 520/13327/24 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви про встановлення судового контролю.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 по адміністративній справі №520/13327/24 за позовом ОСОБА_1 до Національної академії Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу до Другого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 по справі № 520/13327/24 - скасовано.
Справу № 520/13327/24 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви про встановлення судового контролю.
Дослідивши подану до суду 10.04.2025 представником позивача заяву про встановлення судового контролю та матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Національної академії Національної гвардії України (майдан Захисників України, 3, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61001, код ЄДРПОУ 08610502) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Національної академії Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 30.06.2016, з 01.01.2017 по 31.12.2017, з 01.01.2018 по 30.11.2018, з 01.01.2019 по 31.01.2019, з 01.01.2020 по 31.01.2020, з 01.01.2021 по 31.01.2021.
Зобов'язано Національну академію Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 30.06.2016, з 01.01.2017 по 31.12.2017, 01.01.2018 по 28.02.2018 включно з застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року; з 01.03.2018 по 30.11.2018, з 01.01.2019 по 31.01.2019, з 01.01.2020 по 31.01.2020, з 01.01.2021 по 31.01.2021 з застосуванням норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.
Згідно відомостей автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)" встановлено, що вказане рішення суду набрало законної сили 12.09.2024.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Аналізуючи наведені норми, суд зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 року звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року в справі Горнсбі проти Греції суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень (п. 40).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.
Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до частин 2, 4 вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З 19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України від 21 листопада 2024 року № 4094-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень", яким статтю 382 КАС України викладено у новій редакції, а КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.
При цьому, згідно із пунктом 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4094-IX, справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Так, згідно із частинами 1 та 2 статті 382 КАС України (в редакції Закону № 4094-IX), суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини 1-3 статті 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Розгляд звіту про виконання судового рішення повинен бути здійснений судом з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності Законом № 4094-ІХ, в порядку письмового провадження.
Усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 9901/598/19, які були підтримані в ухвалі від 03 березня 2025 року по справі 160/5259/20.
Слід також зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.
Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.
За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Позивач, обґрунтовуючи свою заяву, подану у порядку статті 382 КАС України, протиправністю дій відповідача при виконанні рішення суду від 12.08.2024 у справі № 520/13327/24, звертав увагу суду на те, що на виконання рішення суду відповідач правильно нарахував ОСОБА_1 суми індексації, однак не сплатив нарахованих сум, у той час як резолютивна частина спірного рішення містить зобов'язання і зі здійснення фактичної виплати суми коштів.
Так, зокрема, замість належної позивачу суми коштів у розмірі 66837,93 грн відповідачем постановлено до виплати - 680,25 грн, а фактично виплачено - 186,31 грн.
На підтвердження викладених у заяві обставин позивачем додано розрахунок нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.01.2021 згідно з рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/13327/24 та платіжну інструкцію № 205 від 30.01.2025.
З поданого позивачем розрахунку нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.01.2021 згідно з рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/13327/24 вбачається, що відповідно до графи "розмір індексації" позивачу нараховано за січень 2016 року - квітень 2016 року (4 місяці) індексації на рівні 2359,14 грн щомісяця. В графі "сума виплаченої індексації" - суми не значаться.
В графі "розмір індексації" позивачу нараховано за травень 2016 року 2482,40 грн, однак в графі "сума виплаченої індексації" - суми не значаться.
За червень 2016 року в графі "розмір індексації" позивачу нараховано 2710,05 грн. В графі "сума виплаченої індексації" - 59,45 грн, за вирахуванням раніше сплачених сум у розмірі 59,45 грн, сума індексації, що підлягає виплаті становить 2650,60 грн.
За січень 2017 року - лютий 2017 року (2 місяці) в графі "розмір індексації" позивачу нараховано індексації на рівні 3177,60 грн щомісяця, однак в графі "сума виплаченої індексації" - суми не значаться. Отже, загальна сума до виплати - 6355,20 грн (3177,60 грн х 2).
В графі "розмір індексації" позивачу нараховано за березень 2017 року - квітень 2017 року (2 місяці) індексацію на рівні 3360 грн щомісяця, однак в графі "сума виплаченої індексації" - суми не значаться. Отже, загальна сума до виплати - 6720 грн (3360 грн х 2).
За травень 2017 року в графі "розмір індексації" позивачу нараховано індексацію на рівні 3536,40 грн, однак в графі "сума виплаченої індексації" - суми не значаться.
В графі "розмір індексації" позивачу нараховано за червень 2017 року - серпень 2017 року (3 місяці) індексацію на рівні 3730,06 грн щомісяця, однак в графі "сума виплаченої індексації" - суми не значаться. Отже, загальна сума до виплати - 11190,18 грн (3730,06 грн х 3).
