Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 березня 2026 року Справа№200/10146/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Галатіної О.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Добропільської міської ради про визнання протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Добропільської міської ради, відповідно до якої просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Потоцької Марини Олександрівни Виконавчого комітету Добропільської міської ради, Донецька область, за № 81865544 від 14 листопада 2025 року про відмову в проведенні реєстраційних дій;
- зобов'язати Виконавчий комітет Добропільської міської ради, Донецька область, в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно Потоцької Марини Олександрівни, здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею - 71,10 кв.м, житловою площею - 50,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі заяви ОСОБА_1 від 06 листопада 2025 року за реєстровим № 69813893.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому на праві власності належить трикімнатна квартира загальною площею 71,10 кв.м, житловою площею - 50,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 06 листопада 2025 року Позивач звернувся із заявою про державну реєстрацію прав до виконавчого комітету Добропільської міської ради, Донецька область, з метою державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Однак, 14 листопада 2025 року державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Добропільської міської ради, Донецька область, ОСОБА_2 , прийнято рішення № 81865544 про відмову в проведенні реєстраційних дій.. Не погоджуюсь з таким рішенням державного реєстратора позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 29 грудня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Добропільської міської ради про визнання протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, зобов'язання вчинити певні дії.
Відкрито провадження в адміністративній справі № 200/10146/25.
Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Витребувано від Відповідача:
- докази, які стали підставою для допущення спірної бездіяльності, вчинення спірних дій та прийняття рішень.
Запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали подати до суду відзиву на позовну заяву з доказами на його підтвердження з одночасним надісланням (наданням) його копії та доданих до нього документів позивачу.
Відповідач правом на надання до суду відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд з'ясував наступні обставини справи.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України відповідно до паспорту громадянина України № НОМЕР_2 , виданого 13.05.2017, є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 19.11.2014 № 1442-3780 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої Управлінням соціального захисту населення Лиманської міської ради. Копія довідки додається до позовної заяви, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 28 грудня 2002 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Жерносєковою Д.Д., зареєстрованого в реєстрі за № 3917, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить трикімнатна квартира загальною площею 71,10 кв.м, житловою площею - 50,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із реєстраційним написом наявним на зворотній стороні договору, право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 02 січня 2003 року Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька», записане в реєстрову книгу № 8/26дк-188 за реєстровим № 568.
Також в матеріалах справи наявний технічний паспорт на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , план квартири та технічна характеристика квартири.
06 листопада 2025 року Позивач звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій від 14.11.2025 №81865544, Державний реєстратор прав на нерухоме майно Потоцька Марина Олександрівна, Виконавчий комітет Добропільської міської ради, Донецька обл., розглянувши заяву від 06.11.2025 за реєстраційним номером 69813893 відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, встановив наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій:
- подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме:
Відповідно до пп.2 п. 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід'ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру, Реєстру аграрних нот та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав. В зв'язку з тим, що БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ М.ДОНЕЦЬКА, до сфери обслуговування якого входе м. Донецьк, вулиця 50-річчя СРСР, будинок 162, квартира 15, Донецької області, знаходиться на окупованій території, отримати інформацію щодо державної та до реєстрації права власності на зазначений об'єкт неможливо. Важливо зазначити, що відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-ІХ «Про утворення ліквідацію районів» у Донецькій області утворено Донецький район (з адміністративним центром у місті Донецьк) у складі територій Амвросіївської міської, Донецької міської, Іловайської міської, Макіївської міської, Харцизької міської, Ясинуватської міської територіальних громад. Населені пункти Донецького району Донецької області включені переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 року № 117-р). Також, як вбачається із Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, вся територія Донецького району Донецької області тимчасово окупована Російською Федерацією.
У зв'язку з вищевикладени було вирішено відмовити у проведенні реєстраційних дій за Заявою.
Позивач, вважаючи протиправним рішення державного реєстратора щодо відмови у проведенні реєстраційних дій, звернувся до суду з позовом.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 3 ст.5 цього Закону визначено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.
Крім того, за фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.
Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України (частини 4,5 статті 11 № 1207-VII).
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон №1952-IV).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України № 1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч. 4 ст. 3 Закону № 1952-IV).
За правилом абз. 4 ч. 5 ст. 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 6 Закону № 1952-IV визначено, що суб'єктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) які набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.
Частиною 3 ст. 10 Закону № 1952-IV врегульовано, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
Пунктом 1 ст. 20 Закону № 1952-IV визначено, що заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV підстава для відмови в державній реєстрації прав: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Згідно з п. 5, 6 ч. 1 ст. 27 Закону № 1952-IV Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:
свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;
свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката.
Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).
Відповідно до п. 23 Порядку № 1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття з відповідним обґрунтуванням їх застосування.
Отже, система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013. До цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.
Тобто до 2013 року державна реєстрація таких об'єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.
Після 2013 року при проведенні будь-яких операцій з такою нерухомістю потрібно, щоб записи про право власності були спочатку перенесені в Реєстр, який існує в електронному вигляді.
При цьому, державний реєстратор при перенесенні даних в Реєстр має перевірити факт державної реєстрації права власності за наданими документами тим чи іншим органом БТІ.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону №1952-IV, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації.
