Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про прийняття звіту про часткове виконання рішення суду та встановлення нового строку подання звіту
02 березня 2026 року Справа №200/1715/25
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при розгляді заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області,
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо застосування з 01.01.2025 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.01.2025 року нарахування та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугою років з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, яку вказано в довідці № 21-85-116 Донецької обласної прокуратури від 04.11.2020 р. про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, без застосування коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 року “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», у щомісячному розмірі 51646,14 грн, з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 виплату різниці суми між нарахованою та фактично отриманою пенсією, починаючи з 01.01.2025 року, разово та однією сумою.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі №200/1715/25 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо застосування з 01.01.2025 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.01.2025 року нарахування та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугою років з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати без застосування коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 року “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням фактично виплачених сум; відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Рішення суду набрало законної сили 16.10.2025 року, виконавчі листи на виконання рішення суду не видавались.
22 січня 2026 року від представника позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, яка обґрунтована тим, що рішення суду не виконано.
22 січня 2026 року ухвалою суду заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволено, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протягом 30 днів з дня отримання копії цієї ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі №200/1715/25, з урахуванням вимог ст. 382-2 КАС України; попереджено керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про можливість накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту або у разі неподання звіту про виконання рішення суду.
19 лютого 2026 року, 20 лютого 2026 року від відповідача до суду надійшов звіт про виконання рішення суду, у якому відповідач просив суд: прийняти звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі № 200/1715/25, у разі не прийняття, надати новий строк протягом трьох місяців; не застосовувати штраф до керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у зв'язку з відсутністю бездіяльності з боку посадової особи; завершити процедуру судового контролю за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі № 200/1715/25.
В обґрунтування звіту відповідач зазначив, що з 01.01.2025 року здійснено ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років із розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану». Розмір пенсії після перерахунку складає 51646,14 грн.
Водночас, Головне управління зазначає, що з 01.01.2026 набула чинності постанова від 30.12.2025 № 1778 «Про визнання порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану». З урахуванням означеного розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 розраховано із застосування означеної постанови та становить 33943,73 грн. Головне управління також зазначає, що питання застосування постанови № 1778 до розрахунку пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2026 не було предметом розгляду у межах адміністративної справи № 200/1715/25 та при розгляді справи, судом не вирішувалось.
Головним управлінням нараховано суму доплати за результатами перерахунку згідно рішення суду, з урахуванням виплачених сум, у сумі 240459,92 грн, яка поділяється за періодами утворення боргу (періодом нарахування), а саме:
2.1. Борг за минулий період (до набрання законної сили Рішенням суду) - у сумі 190040,90 грн за період з 01.01.2025 по 15.10.2025, яка облікована Головним управлінням та включена до переліку отримувачів виплат станом на 1 січня 2026 року, сформованого відповідно до вимог «Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165 (далі - Порядок 1165);
2.2. Борг за період з дати набрання законної сили Рішенням суду - поточна заборгованість у сумі 50419,02 грн за період з 16.10.2025 по 31.12.2025, яку обліковано відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 (далі - Порядок № 821).
Облікована сума в розмірі 50419,02 грн складається з:
1. Заборгованості по перерахунку за Рішенням суду в сумі 30380,69 грн за період з 01.01.2025 по 30.11.2025.
2. Щомісячної суми різниці між розміром пенсії перерахованої на виконання судового рішення та розміром, визначеним Головним управлінням до перерахунку за період з 01.12.2025 по 31.12.2025 - 20038,33 грн.
Після перерахунку за рішенням суду з грудня 2025 року пенсія в новому розмірі 51646,14 грн виплачується наступним чином:
1. Щомісячна сума виплати - 31607,81 грн за грудень 2025 року (розмір пенсії визначений з урахуванням положень нормативно-правових актів) проводиться шляхом включення до основної відомості на виплату пенсій з подальшим зарахуванням на рахунок в АТ «Ощадбанк» (дата виплати - 10 число).
2. Щомісячна сума різниці між розміром пенсії перерахованої на виконання судового рішення та розміром, визначеним Головним управлінням до перерахунку (перерахована пенсія за Рішенням суду) - 20038,33 грн (51 646,14 грн - 31 607,81 грн) проводиться шляхом включення до додаткової відомості на виплату пенсій з подальшим зарахуванням на рахунок в АТ «Ощадбанк» в межах бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат згідно з Порядком № 821 у відповідному виплатному періоді.
