03 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/22614/25
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САРД ПЛЮС» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “САРД ПЛЮС» з позовною заявою до Київської митниці в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100320/2025/000102/2 від 01.09.2025 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що Київською митницею 01.09.2025 року прийнято рішення № UA100320/2025/000102/2 про коригування митної вартості товарів, проте ТОВ “САРД ПЛЮС» не погоджується з вказаним рішення контролюючого органу, вважає його протиправним та безпідставним. Стверджує, що позивачем під час митного оформлення були надані усі необхідні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості імпортованого товару, відповідач неправомірно здійснив коригування митної вартості імпортованого позивачем товару,склавши рішення про коригування митної вартості товарів. Просить скасувати оскаржуване рішення.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
До суду від відповідача надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю за безпідставністю. Зазначає, що 30.08.2025 до митного поста “Столичний» Київської митниці подано електронну митну декларацію № 25UA100320032795U1, відповідно до якої отримувачем товару є ТОВ “Сард Плюс», на товари “взуття кросівки», країна виробництва - CN, виробник - JIANGME N HUAYU IMPORT& EXPORT CO LTD. Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару на підставі розгляду поданих разом з ЕМД документів встановлено, що вони містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З метою усунення виявлених розбіжностей та підтвердження заявленої митної вартості товарів і її складових від декларанта було витребувано відповідно до вимог частин 2, 3 статті 53, статей 54, 57 Митного кодексу України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні. Однак, декларантом не надано жодного додаткового документу. Зазначає, що декларантом не виконано у повному обсязі вимоги митного органу щодо надання документів та не усунуто усі наявні розбіжності. Відомості щодо складових митної вартості не підтверджені належним чином та не піддаються обчисленню та перевірці, що суперечить положенням частин 2, 10, 21 статті 58 Митного кодексу України, а тому використання заявленого декларантом рівня митної вартості неможливо. У подальшому, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультацій відповідно до частини 4 статті 57 Митного кодексу України (жодних вимог у порядку частини 6 статті 55 Митного кодексу України від декларанта не надходило) й винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та у зв'язку з цим видано також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів. Відповідач зауважив, що всі дії та рішення посадових осіб митниці є аргументованими, відповідають та засновані на вимогах законодавства України з питань митної справи, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не відступив від правової позиції, викладеної у позовній заяві.
Відповідно до положень статей 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Згідно із частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
05.05.2025 року між JIANGMEN HUAYU IMPORT & EXPORT CO., LTD (продавець), та ТОВ “САРД ПЛЮС» (покупець) було укладено Контракт № 2025/0505 від 05.05.2025 року.
18.05.2025 року Продавцем JIANGMEN HUAYU IMPORT & EXPORT CO LTD виставлено ТОВ “САРД ПЛЮС» інвойс (Commercial Invoice) № К-20250518 від 18.05.2025 року на загальну суму 43 587,00 Доларів США за товар в загальній кількості - 15030 пар.
В подальшому для належного транспортування вказаного товару було виписано пакувальний лист (Packing List) № К-20250518 від 18.05.2025 року.
08.05.2025 року між Замовником - ТОВ “САРД ПЛЮС» та Експедитором - Ningbo Luxinyang Supply Chain Management Co., Ltd було укладено Договір-заявку №2025002 від 08.05.2025 року.
Послуги для ТОВ “САРД ПЛЮС» з транспортування вантажу, для забезпечення виконання умов контракту № 2025/0505 від 05.05.2025 року було надано перевізником ФОП ОСОБА_1 на підставі укладеного між сторонами договору про надання транспортних послуг №816 від 25.08.2025 року.
На виконання умов Договору транспортних послуг, перевізником ФОП ОСОБА_1 було надано послугу товариству з перевезення вантажу за маршрутом м. 22113 Hamburg (Німеччина) - м.Хмельницький (Україна).
30.08.2025 року з метою митного оформлення товару (1.Взуття кросівки з підошвою з гуми та верхом з полімерного матеріалу для дорослих моделей: GS5111 та GS5112 в асортименті різних кольорів всього-15030пар. Без індивідуального пакування (по 30пар в ко робі); Торговельна марка: WALKING CASUAL Країна виробництва: CN Виробник: JIANGME N HUAYU IMPORT& EXPORT CO LTD» подано митному органу митну декларацію № 25UA100320032795U1 від 30.08.2025 року, згідно з якою вартість ввезеного позивачем на митну територію України товару складає 43587,00 Доларів США за курсом валюти 41.2602 грн.
Для підтвердження заявленої митної вартості, на виконання вимог передбачених статтею 53 Митного кодексу України, разом з декларацією № 25UA100320032795U1 декларантом було надано до митного органу такі документи:
- пакувальний лист (Packing list) б/н від 18.05.2025;
- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №К-20250518 від 18.05.2025;
- автотранспортна накладна (Road consignment note) №10031106 від 27.08.2025;
- декларацiя про походження товару (Declaration of origin) K-20250518 18.05.2025
- статус особи, яка подає митну декларацію 1;
- рахунок-фактура №HT25050367 від 22.05.2025;
- рахунок-фактура №СФ-000118 від 27.08.2025;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №28/08/02 від 28.08.2025;
- прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 25.04.2025;
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №03-2/208 від 01.08.2025;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №2025/0505 від 05.05.2025;
- договір (контракт) про перевезення №816 від 25.08.2025;
- інші некласифіковані документи перепустка №ПР-133621 від 30.08.2025;
- копія митної декларації країни відправлення №310120250000084865 від 19.05.2025;
- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 25UA100320032795U1 30.08.2025.
На виконання вимог контролюючого органу ТОВ “САРД ПЛЮС» було надано письмові пояснення.
Отримавши письмові пояснення, контролюючим органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA100320/2025/000102/2 від 01.09.2025 року.
На погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України).
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами першою-третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Як передбачено частинами першою - п'ятою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частин першої-третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2)неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частин першої, другої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Разом з тим, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.
Зі змісту розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України вбачається, що в аспекті реалізації процедур з визначення митної вартості товарів, ключову роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При цьому, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Так, під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією МД №25UA100320032795U1 від 30.08.2025 року (далі - ЕМД) відповідач дійшов висновку, що подані разом з ЕМД документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зі змісту розділу 33 спірного рішення судом встановлено, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність митної вартості та/або не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Товар постачається на митну територію Україну згідно контракту від 05.05.2025 №2025/0505 (далі - Контракт) та інвойсу від 18.05.2025 № К- 20250518 (далі - Інвойс) від компанії “JIANGMEN HUAYU IMPORT & EXPORT CO LTD.» (Китай.) Проте умови Контракту не дозволяють перевірити встановлені сторонами, взаємні права та обов'язки та інші істотні умови зовнішньоекономічної поставки. Зокрема, не надано погодження сторонами цін на товари, оскільки Інвойс є документом Продавця та видається та візується ним. Отже, до митного органу не надано документів, що забезпечують перевірку всіх аспектів та умов постачання товару. За МД наявні відомості щодо торгівельної марки товарів WALKING CASUAL, проте відомості щодо неї відсутні у наданому Контракту та Інвойсі. Також, положення Контракту містять множенні положення щодо терміну розрахунків за товар, отже, впевнитися у термінах розрахунків та їх числових значень за Контрактом неможливо. Виписку з бухгалтерської документації щодо обліку активів та витрат за поставкою, декларантом не надано. Постачання здійснюється на умовах FOB - Ningbo (Китай). Згідно з положеннями Інкотермс термін FOB (Free On Board (... named port of shipment) Франко борт (... назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Оскільки за умовами FOB - Ningbo ( (Китай) до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, не додано складові митної вартості: на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів (за наявністю), такі витрати відповідно до частини 10 статті 58 Кодексу повинні додаватися до фактурної вартості товарів. Для підтвердження витрат на транспортування товару на умовах поставки Інкотермс FOB - Ningbo (Китай) декларантом надано: CMR від 27.08.2025 № 10031106, компанія “ICARGO», договір про надання транспортних послуг від 25.08.2025 № 816 укладеного між ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) та ТОВ “САРД ПЛЮС» (Замовник), рахунок-фактуру від 27.08.2025 № СФ-000118, довідку про транспортні витрати від 28.08.2025 № 28/08/02. Транспортна накладна СМR діє на підставі Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. яка містить загальні дані про вид, зміст, і правила заповнення накладної. В наданої СМR не заповнені графи 16,17,23, які повинні містити інформацію про перевізника (-ів) і тим часом графа 22 “Підпис і штамп відправника» заповнена штампом компанії “ICARGO». Такій документ, як коносамент до митного оформлення не наданий зовсім. Отже транспортні документи від безпосередніх перевізників до митного оформлення не надані. Враховуючи вищевикладене, відповідно до частини 2 та 10 статті 58 Кодексу відсутня документально підтверджена інформація щодо числових значень складових митної вартості, необхідних