Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 березня 2026 року Справа№200/10116/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Загацької Т.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 15.01.2019 із застосуванням абз. абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 № 1078 в фіксованому розмірі 4079,89 гривень на місяць, без урахування фактично виплачених сум поточної індексації;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 4078,31 грн. в місяць у загальній сумі 42 773,04 грн. за період з 01.03.2018 по 15.01.2019 включно, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та пропорційно дням служби в зазначеному періоді;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати звіт про виконання судового рішення;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 компенсації судових витрат, а саме витрат на правову допомогу.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2025 суддею прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувані докази.
На обґрунтування позову позивач посилається на протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати йому в повному розмірі “індексації-різниці» грошового забезпечення.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що починаючи з березня 2018 року базовим місяцем для розрахунку індексації є березень 2018 року. Указаний Позивачем розрахунок суми індексації-різниці - 4078,31 грн не відповідає дійсності та не підтверджується певними документами. Розрахована сума індексації різниці є неналежною, оскільки виконана помилково та не відповідає вимогам абзаців пункту 5 Порядку № 1078.
Також вважає, що позивачем не дотримано строк звернення до адміністративного суду.
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені обставини, дійшов наступних висновків.
Позивач - ОСОБА_1 , у періоди з 21.07.2015 по 15.01.2019 проходив військову службу на посадах ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У листі ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.07.2025 № 09/02/1073 зазначено, що сума підвищення грошового забезпечення позивача в березні 2018 року становить 5548,48 грн. У зв'язку з тим, що сума підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року - 5548,48 грн. перевищує суму індексації, яка склалась у зазначеному місяці - 4463,15 грн., у березні 2018 року сума індексації не нараховується.
З наданої відповідачем архівної відомості щодо грошового забезпечення позивача випливає, що в спірний період позивачу не нараховувалася індексація-різниця грошового забезпечення, але виплачувалася “поточна» індексація.
Спірні правовідносини виникли щодо належного нарахування і виплати позивачу “індексації-різниці» грошового забезпечення.
Правовідносини щодо нарахування й виплати “поточної» індексації не є спірними.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011) установлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Частинами 1 і 6 ст. 5 указаного Закону встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Також ч. 1 ст. 9 Закону № 1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 не містять такого поняття як “фіксована» сума індексації.
Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте постановою Уряду від 09.12.2015 № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 01.12.2015 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу ) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Отже, нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Ураховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
У зв'язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.
Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21.
Згідно з наданої відповідачем архівної відомості за лютий (виплата у березні) 2018 року, до підвищення грошове забезпечення, становило: 7 698,24 грн., в тому числі:
посадовий оклад - 605,00 грн.,
оклад за військове звання - 45,00 грн.,
надбавка за вислугу років - 65,00 грн.,
надбавка за особливості проходження служби - 357,50 грн.,
премія - 3738,90 грн.,
щомісячна додаткова грошова винагорода - 2886,84 грн.
Після підвищення грошового забезпечення за березень (виплата у квітні) 2018 року, згідно архівної відомості становило: 8 081,60 грн., в тому числі :
посадовий оклад - 2820,00 грн.,
оклад за військове звання - 740,00 грн.,
надбавка за вислугу років - 890,00 грн.,
надбавка за особливості проходження служби - 445,00 грн.,
премія - 3186,60 грн.
Грошовий дохід позивача за березень 2018 року збільшився на 383,36 грн (8 081,60 грн - 7 698,24 грн).
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, величина приросту індексу споживчих цін 253,30%.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн * 253,30% / 100 = 4463,15 грн).
Також відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн - 383,36 грн = 4079,79 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що починаючи з березня 2018 року щомісячно сума індексації (різниці) грошового забезпечення позивача, з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 мала виплачуватися позивачу в розмірі 4083,84 грн.
Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22.
Водночас, суд звертає увагу, що розрахунок та виплата ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 15.01.2019 із застосуванням абз. абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 № 1078 в фіксованому розмірі 4079,89 гривень на місяць належить до повноважень відповідача, а відтак способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 15.01.2019 у розмірі 4079,79 грн щомісячно, із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Щодо строків звернення до суду.
Частиною 1 статті 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Разом з цим, суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025 визнано неконституційною частину 1 статті 233 Кодексу законів про працю України (КЗпП), яка встановлювала тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних виплат.
Відтак, у вказаних спорах застосуванню підлягає редакція частини другої статті 233 КЗпП України, чинна до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, відповідно до якої, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Зважаючи на вищевикладене, позивачем не пропущено строк звернення до суду з цим позовом.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення і подання звіту про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України), про що також просив позивач, є правом суду, а не обов'язком, яке не виключає існування принципу обов'язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд дійшов висновку, що за наведеними позивачем підставами, у суду відсутні підстави для застосування вказаного заходу.
Щодо компенсації судових витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Позов підписано представником позивача Біленком Євгеном Леонідовичем на підставі довіреності, яка сформована в системі “Електронний суд», що відповідає ч. 7 ст. 59 КАС України.
Водночас до суду не надано доказів того, що Біленко Євген Леонідович має статус адвоката.
У Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні відомості про Біленка Євгена Леонідовича як адвоката.
Також до суду надана копія договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 15.01.2025 № 01/2025-04, який укладено між позивачем (як клієнт) і Товариством з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Біленко та партнери».
Частиною 1 ст. 131-2 Конституції України передбачено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Також ч. 1 і ч. 2 ст. 2 вказаного Закону встановлено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу
Частинами 1 і 2 ст. 134 “Витрати на професійну правничу допомогу» КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З наведених законодавчих приписів висновується, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правничу допомогу саме адвоката, який діє на підставі укладеного з таким адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) договору про надання правничої допомоги. Витрати особи за послуги, зокрема юридичні, надані фізичними особами, фізичними особами-підприємцями, юридичними фірмами тощо, які не мають статусу адвоката (адвокатського бюро, адвокатського об'єднання) не належать до витрат на професійну правничу допомогу і, відповідно, не підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Додатково суд звертає увагу на те, що аналогічних висновків, але під час розгляду цивільної справи, дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.
Поняття “надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю “представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб'єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31.10.2019 № 4-в/2019).
Суд звертає увагу на те, що приписи ч. 5 ст. 131-2 Конституції України і ч. ст. 57 КАС України передбачають можливість здійснення представництва фізичною особою у певних категоріях справ, але вказане не зумовлює виникнення права на відшкодування витрат на надання такої допомоги відповідно до ст. 134 КАС України.
Доказів надання позивачу в цій справі професійної правничої допомоги саме адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) до суду не надано.
Додатково суд звертає увагу на те, що перебування у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Біленко та партнери» на посаді юриста Берестеня Вадима Валерійовича (наказ № 15 від 20.08.2024), який має статус адвоката, не змінює тієї обставини, що послуги за договором від 15.01.2025 № 01/2025-04 не надав саме адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання).
Отже відсутні підстави для компенсації судових витрат на правову допомогу.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 80, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 15.01.2019 із застосуванням абзаців 4-6 п. 5 Постанови КМУ від 17 липня 2003 року № 1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» у фіксованому розмірі 4079,79 гривень на місяць.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 15.01.2019 у розмірі 4079,79 грн щомісячно, із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Повне рішення суду складено 02.03.2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В.Загацька