У грудні 2025 року ОСОБА_1 здійснено виплату заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, відповідно до Порядку № 821 в межах виділених бюджетних призначень у загальній сумі 7461,42 грн на поточний рахунок, відкритий в банківській установі АТ «Ощадбанк».
Станом на лютий 2026 року залишок заборгованості, який складає 42957,60 грн, обліковано в переліку одержувачів виплат, сформованому відповідно до Порядку № 821, та буде виплачений за окремими напрямами бюджету Пенсійного фонду України за джерелами виплати відповідних сум, такі виплати здійснюються пропорційно виділеним бюджетним асигнуванням, але не більше суми, що обліковується в переліку одержувачів.
Станом на лютий 2026 року залишок заборгованості, який складає 190040,90 грн, обліковано в переліку отримувачів виплат станом на 1 січня 2026 року, сформованого відповідно до Порядку № 1165.
За ініціативи Головного управління/керівника Головного управління на виконання судового рішення з метою прискорення розрахунків по боргових зобов'язаннях та виділення коштів на означені цілі було спрямовано до Пенсійного фонду України, як до розпорядника коштів вищого рівня запит від 06.02.2026 № 0500-0404-5/11408
Таким чином, Головне управління вважає, що в межах своїх повноважень виконало можливі залежні від нього дії, спрямовані на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі № 200/1715/25.
23 лютого 2026 року від позивача до суду надійшли заперечення на звіт відповідача, у яких позивач зазначив, що відповідач самостійно визначив періоди виплати пенсії позивачу без понижуючих коефіцієнтів з грудня 2025 р., якщо судовим рішенням від 12.06.2025 р. він чітко визначений - з 01.01.2025, відповідач фактично визнав невиконання судового рішення, при виплаті позивачу пенсії після винесення судового рішення знову керується не положеннями цього рішення, а абстрактними «нормативно-правовими актами, продовжив керуватися положеннями вказаної Постанови КМУ, незважаючи на те, що такі його дії у 2025 році судом визнані незаконними. Банківські виписки за листопад-грудень 2025 р. та січень-лютий 2026 р. (дата виплати 10-те число) свідчать про те, що виплата пенсії після набрання судовим рішенням законної сили продовжила здійснюватись із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, а не в сумі 51646,14 грн, як визначено судовим рішенням, що підтверджує умисний характер незаконних дій відповідача. Порядок № 821, затверджений постановою КМУ 14.07.2025 р. регулює виплату заборгованості за рішеннями суду за минулий час, проте неможливо вважати заборгованістю за минулий час невиплату пенсії у розмірі, визначеному судом, після судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" президент України В. Зеленський постановив ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року N 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю - рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Донецький окружний адміністративний суд розташований в м. Слов'янськ Донецької області.
Згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 затвердженого Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який набрав чинності 27 грудня 2022 року.
Згідно означеного Переліку, Слов'янська міська територіальна громада віднесена до територій можливих бойових дій з 24.02.2022 року.
Поряд з цим, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2022 р. № 679-р «Про проведення обов'язкової евакуації населення Донецької області», вирішено провести обов'язкову евакуацію населення Донецької області у безпечні райони Вінницької, Волинської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Кіровоградської, Львівської, Полтавської, Рівненської, Тернопільської, Хмельницької, Черкаської та Чернівецької областей.
У зв'язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області (в тому числі на Слов'янському, Краматорському, Лиманському), системних та щоденних, до 14 разів на добу ракетних обстрілів населених пунктів області балістичними ракетами, керованими бомбами ФАБ 500, ФАБ 250, УМПБ30, ударними БПЛА, FPV дронами, у тому числі м. Слов'янськ, які здійснюються державою-агресором та створюють суттєву загрозу життю та здоров'ю людей, суд вважає за необхідне зменшити кількість відкритих судових засідань та не проводити їх без нагальної необхідності через неможливість забезпечити безпеку життя та здоров'я відвідувачів та працівників суду (відсутність необхідних будівель).
