02 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/19331/25
категорія 113050100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо нездійснення у встановленому законом порядку розгляду його скарги на висновок військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби, оформлений довідкою від 10 квітня 2025 року № 2025-0410-1126-5929-0;
- зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути його скаргу на висновок військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби, оформлений довідкою від 10 квітня 2025 року № 2025-0410-1126-5929-0, з прийняттям постанови відповідно до п.п. 2.3.3. - 2.3.5 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що не погодившись із довідкою ВЛК та її висновками, позивач оскаржив рішення до Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ Міністерства оборони України. Проте відповідач допустив протиправну бездіяльність, що порушує права позивача, оскільки відповідач повинен був оформити висновок про розгляд зазначеної скарги не листом, а вмотивованою постановою з викладенням всіх обставин та аргументів. Зазначені обставини стали підставою звернення позивача до суду з цим позовом задля захисту своїх порушених прав.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України).
Станом на дату розгляду справи відповідач своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надіслав.
Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до положень ст.ст. 257, 262 КАС України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10.04.2025 року в результаті проходження військово-лікарської комісії у військовій частині НОМЕР_1 позивачу встановлено діагноз «Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, нестійка ремісія; незначна рубцева деформація цибулини дванадцятипалої кишки без порушення моторно-евакуаторної функції; гастроезофагеальна рефлюксна хвороба І стадії, ремісія; хронічний гастрит, нестійка ремісія; вертеброгенна дорсалгія, нестійка ремісія; стан після артроскопічної резекції заднього рогу та тіла медіального меніска лівого колінного суглобу; остеохондроз, деформуючий спондилоартроз, екструзія дискупоперекового відділу хребта з незначним порушенням статико-кінетичної функції хребта. Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. Вазомоторний риніт, нестійка ремісія; виразкова хвороба; варикозне розширення вен правої нижньої кінцівки. Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби».
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_1 від 10.04.2025 року № 2025-0410-1126-5929-0 позивача визнано придатним до військової служби на підставі статті 52-в, 53-в, 64-в, 61-в, 23-в, 45-6, 42-в графи II Розладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, який затверджений наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402.
Не погодившись із довідкою ВЛК та її висновками, позивач оскаржив рішення до Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ Міністерства оборони України.
Листом від 27 травня 2025 року № 598/9/13013 Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України повідомила позивача, що за встановленим діагнозом постанову ВЛК військової частини НОМЕР_1 згідно довідки ВЛК від 10 квітня 2025 року №2025-0410-1126-5929-0 прийнято обґрунтовано, підстав для зміни ступеню придатності до військової служби не вбачається. Також зазначено, що у разі незгоди з даним рішенням, відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України та частини 1 статті 16 Закону України «Про звернення громадян», заявник має право на його оскарження безпосередньо у суді.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII).
За приписами частин 1-3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).
Згідно із пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це, зокрема, визначення ступеня придатності до військової служби, установлення причинного зв'язку захворювань військовослужбовців, (пункт 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402).
Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК, лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення №402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України підпункт 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402.
Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх звільнення із Збройних Сил України.
ЦВЛК має право, серед іншого, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров'я (установах), військових частинах.
Постанови ВЛК мають прийматись на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ).
Постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.
Підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення №402 встановлено, що на Центральну військово-лікарську комісію покладається перевірка якості лікувально-профілактичної роботи у цілях військово-лікарської експертизи серед військовослужбовців у військових частинах і закладах охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, а також розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.
Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.
Позивач оскаржує відмову ЦВЛК у задоволенні скарги про перегляд висновку військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби, оформлений довідкою від 10.04.2025 №2025-0410-1126-5929-0, та зазначає, що скаргу на дії ВЛК в/ч НОМЕР_1 при складанні довідки, ЦВЛК Збройних Сил України розглянуто з порушенням Положення №402, що свідчить про порушення відповідачем порядку розгляду скарги та прийняття протиправного рішення, яке оформлено листом. Відсутність належним чином оформленої постанови ЦВЛК про перегляд постанови ВЛК свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за Законом.
За результатом розгляду скарги позивача голова ЦВЛК ЗС України без складання протоколу листом від 27 травня 2025 року № 598/9/13013 повідомив позивача про те, що враховуючи ступені тяжкості захворювань та ступені порушення функції органів і систем органів, постанову госпітальної ВЛК військової чистини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 10.04.2025 № 2025-0410-1126-5929-0 прийнято обґрунтовано, відповідно до вимог Положення, та зазначено про можливість у разі незгоди з цим рішенням звернутись до суду.
Таким чином, ЦВЛК було розглянуто скаргу позивача відповідно до Закону України «Про звернення громадян» №393/96-ВР.
Разом з тим, абзацом 15 підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 передбачено, що ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз'яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).
Тобто, всупереч вимогам наказу МОУ №402, ЦВЛК відмовилась переглядати висновок ВЛК в/ч НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби (тяжкість захворювання), оформлений довідкою від 10.04.2025 № 2025-0410-1126-5929-0.
З урахуванням наведеного, ЦВЛК ЗС України при розгляді скарги позивача про перегляд висновку військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби, оформлений довідкою від 10.04.2025 № 2025-0410-1126-5929-0, свій висновок повинна була оформити не листом, а вмотивованою постановою з викладенням всіх обставин та аргументів, з відповідним медичним обстеженням позивача за необхідності та з винесенням постанови за результатами такого розгляду.
Відсутність належним чином оформленої постанови ЦВЛК про перегляд постанови ВЛК свідчить про те, що вона не прийняла жодного рішення з числа тих, які повинна була ухвалити за законом.
Отже, має місце протиправна бездіяльність ЦВЛК, що є суб'єктом владних повноважень, щодо неприйняття постанови за результатами розгляду скарги позивача.
Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 зазначив, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі №160/7153/20 зауважив, що дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, зважаючи на те, що в рамках розгляду даної справи з'ясовано, що відповідачем не прийнято жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити згідно вимог, встановлених підпунктами 2.3.3 та 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, суд дійшов висновку, що скарга позивача не розглянута у відповідності по приписів Положення №402.
Аналогічний правова позиція викладена у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі № 240/1108/25.
Таким чином, Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України не здійснила, як того вимагає Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, що затверджено наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402, належного розгляду скарги позивача на висновок військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби, оформлений довідкою від 10.04.2025 № 2025-0410-1126-5929-0, що свідчить про її протиправну бездіяльність.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України повторно розглянути скаргу позивача про перегляд висновку військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби, оформлений довідкою від 10.04.2025 № 2025-0410-1126-5929-0.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не було доведено в судовому порядку належними та допустимими доказами правомірність відмови у перерахунку пенсії, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
За відсутності документально підтверджених судових витрат питання про їх розподіл суд не вирішує.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (вул. Госпітальна, 16, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ: 08356179) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо нездійснення у встановленому законом порядку розгляду скарги ОСОБА_1 на висновок військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби, оформлений довідкою від 10 квітня 2025 року № 2025-0410-1126-5929-0.
Зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 на висновок військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби, оформлений довідкою від 10 квітня 2025 року № 2025-0410-1126-5929-0, з прийняттям постанови відповідно до п.п. 2.3.3. - 2.3.5 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко
02.03.26