Суд встановив, що відповідач спірним рішенням відмовив у проведенні реєстраційних дій у зв'язку із тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до матеріалів справи державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Добропільської міської ради Потоцькою Мариною Олександрівною було прийнято рішення № 81808915 про залишення без руху заяви ОСОБА_1 з підстав неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року, а саме:
Відповідно до частини 3 пункту 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії. Для повноти відомостей на підставі яких приймається рішення про державну реєстрацію та у зв'язку з відсутністю актуальних відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, сформовано паперовий запит до БТІ.
12 листопада 2025 року за вих. № 02/16-18-412 в.о. начальника відділу реєстрації Добропільської міської ради ОСОБА_2 в порядку п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на адресу Донецької обласної державної адміністрації був скерований запит про підтвердження або спростування інформації стосовно реєстрації права власності за ОСОБА_1 на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з метою попередження внесення неправдивих відомостей.
13 листопада 2025 року за вих. 6/2968/0/41-25/05.1 Департамент економіки Донецької обласної державної адміністрації на запит державного реєстратора повідомив, що згідно з абзацом шостим пункту 1 частини першої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зберігання реєстрових справ у паперовій формі здійснюється виключно виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями за місцезнаходженням відповідного майна.
З огляду на зазначене, Донецька обласна державна адміністрація не відноситься до органів, уповноважених на здійснення державної реєстрації прав, та не здійснює зберігання реєстраційних справ у паперовій формі. Відтак, надати інформацію про підтвердження або спростування інформації стосовно реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна (квартиру), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , не вбачається можливим.
Суд звертає увагу, що система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону №1952-IV, запроваджена в Україні з 01.01.2013 року, до цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.
Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об'єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.
Населені пункти Донецького району Донецької області включені до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р.
Слід врахувати, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, вся територія Донецького району Донецької області тимчасово окупована Російською Федерацією.
Позивачем з метою державної реєстрації права власності на нерухоме майно у реєстрі речових прав було подано державному реєстратору документи, які належним чином підтверджують його право власності на будинок.
Суд зазначає, що свідоцтво про право власності на житло №6394 від 13.08.1996 року містить реєстраційний напис вчинений БТІ, який у свою чергу, є підтвердженням реєстрації відповідного речового права, що виникло до 01.01.2013 року.
В договорі купівлі-продажу квартири, посвідченого 28 грудня 2002 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Жерносєковою Д.Д., зареєстрованого в реєстрі за № 3917, зокрема зазначено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована в БТІ за ОСОБА_1 , 02.01.2003 записане в реєстрову книгу № 8/26дк-188 за реєстровим № 568.
Отже наявними в матеріалах справи доказами підтверджується право власності Позивача на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та державна реєстрація такої квартири у відповідності до вимог законодавства, що було чинним на момент проведення такої реєстрації.
При цьому, статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Частиною 1 статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
З приписів статті 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тобто, передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Також, як вже зазначалося вище, нормами статті 11 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України. За державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, у тому числі територіальною громадою міста Севастополя, державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами публічного права зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.
За фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.
Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про відмову в проведенні реєстраційних дій № 81865544 від 14 листопада 2025 року прийняте необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.
Статтею 11 Закону №1952-IV передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Отже, під час розгляду заяви про державну реєстрацію і поданих документів державний реєстратор має виключну компетенцію у питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.
Державна реєстрація прав на нерухоме майно відноситься до компетенції державного реєстратора, який приймає відповідне рішення за умови відповідності заявлених прав, поданої заяви та долучених до неї документів вимогам, встановленим законом.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що законодавець чітко передбачив як підстави, порядок, строки, процедуру проведення реєстраційних дій щодо речових прав на нерухоме майно, так і порядок, строки, відповідну процедуру та підстави для відмови у проведенні таких реєстраційних дій.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
При цьому на законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Слід звернути увагу, що з початку повномасштабної війни 24.02.2022 року громадяни, які мають у власності об'єкти нерухомого майна на територіях областей, де відбуваються бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, право власності на які оформлене до 2013 року, стикаються з неможливістю провести операції з власною нерухомістю, отримати компенсацію за пошкоджене чи зруйноване майно, зареєструвати право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Оскільки значна частина архівів в населених пунктах, які знаходяться в зоні активних бойових дій чи на тимчасово окупованих територіях, на даний час недоступна або знищена, одним із способів підтвердити право власності на таке майно залишається визнання права власності в судовому порядку. Державна реєстрація у цьому випадку здійснюється на підставі рішення суду.
Враховуючи те, що єдиною підставою для відмови позивачу в проведенні реєстраційних дій слугувала відсутність інформації про зареєстроване право власності до 01.01.2013 року, яку неможливо отримати у зв'язку з окупацією Донецького району Донецької області, суд дійшов висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача, слід зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі поданих документів та з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст.90 КАС України).
Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне.
Згідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання позовної заяви позивачка сплатила судовий збір в сумі 1211,20 грн, який підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Добропільської міської ради про визнання протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Потоцької Марини Олександрівни Виконавчого комітету Добропільської міської ради, Донецька область, за № 81865544 від 14 листопада 2025 року про відмову в проведенні реєстраційних дій.
Зобов'язати Виконавчий комітет Добропільської міської ради, Донецька область, в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно Потоцької Марини Олександрівни, здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею - 71,10 кв.м, житловою площею - 50,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі заяви ОСОБА_1 від 06 листопада 2025 року за реєстровим № 69813893, поданих документів та з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Добропільської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повідомити сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну пошту суду або через особистий кабінет в системі «Електронний суд».
Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.
Суддя О.О. Галатіна