Ураховуючи викладене, для забезпечення безпеки, збереження життя та здоров'я працівників апарату суду, суд вважає, що звіт відповідача та заяву позивача про встановлення судового контролю доцільно розглядати в порядку письмового провадження.
Дослідивши доводи звіту відповідача та заперечення позивача на звіт суд зазначає наступне.
Розмір щомісячної пенсійної виплати позивача 33943,73 грн як зазначено відповідачем розраховано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 р. № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» (дали - Постанова № 1778), при цьому відповідач зазначає, що на виконання рішення суду розмір пенсії обчислено у розмірі 51646,14 грн.
Відтак, щомісяця відповідачем позивачу нараховується, але не виплачується різниця між нарахованою за рішенням суду пенсією та розміром пенсії визначеним Постановою № 1778.
Водночас, відповідно до пунктів 1, 3-4 Постанови № 1778, установлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України “Про державну службу», “Про прокуратуру», “Про статус народного депутата України», “Про Національний банк України», “Про Кабінет Міністрів України», “Про дипломатичну службу», “Про службу в органах місцевого самоврядування», “Про судову експертизу», “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», “Про наукову і науково-технічну діяльність», “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Визнано такими, що втратили чинність: постанову Кабінету Міністрів України від 3 січня 2025 р. № 1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (Офіційний вісник України, 2025 р., № 9, ст. 769); постанову Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2025 р. № 116 “Про внесення зміни до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2025 р. № 1» (Офіційний вісник України, 2025 р., № 19, ст. 1276).
Ця постанова набирає чинності з 1 січня 2026 року.
Відтак, відповідачем фактично виконано рішення суду в частині обчислення розміру пенсії позивача без понижуючих коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2025 р. № 1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», у розмірі 90% заробітної плати, проте з 01.01.2026 року застосовано коефіцієнти до відповідних сум перевищення, згідно Постанови № 1778.
Постанова № 1778 на момент виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення у справі № 200/1715/25 не була чинною, отже застосування понижуючих коефіцієнтів встановлених цією постановою не може бути предметом судового контролю у справі № 200/1715/25, тож такі дії відповідача, у разі не згоди з ними, позивача можуть бути предметом судового розгляду тільки у позовному провадженні на загальних засадах.
Щодо порядку виплати заборгованості на виконання рішення суду суд зазначає наступне.
Відповідачем нараховано суму доплати за результатами перерахунку, згідно рішення суду, з урахуванням виплачених сум, у сумі 240459,92 грн, яка поділяється за періодами утворення боргу (періодом нарахування), а саме: у сумі 190040,90 грн за період з 01.01.2025 по 15.10.2025, яка облікована Головним управлінням та включена до переліку отримувачів виплат станом на 1 січня 2026 року, відповідно до вимог Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165; у сумі 50 419,02 грн за період з 16.10.2025 по 31.12.2025, яку обліковано відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.
Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165 (далі - Порядок № 1165).
Пунктом 1 цього Порядку визначено механізм виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) з урахуванням надбавок, підвищень, компенсації втрати частини доходу, грошової допомоги та інших пов'язаних із ними виплат, які не виплачено за період до місяця відновлення їх виплати (далі - пенсійні виплати за минулий період) внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, в тому числі недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, відповідно до статті 52 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - отримувачі). Пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
Водночас, Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 р. № 821 (далі - Порядок № 821).
Згідно п. 1 цього Порядку, він визначає механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).
Дія цього Порядку не поширюється на забезпечення виконання грошових зобов'язань, що здійснюються відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 р. № 902 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 70, ст. 4433), судових рішень, що виконуються негайно відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України у межах суми стягнення за один місяць, виплату перерахованих пенсій за рішеннями суду, що набрали законної сили до набрання чинності цим Порядком, а також виплату нарахованих на виконання рішень суду, що набрали законної сили, пенсій за минулий час внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували/задекларували місце проживання (перебування) на контрольованій Україною території, що здійснюється відповідно до Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 р. № 1165.
Дія Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 р. № 902 виходячи із системного аналізу його приписів на пенсійні виплати не поширюється.
