ЄУН: 336/7/26
Провадження №: 2/336/1415/2026
02 березня 2026 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Савеленко О.А., за участю секретаря судового засідання Прохорової А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Кузьменко М.В. звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовної заяви посилався на те, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 30.05.2025 уклали кредитний договір (оферти) № 30.05.2025-100002880, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 6000 грн. строком на 140 днів (до 16.10.2025), які зобов'язався повернути та сплатити відсотки за користування наданим кредитом. ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим станом на момент пред'явлення позову утворилась заборгованість в сумі 16966,35 грн., яка складається з наступного: 6000 грн. - за тілом кредиту, 7560 грн. - за відсотками, 706,35 грн. - комісія (пов'язана з наданням кредиту), 2700 грн. - неустойка.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 30.05.2025-100002880 від 30.05.2025 в сумі 16966,35 грн. та судовий збір.
Ухвалою суду від 13.01.2026 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, просив розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги задовольнити, про що зазначив у відповіді на відзив.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, проти позовних вимог частково заперечив, про що зазначив у відзиві на позовну заяву, який подав до суду 04.02.2026.
У відзиві на позовну заяву зазначив, що факт отримання кредитних коштів в сумі 6000 грн не заперечує. Заявлену суму відсотків - 7560 грн. вважає такою, що фактично перевищує суму отриманого кредиту та відповідає приблизно 365%, що є надмірним, неспівмірним та несправедливим та суперечить нормам чинного законодавства. Справедливим вважає суму відсотків до 6000 грн. Крім того заперечує проти заявленої заборгованості за комісією та пенею. Додатково зазначає, що є військовослужбовцем.
10.02.2026 від представника позивача - Ларіонова К.О. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, оскільки своїм підписом у договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі й порядком та строками повернення кредиту та сплати відсотків. Вважає, що за відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлених комісій, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, доходить наступного висновку.
Судом встановлено, що 30.05.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 30.05.2025-100002880, відповідно до умов якого відповідач отримав споживчий кредит в сумі 6 000 грн. строком на 140 днів (до 16.10.2025), які зобов'язався повернути та сплатити відсотки за користування наданим кредитом в розмірі фіксованої незмінної процентної ставки в розмірі 1% за день (п.6). Пунктом 10 договору визначено, що денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожен день користування кредитом протягом всього строку кредитування, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,87%. Пунктом 5 договору передбачено пролонгацію строку дії договору на підставі укладення додаткового договору та сплату комісії. Договір укладений в електронній формі. (а.с.10-16).
04.01.2024 між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Споживчий центр» укладено договір про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 (а.с.17-21).
Згідно з розрахунком заборгованості станом на 23.12.2025 сума заборгованості ОСОБА_1 становить 16 966 грн., яка складається з наступного: 6000 грн. - за тілом кредиту, 7560 грн. - за відсотками, 706,35 грн. - за комісіями, 2700 грн. - залишок штрафів. З наданого розрахунку вбачається, що відсотки нараховані в розмірі 1% денна відсоткова ставка в межах строку кредитування - по 16.10.2025 (а.с.28-30).
Згідно з довідкою № 695/759 від 30.01.2026, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 13.05.2022 по теперішній час (а.с.51).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч.1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Згідно із ч. ч. 1, 2ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до ч. 1ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Згідно статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Пунктом 12 ч.1ст.3Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що одноразовий Ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст. 642 ЦК України).
При цьому, на виконання вимог ч.1ст. 638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв'язку з чим він в силу положень ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Із вказаних норм права та із аналізу письмових доказів вказаної цивільної справи можна дійти висновку, що сторони погодили умови кредитування.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як встановлено у ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частино першою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором про приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Частиною 1 ст.633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
З досліджених матеріалів справи вбачається та відповідачем не оспорюється факт укладення 30.05.2025 кредитного договору № 30.05.2025-100002880 між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» та отримання кредитних коштів в сумі 6000 грн.
За умовами договору відповідач зобов'язався повернути кредитні кошти в строк до 16.10.2025 та сплатити відсотки та інші платежі, передбачені умовами договору.
Відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконав, суму кредиту не повернув.
Що стосується вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом та штрафами, суд зазначає наступне.
Як вбачається з дослідженого судом кредитного договору, сторони узгодили умови щодо сплати відсотків за користування кредитом протягом строку кредитування.
З розрахунку заборгованості встановлено, що відсотки нараховані в межах встановленої законом денної відсоткової ставки (1%) та в межах строку кредитування.
Між тим, згідно з довідкою № 695/759 від 30.01.2026, відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 13.05.2022 по теперішній час.
Відповідно до ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Крім того, відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином за період з 30.05.2025 по 16.10.2025 з відповідача як з військовослужбовця не підлягає стягненню заборгованість за відсотками в сумі 7560 грн. та за штрафними санкціями в сумі 2700 грн.
Що стосується вимог про стягнення заборгованості за комісією, суд зазначає наступне.
Пунктом 7 кредитного договору передбачено стягнення комісії, пов'язаної з наданням кредиту в сумі 1200 грн.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість за комісією за надання кредиту становить 706,35 гривень.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) зробив висновок, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.
Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку (фінансової установи) за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи.
Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику та здійснюється при виконання прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України "Про захист прав споживачів" (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України "Про споживче кредитування" № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року".
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі № 686/9372/16, провадження № 61-663св21 від 15 грудня 2021 року.
У даній справі умовами кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний сплачувати банку комісійну винагороду за надання кредиту.
Однак, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За таких обставин вимоги позивача в частині стягнення комісії не підлягають задоволенню.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, 17.06.2025 відповідачем здійснено платіж на користь ТОВ «Споживчий центр» в сумі 1633,65 грн., який зарахований в рахунок погашення комісії, штрафних санкцій та відсотків, які нараховані відповідачу всупереч нормам чинного законодавства.
Здійснений платіж підлягає зарахуванню в рахунок тіла кредиту.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 4366,35 грн..
На підставі вищевикладеного, позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню частково.
В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог.
Враховуючи, що позовна заява задоволена частково (на 26 %), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 630 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76, 81, 223, 247, 265, 273,354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 30.05.2025-100002880 від 30.05.2025 в сумі 4366 (чотири тисячі триста шістдесят шість) гривень 35 копійок - за тілом кредиту.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в сумі 630 (шістсот тридцять) гривень.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ: 37356833, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.А. Савеленко
02.03.26