За вересень 2017 року - листопад 2017 року (3 місяці) в графі "розмір індексації" позивачу нараховано індексацію на рівні 3896,78 грн щомісяця, однак в графі "сума виплаченої індексації" - суми не значаться. Отже, загальна сума до виплати - 11690,34 грн (3896,78 грн х 3).
В графі "розмір індексації" позивачу нараховано за грудень 2017 року - лютий 2018 року (3 місяці) відповідач нарахував індексації на рівні 4258,75 грн щомісяця, однак в графі "сума виплаченої індексації" - суми не значаться. Отже, загальна сума до виплати - 12776,25 грн (4258,75 х 3).
Разом із тим, відповідачем у графі "на руки" значиться 680,25 грн, а фактично сплатив 186,31 грн.
Отже, доводи позивача про виконання відповідачем рішення суду від 12.08.2024 ґрунтуються на тому, що рішення виконане лише в частині здійснення нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 30.06.2016, з 01.01.2017 по 31.12.2017, 01.01.2018 по 28.02.2018, водночас, фактична виплата заборгованості станом на день звернення позивача із заявою про встановлення судового контролю, не здійснена.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження"). У разі невиконання судових рішень добровільно, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Відповідно до частини шостої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що при виконанні рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Після закінчення наданого строку державний виконавець перевіряє виконання рішення суду. У разі невиконання рішення суду державним виконавцем складається акт, після чого виноситься: постанова про накладання штрафу, в якій виконавець зазначає розмір штрафу, вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання рішення державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу, в якій виконавець зазначає розмір штрафу та попередження про кримінальну відповідальність, після чого звертається до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення за статтею 382 Кримінального кодексу України.
Положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Таким чином, виконання рішення суду, у випадку відмови відповідача виконати його в добровільному порядку, забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Суд звертає увагу заявника, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців, а не на суд.
За загальним правилом, встановленим статтею 373 Кодексу адміністративного судочинства України, звернення судових рішень в адміністративних справах до виконання здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
У нормі статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України фактично відзначено, що суд здійснює контроль за виконанням судового рішення і у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, тобто шляхом розгляду позовних заяв про оскарження рішень, дій та бездіяльності державних чи приватних виконавців, які допущені в ході примусового виконання судового рішення.
Отже, суд з метою забезпечення належного виконання судового рішення або встановлює судовий контроль за виконанням судового рішення безпосередньо під час ухвалення цього рішення або вирішує спірні питання, які виникають в ході його виконання в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що встановлення судового контролю, шляхом зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень, однак може застосовуватися судом коли на час розгляду заяви про встановлення судового контролю заявником надано докази, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення. Встановлення судового контролю є специфічною формою судового провадження, яка має на меті забезпечення належного та в повному обсязі виконання рішення суду у тому випадку, коли інші встановлені законодавством механізми забезпечення такого виконання вичерпані та/або є неефективними.
Правовою ж підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних, підтверджених належними і допустимими доказами, підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними ухвалах від 16.09.2020 та від 12.01.2022 у справі №826/9960/15 (№11-1403апп18).
З приводу зазначених позивачем аргументів слід зазначити те, що судовим рішенням у даній справі не було встановлено конкретної суми індексації грошового забезпечення, яка підлягала виплаті на користь позивача.
Отже, незгода позивача із сумою виплаченої індексації грошового забезпечення, враховуючи те, що рішенням суду у цій справі не було визначено її конкретного розміру, не може бути вирішена шляхом встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у відповідності до положень ст. 382 КАС України, оскільки суд, в силу приписів вказаної норми процесуального права, оцінює повноту та правильність виконання судового рішення виключно в межах тих зобов'язань, виконання яких цим судовим рішенням були покладені на відповідача. При цьому, суд не наділений повноваженнями щодо надання оцінки повноті виконання судового рішення з урахуванням тих обставин, які не встановлювалися судом під час розгляду справи.
У зв'язку із вищезазначеним суд дійшов висновку, що позивачем не вичерпано всіх передбачених чинним законодавством засобів щодо належного та повного виконання судового рішення, отже, звернення із заявою в порядку статті 381-1, 382 Кодексу адміністративного судочинства України до суду є передчасним, оскільки повнота та правомірність виконання рішення суду у порядку Закону України "Про виконавче провадження" першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на даний час відсутні об'єктивні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі.
При цьому, жодних доказів того, що відповідач вчиняє недобросовісні дії під час виконання рішення суду, його умисне невиконання, створює перешкоди для виконання такого рішення або ухиляється від його виконання, матеріали справи не містять та судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 у справі №520/13327/24 за позовом ОСОБА_1 до Національної академії Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим заява представника позивача не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 по адміністративній справі №520/13327/24 за позовом ОСОБА_1 до Національної академії Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.М.Панов