В свою чергу, рішення суду у справі 200/1715/25 набрало законної сили 16.10.2025 року, тобто після набрання чинності Порядком № 821, до того ж предметом судового розгляду у справі № 200/1715/25 були правовідносини відносно правомірності застосування до пенсії позивача приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2025 р. № 1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», а не припинення/відновлення пенсії позивачу як внутрішньо переміщеній особі.
Відтак, поділ відповідачем заборгованості на дві частини та виплата її на підставі різних порядків є безпідставною.
Щодо іншої частини доводів сторін суд зазначає наступне.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 21 грудня 2022 року № 28-2) затверджено Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Положення № 28-2).
Пунктами 1 та 2 Положення № 28-2 визначено, що Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та Законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.
Згідно п/п 3, 4 п. 4 Положення № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: організовує роботу управлінь Фонду щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечує своєчасну та у повному обсязі виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання, здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та інші виплати, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, в межах обсягів фінансування цих виплат (!).
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280 затверджено Положення про Пенсійний фонд України (далі - Положення № 280).
Пунктами 1, 2 Положення № 280 визначено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до п. 3 Положення № 280 одним із основних завдань Пенсійного фонду України є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Згідно п/п 4 п. 4 Положення № 280, пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України та подає його Міністрові соціальної політики для внесення в установленому порядку на розгляд Кабінетові Міністрів України, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до закону, забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат і соціальних послуг, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством, складає звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України.
Порядок розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 31.08.2009 № 21-2 (далі - Порядок № 21-2), встановлює механізм складання, розгляду, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України (далі - Пенсійний фонд), планів доходів і видатків головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - територіальні органи), управлінь Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах, об'єднаних управлінь (далі - районні управління) та апарату Пенсійного фонду (далі - апарат).
Пункт 2 Порядку № 21-2 визначає, що бюджетний процес є регламентованою законодавством діяльністю, пов'язаною зі складанням, розглядом, затвердженням бюджету Пенсійного фонду, планів доходів і видатків, їх виконанням та контролем за їх виконанням, складанням, розглядом та затвердженням звітів про виконання бюджету та планів доходів і видатків.
Бюджетний період для бюджету Пенсійного фонду становить один календарний рік, який починається 01 січня кожного року і закінчується 31 грудня того самого року.
Згідно п. 3 Порядку № 21-2, нормативно-правове регулювання бюджетного процесу Пенсійного фонду здійснюється відповідно до Конституції України, Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон), Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та інших законодавчих актів, Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, інших нормативно-правових актів та цього Порядку.
Відповідно до п. 1 розділу II. «Структура бюджету» Порядку № 21-2, основними складовими бюджету Пенсійного фонду є дохідна та видаткова частини.
Згідно п. 5 розділу II. «Структура бюджету» Порядку № 21-2, видатки бюджету Пенсійного фонду класифікуються за такими основними групами: видатки за рахунок власних доходів (коштів); видатки за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно п. 4 розділу II. «Структура бюджету» Порядку № 21-2, кошти Державного бюджету України передбачаються в бюджеті Пенсійного фонду в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
У структурі доходів бюджету Пенсійного фонду до складу коштів Державного бюджету України входять асигнування державного бюджету у плановому періоді на:
виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їхніх сімей, пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом, та доставку цих виплат;
виплату доплат, надбавок, підвищень до пенсій, додаткових пенсій, пенсій за особливі заслуги перед Україною, встановлених законом, державної соціальної допомоги на догляд особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», та доставку цих виплат;
погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду;
покриття різниці між розміром пенсії, обчисленим відповідно до абзаців першого та третього частини першої, частини третьої статті 28 Закону, та розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 Закону;
покриття витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, передбачених абзацами п'ятим та шостим пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону;
покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (перевищення видатків над доходами, у тому числі з урахуванням резерву коштів Пенсійного фонду);
здійснення інших виплат, фінансування яких згідно із законодавством забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.
