Єдиний унікальний номер №943/57/26
Провадження № 2-а/943/11/2026
03 березня 2026 року
Суддя Буського районного суду Львівської області Шендрікова Г.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у залі суду в місті Буську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП ВП № 2 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області лейтенанта поліції Равської Софії Євгенівни, Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови по справі про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із указаним вище позовом, у якому просить скасувати постанову поліцейського Відділення поліції №2 Золочівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції Равської Софії Євгенівни серії ЕНА №06502026 від 12.01.2026 року про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а також просить стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 665,60 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що 12 січня 2026 року поліцейським ВП №2 Золочівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області лейтенантом поліції Равською С.Є.була винесена оскаржувана ним постанова серії ЕНА №06502026 від 12.01.2026, якою на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 190 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, що виразилось у тому, що позивач начебто 12.01.2026 року о 18 годині 45 хвилин на вулиці Михайла Грушевського, в смт. Красне Золочівського району Львівської області керува транспортним засобом марки «Dacia Sandero», д.н.з. НОМЕР_1 із номерним знаком, що не освітлювався, чим порушив п. 2.9 «в» ПДР України (керування водієм транспортним засобом з перевернутим чи неосвітленим номерним знаком). Оскаржувану постанову позивач вважає незаконною і безпідставною, оскільки ним не було вчинено діяння, що містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, оскільки перед початком руху він переконався у справності транспортного засобу. Він рухався по автодорозі Буськ-Красне де присутні ями та вибоїни. Можливо під час попадання в яку лампочка підсвітки номерного знака перестала світити. Разом із тим, позивач повідомив працівникам поліції, що під час поїздки можливо через ями на вказаному шляху руху, могла згоріти лампочка підсвічування номерного знаку чи відійшов контакт, чого він під час руху транспортного засобу не міг виявити. Тому позивач вважає оскаржувану постанову відповідача незаконною та безпідставною, оскільки у діях позивача повністю відсутній склад інкримінованого адміністративного правопорушення, не встановлено умислу на його вчинення, а також відсутнє посилання на докази, які би підтверджували вину позивача в скоєнні вказаного правопорушення. Відтак, оскільки поліцейським було винесено незаконну постанову, яка не відповідає вимогам чинного законодавства, в присутності позивача така не видруковувалась, не оголошувалась і не вручалась, а також порушено права позивача, а тому просить даний позов задовольнити.
Ухвалою судді від 19.01.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без повідомлення сторін і встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу п'ятиденний строк для подання відповіді на відзив. Копії ухвал про відкриття спрощеного позовного провадження надіслано сторонам.
Крім того, сторонам було роз'яснено зміст частини 5 статті 262 КАС України, відповідно до якої суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Клопотань від будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Клопотань від будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач Головне управління Національної поліції у Львівській області своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву в установленому законом порядку та строку не скористався, незважаючи на отримання ним ухвали суду.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із таких мотивів.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно із ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як убачається із оскаржуваної постанови поліцейського Відділення поліції №2 Золочівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції Равської Софії Євгенівни про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №06502026 від 12.01.2026 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн., що позивач 12.01.2026 року о 18 годині 45 хвилин на вулиці Михайла Грушевського, в смт. Красне Золочівського району Львівської області керував транспортним засобом марки «Dacia Sandero», д.н.з. НОМЕР_1 із номерним знаком, що не освітлювався, чим порушив п. 2.9 «в» ПДР України (керування водієм транспортним засобом з перевернутим чи неосвітленим номерним знаком).
Пунктом п. 2.9 «в» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом без номерного знака або з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий, а також із номерним знаком, який забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.
Частиною першою статті 121-3 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім того, згідно положень статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як зазначено в Постанові Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертизи.
Проте, судом встановлено, що виходячи із положень вищезгаданих статей КУпАП, працівником відповідача при винесенні оскаржуваної постанови не було виконано вимог цих статей, зокрема не надано жодних доказів на обґрунтування допущеного позивачем правопорушення, зважаючи на те, що на цьому настоює позивач, категорично заперечуючи факт такого правопорушення. Також не додано таких доказів працівником відповідача до оскаржуваної постанови серії ЕНА № 06502026 від 12.01.2026. При цьому, жодних доказів, зокрема, відеозапису на підтвердження скоєного позивачем адміністративного правопорушення відповідачем до суду надано не було, а своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву в установленому законом порядку та строк із наданням до суду доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови відповідач не скористався.
Крім того, в матеріалах справи відсутні об'єктивні дані того, що поліцейським проводились заміри для встановлення відстані для розпізнання номерних знаків позивачки, оскільки об'єктивна сторона інкримінованого позивачці адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП містить істотну ознаку цього правопорушення, а саме: забрудненість номерного знаку, якщо вона не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знаку з відстані двадцяти метрів. Натомість, матеріали справи будь-яких доказів на підтвердження цієї істотної ознаки адміністративного правопорушення не містить.
Більше того, в силу норми частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).
При цьому, суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, яка ставиться у вину позивачу, характеризується виключно умисною формою вини (коли правопорушник усвідомлює протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачає її шкідливі наслідки і бажає їх або свідомо допускає настання цих наслідків). Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються предмета, об'єктивної сторони складу конкретного правопорушення, а й розуміння його суспільної небезпеки.
Згідно вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Натомість, відповідачем в порушення приписів ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено в діях позивача умислу на вчинення інкримінованих дій, передбачених частиною першою статті 121-3 КУпАП.
Крім того, суд вважає, що оскаржувана постанова відповідача сама по собі не може слугувати доказом вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення та є лише формою його фіксації. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року в справі №338/1/17, де колегія суддів вважає помилковими посилання суду апеляційної інстанції на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Однак, незважаючи на вказані обставини, відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, зокрема того, що позивачка умисно керувала транспортним засобом з номерним знаком, що не освітлювався, оскільки відповідачем не надано жодних матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності, а відтак у суду відсутня можливість встановити, якими доказами керувався працівник відповідача, дійшовши висновку про вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Згідно статті 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховним Судом викладена правова позиція у постанові від 26 червня 2019 року в справі №536/1703/17 (провадження № К/9901/3839/17), згідно якої притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року в справі №463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За наведених обставин, суд вважає, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, оскільки відповідачем не надано суду доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, зокрема того, що позивач умисно керував транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком, а також відсутність доказів на умисне порушення позивачемою приписів пункту 2.9 «в» ПДР України, а відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву. Відтак, суд вважає, що оскаржувана постанова відповідача підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом скасування рішення суб'єкта владних повноважень із закриттям справи про адміністративне правопорушення (п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України).
Крім того, ураховуючи задоволення цього позову на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає відшкодуванню сплачений позивачем судовий збір в сумі 665,50 грн., що підтверджується долученою до справи квитанцією АТ «Ощадбанк» від 15.01.2026, який слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУНП у Львівській області на користь позивача, що відповідатиме положенню частини першої статті 139 КАС України.
Ураховуючи наведене і керуючись ст.ст. 6, 8, 9, 10, 48, 77, 78, 132, 134, 139, 140, 143, 242-246, 249, 262, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Скасувати постанову поліцейського Відділення поліції №2 Золочівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції Равської Софії Євгенівни про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №06502026 від 12.01.2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП із накладенням на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 665,50 грн. (шістсот шістдесят п'ять) гривень 50 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання повного тексту цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 03.03.2026 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідач: інспектор СРПП ВП № 2 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області лейтенант поліції Равська Софія Євгенівна.
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області вул. Генерала Григоренка, 3 м. Львів, код ЄДРПОУ 40108833.
Суддя Г. О. Шендрікова