при її обчисленні Також не є достатнім підтвердженням заявленої декларантом митної вартості оцінюваного товару висновок Державного підприємства “Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 01.08.2025 № 03-2/208 через невідповідність вимогам Національного стандарту № 1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, який є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, оскільки не містить: мети проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки; переліку нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; викладу усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка; опису та аналізу зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; викладу змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна. Також, при проведенні порівнянні ціни відповідно до п. 2.2.13, 2.2.14, 2.2.19 Методичних рекомендацій встановлено, що митне оформлення подібних товарів з урахуванням найменування товару, країни виробництва, виробника, призначення, здійснювалось за більш високими рівнями митної вартості, що суперечать поняттю “дійсної вартості» у розумінні ст. VII ГАТТ. При цьому, положеннями ст. VII ГАТТ передбачено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна грунтуватися на "дійсній вартості» імпортованого товару. Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.Відповідно до частини 3 статті 54 Кодексу, за результатами проведеного контролю митної вартості митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість або приймає письмове рішення про її коригування згідно зі ст. 55 Кодексу. Декларант надав 01.09.2025 заяву б/н щодо неподання додаткових документів. Отже заявлена декларантом митна вартість товарів не може буту визнана з наступних причин: у наданих документах декларантом відсутні відомості, що підтверджують повноту врахування числових значень складових митної вартості, пов'язаного з транспортуванням товару до місця ввезення на митну територію України та ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар. Декларантом не виконано вимогу пункту 2 частини 2 статті 52 Кодексу стосовно надання митному органу достовірних відомостей, що повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню стосовно складової митної вартості на транспортування товарів до митного кордону України. Частиною 2 статті 58 Кодексу передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини 2,3 статті 53, статті 57 Кодексу додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні. Однак у строк, встановлений частиною 3 статті 53, пункту 2 частини 2 статті 255 Кодексу, декларантом не надано жодного додаткового документу. Отже, декларантом не виконано у повному обсязі вимоги митного органу щодо надання документів та не усунуто усі наявні розбіжності. Декларант не скористався правом та можливістю спростувати сумніви щодо заявленого рівня митної вартості та довести й підтвердити заявлену ним митну вартість товару.
Як попередньо зазначалось судом, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 та від 14.09.2023 у справі № 817/1799/16.
Як встановлено з матеріалів справи, для підтвердження заявленої митної вартості, на виконання вимог, передбачених статтею 53 МК України, разом з ЕМД декларантом було надано до митного органу такі документи:
- пакувальний лист (Packing list) б/н від 18.05.2025;
- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №К-20250518 від 18.05.2025;
- автотранспортна накладна (Road consignment note) №10031106 від 27.08.2025;
- декларацiя про походження товару (Declaration of origin) K-20250518 18.05.2025
- статус особи, яка подає митну декларацію 1;
- рахунок-фактура №HT25050367 від 22.05.2025;
- рахунок-фактура №СФ-000118 від 27.08.2025;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №28/08/02 від 28.08.2025;
- прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 25.04.2025;
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №03-2/208 від 01.08.2025;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №2025/0505 від 05.05.2025;
- договір (контракт) про перевезення №816 від 25.08.2025;
- інші некласифіковані документи: перепустка №ПР-133621 від 30.08.2025;
- копія митної декларації країни відправлення №310120250000084865 від 19.05.2025;
- митна декларація №25UA100320032795U1 30.08.2025.
Щодо підстав для прийняття спірного рішення, а саме: "ненадання погодження сторонами цін на товари" та "відсутності відомостей щодо торгівельної марки товарів WALKING CASUAL у інвойсі та Контракті", то суд зазначає, що таке не передбачено вимогами митного законодавства, а тому свідчить про відсутність обов'язку, в тому числі зазначення назви торгової марки товару у інвойсі та Контракті.
Щодо підстави виникнення сумніву у митного органу як "множинність положень термінів розрахунків за товар та їх числових значень у Контракті", то суд зважає на таке.
Так, 05.05.2025 року між JIANGMEN HUAYU IMPORT & EXPORT CO., LTD (продавець), та ТОВ “САРД ПЛЮС» (покупець) було укладено Контракт № 2025/0505 від 05.05.2025 року.
Відповідно до пункту 1 Контракту Продавець зобов'язується продати та відвантажити, а Покупець - купити та сплатити на умовах визначених цим Контрактом, взуття, частини взуття, матеріали, обладнання, пристосування для виробництва взуття в кількості та за цінами, визначеними в рахунках-фактурах, чи Додаткових угодах (специфікаціях) до цього Контракту, що є невід'ємними частинами цього Контракту.
Пунктом 2 Контракту сторонами було узгоджено “Ціну та порядок розрахунків».
Згідно пункту 2.1 Контракту загальна сума контракту є сума рахунків-фактур, узгодженних Сторонами. У ціну товару включена вартість тари, упаковки та маркування, укладання, навантаження та транспортування, відповідно до базисних умов постачання. Сторони звільняють один одного від зобов'язань по страхуванню вантажу по цьому Контракту.
Пунктом 2.2 Контракту визначено, що ціна Товарів встановлюється в доларах США, що відображається у рахунках-фактурах до цього Контракту. Розрахунки за цим контрактом здійснюються у доларах США на підставі рахунків, які виставляє Продавець на ім'я Покупця, з відстроченням платежу за домовленістю сторін, про що зазначається в рахунках-фактурах (п.п. 2.3 Контракту).
Підпунктом 2.4 Контракту узгоджено, що допускаються комбіновані розрахунки, а саме можлива часткова передплата, часткова оплата за цим Контрактом з відстроченням платежу.
Згідно п.п. 3.1 Контракту поставка Товару відбувається на умовах, які вказуються у Додаткових угодах (специфікаціях), чи рахунках-фактурах до кожної такої партії Товару, згідно правил Інкотермс 2010
Правила тлумачення торгівельних термінів - Міжнародні торгівельні терміни ("incoterms 2010") мають обов'язковий характер для сторін в рамках цього договору (п.п. 3.2 Контракту).
Датою відвантаження товару вважається дата транспортного документа (п.п 3.3 Контракту).
Підпунктом 3.4 Контракту визначено, що Продавець має право на свій розсуд поставляти товар особисто або доручати відвантаження третім особам.
18.05.2025 року Продавцем JIANGMEN HUAYU IMPORT & EXPORT CO LTD було виставлено ТОВ “САРД ПЛЮС» інвойс (Commercial Invoice) № К-20250518 на загальну суму 43 587,00 Доларів США за товар в загальній кількості - 15030 пар.
Вказаним інвойсом було визначено умови оплати, що включають в себе оплату не пізніше ніж 90 днів після доставки товару, а також умови поставки FOB - Ningbo (Китай).
Таким чином, зі змісту наданого до матеріалів справи Контракту №2025/0505 від 05.05.2025 судом не встановлено суперечностей у порядку розрахунку.
Наведені положення Контракту спростовують зауваження митного органу про множинність термінів розрахунків за товар.
Таким чином, суд вважає безпідставною вимогу відповідача надати виписку з бухгалтерської документації щодо обліку активів та витрат за поставкою.
Щодо тверджень митного органу про відсутність достатніх доказів транспортних витрат, що входять в митну вартість ввезеного товару, оскільки за умовами поставки FОВ - Nіngbo (Китай), всі платежі та ризики за товар після навантаження на корабель в Китаї переходять до покупця, слід зазначити наступне.
Так, у спірному рішенні відповідач наголошує на необхідності долучення доказів навантаження, розвантаження та страхування товару.
Слід зауважити, що митному органу на підтвердження транспортних витрат, що включені до митної вартості товару мають бути надані документи, що містять відомості про витрати на транспортування.
І тільки за наявності обґрунтованого сумніву, митний орган може витребовувати у покупця певний додатковий документ щодо складової транспортних витрат.
Водночас обґрунтовуючи своє рішення, суб'єкт контролю вказує на неможливість перевірити декларування всіх складових митної вартості у зв'язку з відсутністю всіх необхідних транспортних документів. При цьому жодних обґрунтувань своїх сумнівів не наводить.
Так, недостатніми вважаються надані до митного оформлення: CMR від 27.08.2025 № 10031106, компанія “ICARGO»; договір про надання транспортних послуг від 25.08.2025 № 816, укладений між ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) та ТОВ “САРД ПЛЮС» (Замовник); рахунок-фактура ФОП ОСОБА_1 від 27.08.2025 № СФ-000118, довідка про транспортні витрати ФОП ОСОБА_1 від 28.08.2025 № 28/08/02.
Як свідчать долучені документи, у наявних правовідносинах перевезення відбувалось із залученням компанії експедитора, яка від імені покупця організовувала доставку товару з м. Hamburg Німеччина у м. Хмельницький Україна.
08.05.2025 року між Замовником - ТОВ “САРД ПЛЮС» та Експедитором - Ningbo Luxinyang Supply Chain Management Co., Ltd було укладено Договір-заявку №2025002 від 08.05.2025 року.
Підпунктом 23.1 вказаного Договору-заявки визначено, що Експедитор організує експедирування вантажу в порту HAMBURG, забезпечує перевантаження товару в транспортний засіб, оформлення документів.