Поряд із цим, п. 6 розділу II. «Структура бюджету» Порядку № 21-2 визначено, що видатки за рахунок власних доходів (коштів) здійснюються на:
пенсійне забезпечення осіб, пенсія яким призначена відповідно до Закону (крім випадків, передбачених Законом);
виплату пенсій, призначених згідно з іншими законодавчими актами в частині розміру пенсії, на яку особа має право відповідно до Закону;
пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, інших осіб, визначених законом, у частині розміру пенсії із солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, передбаченого відповідно до Порядку визначення різниці між розміром пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2011 року № 1168;
виплату щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття згідно із Законом України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни» (для осіб, яким пенсія виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду);
пенсійне забезпечення осіб, які проживають за кордоном, та іноземних пенсіонерів (крім пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та доплат, фінансування яких згідно з законодавчими нормами забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України);
виплату допомоги на поховання щодо одержувачів пенсій, фінансування яких здійснюється за рахунок власних доходів;
оплату послуг з виплати та доставки пенсій, призначених відповідно до Закону;
розрахунково-касове обслуговування та плату за підкріплення готівкою виплати пенсії і грошової допомоги;
фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду (далі - адміністративні видатки).
Перелік видатків зазначений у п.п. 5, 6 розділу II. «Структура бюджету» Порядку № 21-2 є вичерпним.
Відповідно до п. 7 розділу II. «Структура бюджету» Порядку № 21-2, за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюються видатки, фінансування яких згідно із законодавством забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до п.п. 1-3 розділу VII. «Складання бюджетної документації Пенсійного фонду» Порядку № 21-2, бюджет Пенсійного фонду з урахуванням пункту 12 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону затверджується Кабінетом Міністрів України.
Затвердження бюджету Пенсійного фонду з урахуванням підпункту 1-1 пункту 14 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України здійснюється Кабінетом Міністрів України протягом місяця з дня набрання чинності законом про Державний бюджет України.
Проєкт бюджету Пенсійного фонду на плановий рік протягом двох тижнів з дня прийняття закону про Державний бюджет України на відповідний рік надсилається Міністерству соціальної політики України для погодження Міністром соціальної політики України відповідно до вимог Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 листопада 2011 року № 1156).
17 вересня 2025 року Постановою Кабінету Міністрів України № 1152 «Деякі питання бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік» (набрала чинності 19.09.2025 року) затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік, що є додатком до постанови.
Додатком 1 до бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік затверджено Доходи та видатки на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, пенсійне забезпечення та на фінансування адміністративних витрат, пов'язаних із виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду України, яким передбачено видатки на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень у обсязі 250 000 (тис. гривень).
Додатком 3 до бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік затверджено Доходи та видатки на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, пенсійне забезпечення та на фінансування адміністративних витрат, пов'язаних із виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду України, яким передбачено кошти Державного бюджету України для забезпечення виконання рішень суду з урахуванням оплати послуг з виплати та доставки цих виплат у обсязі 5 900 (тис. гривень).
Відповідно до п. 5 розділу VII «Складання бюджетної документації Пенсійного фонду» Порядку № 21-2, після затвердження бюджету Пенсійного фонду структурний підрозділ Пенсійного фонду, відповідальний за організацію бюджетного процесу, у двотижневий строк розробляє річний та помісячні розписи доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду у розрізі територіальних органів та подає на затвердження Голові правління Пенсійного фонду. В тижневий строк після затвердження бюджетної документації структурний підрозділ Пенсійного фонду, відповідальний за організацію бюджетного процесу, розробляє з урахуванням затверджених показників бюджетної документації та доводить до виконання територіальним органам плани доходів і видатків на плановий період.
Плани доходів і видатків апарату, територіальних органів формуються з урахуванням питомої ваги показників доходів і видатків територіального органу у загальних їх обсягах протягом попередніх звітних періодів.
Відповідач звернувся до Пенсійного фонду України, розпорядника бюджетних коштів вищого рівня, для отримання відповідного фінансування, станом на дату подання звіту відповідь не надано.
Відтак, підсумовуючи викладене суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Статтею 370 КАС України встановлено, що відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.
Згідно позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а, в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
До того ж, в ухвалі від 04 липня 2023 року у справі №200/3958/19-а Верховний Суд зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас відсутність відповідного фінансування Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з боку розпорядника бюджетних коштів вищого рівня не свідчить про виконання рішення суду в повному обсязі, а тільки підтверджує, що таке невиконання судового рішення обумовлено об'єктивними обставинами, незалежними від посадових осіб відповідача.
