Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 березня 2026 року Справа№200/10323/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Галатіної О.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
мм В С Т А Н О В И В:
На адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відповідно до якого просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04.12.2025 № 914280158100 про відмову у перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 27.11.2025 року, із виключенням з розрахунку заробітної плати невигідні місяці за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року додатковою оптимізацією, а не основною, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є отримувачем пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та перебуває на обліку, як пенсіонер у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області. 27.11.2025 року позивач через портал електронних послуг ПФУ звернувся до відповідача з заявою встановленого зразка № 16377 про перерахунок пенсії та крім інших документів додатково надав заяву у довільній формі у якій зокрема просив зробити йому перерахунок пенсії з урахуванням абз.3 ч.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключивши з розрахунку заробітної плати невигідні місяці за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року додатковою оптимізацією, а не основною. Однак, відповідач своїм Рішенням № 914280158100 від 04.12.2025 року відмовив у перерахунку пенсії, виходячи зокрема з того, що: «В заяві гр. ОСОБА_1 просить провести оптимізацію заробітної плати з урахуванням періоду з 01.07.2000 по 31.12.2004 р. Здійснити оптимізацію заробітку з включенням зазначеного періоду не має підстав, тому що період оптимізації перевищує допустимий максимум оптимізації 10% тривалості страхового стажу.». Вищевказане стало підставою звернення позивача до сууду із даним позовом.
Ухвалою суду від 02 січня 2026 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Відкрито провадження в адміністративній справі № 200/10323/25.
Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Витребувано від Відповідача:
- матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- докази, які стали підставою для допущення спірної бездіяльності, вчинення спірних дій та прийняття рішень.
Запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали подати до суду відзиву на позовну заяву з доказами на його підтвердження з одночасним надісланням (наданням) його копії та доданих до нього документів позивачу.
Відповідач правом на надання до суду відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд з'ясував наступні обставини справи.
Позивач, ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , є отримувачем пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та перебуває на обліку, як пенсіонер у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, що підтврджується матеріалами пенсійної справи.
27.11.2025 року ОСОБА_1 через портал електронних послуг ПФУ звернувся до відповідача з заявою № 16377 про перерахунок пенсії та крім інших документів додатково надав заяву у довільній формі у якій зокрема просив здійснити перерахунок пенсії з урахуванням абз.3 ч.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключивши з розрахунку заробітної плати невигідні місяці за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року додатковою оптимізацією, а не основною.
Відповідно до рішення Головного управління ПФУ в Харківській області № 914280158100 від 04.12.2025 року, зокрема, зазначено, що в заяві гр. ОСОБА_1 просить провести оптимізацію заробітної плати з урахуванням періоду з 01.07.2000 по 31.12.2004 р. Здійснити оптимізацію заробітку з включенням зазначеного періоду не має підстав, тому що період оптимізації перевищує допустимий максимум оптимізації 10% тривалості страхового стажу. Враховуючи вищезазначене, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в перерахунку пенсії в зв'язку з відсутністю правових підстав.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон №1058-IV.
Відповідно до абзаців 1-3 частини статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Відповідно до абзаців 1-3 частини 1 статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Абзаци 4-5 вказаної норми передбачають, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.
Аналіз змісту абзацу 3 частини 1 статті 40 Закону №1058-IV дозволяє зробити висновок, що законодавцем передбачено два варіанти виключення періодів страхового стажу.
Перший варіант передбачає виключення періодів страхового стажу передбачених лише абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону.
У цьому випадку закон допускає можливість виключення періодів незалежно від перерв.
До таких періодів належать ті, протягом яких особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.
Другий варіант передбачає можливість виключення будь-якого періоду страхового стажу.
Водночас, у цьому випадку передбачено можливість виключення лише безперервного періоду страхового стажу - підряд.
При цьому, в обох випадках періоди, які виключаються, не можуть перевищувати 60 календарних місяців страхового стажу, а виключення окремих періодів страхового стажу передбачене в цілях обчислення пенсії, яке здійснюється при її призначенні, і не є самостійною підставою для перерахунку вже призначеної пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати позивача обчислений за періоди з 01.11.1991 по 01.10.1996, з 01.07.2000 по 01.12.2005, з 01.06.2006 по 01.06.2008 та визначений на рівні 2.19806 (після оптимізації), індивідуальний коефіцієнт заробітної плати позивача до оптимізації - 1.95566.
Кількість місяців, виключених оптимізацією: 40 (в межах 10%).
Також, з матеріалів справи вбачається, що загальний страховий стаж позивача в одинарному розмірі тановить 426 міс.
Позивачем заявлено вимогу зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 27.11.2025 року, із виключенням з розрахунку заробітної плати невигідні місяці за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року додатковою оптимізацією, а не основною.
Період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року (53 місяці), у свою чергу, як вже встановлено судом вище, загальний страховий стаж позивача в одинарному розмірі тановить 426 місяців.
Таким чином, спірний період оптимізації (з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року) перевищує допустимий максимум оптимізації 10% тривалості страхового стажу.
Крім того, чинним законодавством передбачено можливість виключення з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії до 60 календарних місяців страхового стажу та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі лише при призначенні пенсії.
Таким чином, закріплена в абз. 3 ч. 1 ст. 40 Закону №1058-IV можливість оптимізації заробітку стосується призначення пенсій, і не може бути повторно проведена при перерахунку вже призначеної пенсії.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.07.2018 у справі № 461/4328/16-а, від 19.03.2021 у справі № 345/3150/16-а.
Водночас, позивачем не доведено, що відповідач при здійсненні оптимізації обчислення пенсії позивача взяв більш невигідні для нього періоди.
Крім того, проведення оптимізації здійснюється відповідачем у визначений законодавством термін та не може бути змінений.
Окремо, суд вважає за належне зазначити, що Верховний Суд в постанові від 18.07.2018 у справі № 461/4328/16-а дійшов такого висновку:
« порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії в солідарній системі законодавець урегулював у ст. 40 Закону № 1058-ІV й абзацом 1 ч. 1 цієї статті передбачив врахування для обчислення пенсії заробітної плати (доходу) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року.
Тобто, законодавець імперативно встановив, що для обчислення пенсії має враховуватися заробітна плата (дохід), отримана після 01 липня 2000 року протягом усього періоду страхового стажу особи без будь-яких виключень.
Єдиний виняток із цього правила встановлювався в абзаці 3 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-ІV, який передбачав допустимість за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, виключення з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, періодів до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом 3 ч. 1 ст. 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.
Водночас закріплена у наведеній нормі можливість оптимізації заробітку стосується призначення пенсій, і не може бути застосована при перерахунку вже призначеної пенсії».
Окрім того, позивач просить зробити перерахунок пенсії шляхом виключення періодів (невигідні місяці), що не йдуть підряд, а виокремлені вибірково, складаються з окремих місяців чи кількох місяців поспіль, перебувають упереміш з періодами страхового стажу, які пенсіонер не бажає виключати, але між цими періодами виключені періоди утворюють ряд страхового стажу, з наявністю якого закон дозволяє провести обчислення і призначення максимально можливої пенсії.
Позивач має право самостійно визначити період страхового стажу, що виключається із періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії. Таким періодом може бути виключно один проміжок часу, а не кілька окремих проміжків часу.
Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №591/2141/16-а, від 13.02.2019 у справі №756/17125/14-а.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є не обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволені позову.
Оскільки, у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат та витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статтями Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.
Суддя О.О. Галатіна