Разом з тим умовами вказаного Договору визначено, що розвантаження \перевантаження товару здійснюється експедитором при отриманні iCargo Internationale Logistik und Handels GmbH.
Таким чином послуга надана експедитором при отриманні - iCargo Internationale Logistik und Handels GmbH включено в ціну Договору-заявки №2025002 від 08.05.2025 року. Відповідно вказана юридична особа є субпідрядною організацією залученою Експедитором - Ningbo Luxinyang Supply Chain Management Co., Ltd, з якою остання має господарські відносини та відповідно здійснює розрахунок.
Вказане підтверджує відсутність прямих відносин між декларантом і перевізником.
Відтак, вимога суб'єкта контролю надати додаткові докази на підтвердження транспортних витрат визнається судом необґрунтованою.
Слід зауважити, досліджені судом докази, що попередньо надавались до митного оформлення не містять жодних розбіжностей щодо ціни товару, та підтверджують інформацію наведену у попередньому документі.
Отже, таку складову митної вартості, як витрати на транспортування, було повністю підтверджено наданими позивачем митному органу документами.
Щодо посилань відповідача, що заявлений рівень митної вартості не відповідає "дійсній вартості" товару, то суд зазначає, що вартість товару підтверджується умовами Контракту, його оплатою, тобто документально поза розумний сумнів. Всі необхідні документи визначені Митним кодексом України при оформленні товару було надано контролюючому органу.
З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, які містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.
Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
Суд наголошує, що вимога про витребування додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).
З урахуванням вищенаведеного, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16 та 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд наголошу, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 55 МК України, митний орган за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті.
Прийняте рішення про коригування митної вартості товарів відповідач обґрунтовує тим, що метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосований відповідно до частини 6 статті 54 МК України у зв'язку із тим, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до статті 53 МК України, містять розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Для розрахунку митної вартості імпортованого товару застосовано резервний метод, джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості вказано: товар № 1 - 12,57 дол.СШA/кг (опис товару, азійський регіон постачання, умови поставки) (МД від 29.07.2025 №UА100060/2025/522551).
Як визначено у рішенні про коригування митної вартості товарів №UА100320/2025/000102/2 від 01.09.2025 року, митницею у відповідності до Методичних рекомендацій проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів, з рівнем митної вартості товарів схожих за описом, відповідними умовами поставки (FОВ).
Водночас митним органом у спірному рішенні самостійно визнано, що коригування на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів не здійснювалося у зв'язку з не застосуванням другорядних методів визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 Кодексу.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідач надав опис товару за МД від 29.07.2025 №UА100060/2025/522551, однак не відомо за яким методом здійснено митне оформлення подібного товару, які документи подавались під час розмитнення, митним органом не враховано жодних особливостей.
Враховуючи вищенаведене, суд не погоджується з доводами відповідача, що документи, подані до митного оформлення, не містили підтверджених числових значень складових митної вартості. Позивач під час митного оформлення надав документи, які ідентифікували оцінювані товари, містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору (контракту) згідно з вимогами частин 4 та 5 статті 58 МК України. У митного органу, враховуючи зазначене, не було достатніх підстав для висновку про не підтвердження числових значень складових митної вартості.
Відтак, судом зі змісту наданих до митного оформлення документів не встановлені такі розбіжності або недоліки документів, які б перешкоджали митному органу підтвердити митну вартість товару за обраним декларантом основним методом або спростувати сумніви щодо достовірності визначення митної вартості за цим методом.
Верховний Суд у постанові від 05.05.2022 у справі №2040/6019/18 зазначив, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності належного обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за основним методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом резервного методу.
Водночас відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості придбаного позивачем товару за резервним методом, не обґрунтував належними доказами, чому митна вартість була визначена ним саме у такому розмірі, які складові вплинули на формування цієї вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого була взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про недотримання вимог статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості рішень.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
На підставі викладеного, суд вважає що у відповідача були відсутні достатні та обґрунтовані підстави для коригування митної вартості товарів, поданих позивачем для митного оформлення.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2025/000102/2 від 01.09.2025 є необґрунтованим та підлягає скасуванню в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З огляду на викладене, враховуючи приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати зі сплати судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САРД ПЛЮС» (вул. Шевченка, 14, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10002. РНОКПП/ЄДРПОУ: 45457850) до Київської митниці (бульв. Гавела Вацлава, 8А,м. Київ,03124. РНОКПП/ЄДРПОУ: 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100320/2025/000102/2 від 01.09.2025.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САРД ПЛЮС» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці 23920,19 грн (двадцять три тисячі дев'ятсот двадцять гривень 19 копійок) сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Липа
03.03.26