Водночас, підпунктами 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами).
Таким чином, виплату пенсії на виконання рішення суду здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково за рахунок коштів Фонду та з інших джерел, визначених законом.
З матеріалів адміністративної справи суд встановив, що відповідач вжив конкретні заходи з метою повного виконання рішень суду, проте фактична невиплата заборгованості у повному обсязі обумовлена недостатністю бюджетних коштів, що виділяються на виконання судових рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд України, отже цей процес затягується у часі на невизначений термін.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що накладення штрафу на керівника відповідача є передчасним та жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в ухвалі від 19 травня 2015 року № 21-1044а15 та у постанові від 22 листопада 2016 року у справі № 804/5081/13-а, а також Верховним Судом у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18, від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 та ухвалі від 23 січня 2021 року у справі №611/26/17.
Відтак, суд дійшов висновку, що невиконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду в Донецькій області в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Статтями 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» № 18357/91, Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від в справі «Антонюк проти України» (заява № 17022/02) вказано, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.
Також, Європейський суд з прав людини у пункті 33 рішення у справі «Бакалов проти України» (заява №14201/02) зазначив, що державні органи не можуть довільно посилатись на брак коштів як на виправдання невиконання рішення, затримка у виконанні судового рішення може за певних обставин бути виправдана, але не за рахунок звуження суті права, яке захищається статтею 6 Конвенції.
Таким чином, суд дійшов висновку, що невиконання рішення суду у цій справі має ознаки порушення прав позивача, яке гарантується ст. 6 Конвенції.
19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року № 4094-IX.
Означеним законом суттєво змінено процедуру здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, зокрема, ст. 382 КАС України викладено в новій редакції, а також доповнено КАС України ст.ст. 382-1 - 382-3.
Відтак, відповідно до ст. 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1-5, 11 ст. 383-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 382-1 КАС України, встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Дослідивши доводи звіту відповідача суд не встановив підстав для відмови у його прийнятті, оскільки відповідачем наведено обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, а заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення відповідають наявним повноваженням щодо цього питання, підстави для накладення штрафу на керівника відповідача відсутні.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про прийняття звіту відповідача про виконання судового рішення як такого, що виконано частково з одночасним встановленням нового строку для подання звіту про виконання рішення суду.
В постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №704/1547/17, суд дійшов висновку, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне прийняти звіт про виконання рішення як такого, що виконано частково та встановити відповідачу новий строк для подання звіту про виконання означених рішень суду в частині виплати позивачу коштів належних йому на підставі цього судового рішення.
Поряд із цим, суд вважає за необхідне довести до відома позивача наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI, виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Виходячи з системного аналізу приписів наведених норм, у першу чергу положень ст. 378 КАС України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 № 4094-IX, процесуальний закон не надає суду розсуду щодо задоволення/відмови у задоволенні заяви про заміну способу та порядку виконання рішення суду відносно обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, у разі якщо таке рішення набрало законної сили та не виконано суб'єктом владних повноважень протягом двох місяців з дня набрання законної сили, що є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Відтак, з матеріалів адміністративної справи встановлено, що рішення суду стосується ненарахування та невиплати пенсії позивачу та понад 2 місяці з дня набрання законної сили не виконано в частині виплати заборгованості нарахованої за рішенням суду, що є самостійною підставою для заміни способу та порядку виконання рішення суду.
Водночас, відповідно до ч. 9 ст. 382-3 КАС України, під час розгляду звіту суд може розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.
Відтак, суд вважає за необхідне витребувати у позивача письмові пояснення відносно його позиції щодо заміни способу та порядку виконання рішення шляхом стягнення з відповідача відповідних виплат.
Керуючись ст. 382 - 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі №200/1715/25.
Звільнити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області від сплати штрафу.
Встановити новий строк для подання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі №200/1715/25.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецької області протягом трьох місяців з дня отримання копії цієї ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі №200/1715/25 в повному обсязі.
Попередити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області про можливість накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту або у разі неподання звіту про виконання рішення суду.
Зобов'язати позивача надати до суду письмові пояснення відносно його позиції щодо заміни способу та порядку виконання рішення шляхом стягнення з відповідача відповідних виплат за рішенням суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко