Справа № 303/8814/25
Провадження № 2/303/3389/25
19 лютого 2026 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Торинець Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» (представники - Велікданов Сергій Костянтинович, адвокат Ткаченко Юлія Олегівна) до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
ТОВ «Деал фінанс груп» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, вказуючи, що 25 березня 2025 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №71754471, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 11 000,00 грн. строком на 30 днів ( з 25.03.2025 по 23.04.2025), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,125 % яка нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1 650,00 грн.). У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4% за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 73530, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 23.04.2025 між позикодавцем та позичальником за ініціативою останнього укладено додаткову угоду №14775933 до договору позики №71754471, за умовами якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 30 днів в результаті чого загальний строк кредитування змінився з 30 днів на 60 днів (до 23.05.2025) та змінити денну процентну ставку (фіксовану) з 0,125 % на 1 %. Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 47266, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2. Кредитодавець ідентифікував відповідача за посередництвом системи BankID НБУ, отримавши від «ukrsibbank» за згодою персональні данні останнього в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялися одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори для підписання документів, а саме підпис 73530 - 25.03.2025 17:35:41, що підтверджується довідкою про ідентифікацію. Підписанням договору кредиту позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №71754471 від 25.03.2025 виконав свої зобов'язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти відповідно до умов договору за посередництвом АТ «Таскомбанк» в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам №74 від 03 серпня 2020 року, так як переказ коштів з банківського рахунку кредитодавця на банківську картку платіжний засіб фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище, підтверджується довідкою АТ «Таскомбанк» про успішне проведення платіжної операції №9bd8ca24-6a57-45d5-8877-ec3a4f911302 про переказ коштів в розмірі 11 000,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 . ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» між ТОВ «Деал фінанс груп» укладеного договір факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №71754471 від 25.03.2025 р. Згідно п.2.1.3. перехід від клієнта до фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (день підписання реєстру прав вимог). Підписаний сторонами реєстр прав вимог в паперовому/електронному вигляді - є невід'ємною частиною цього договору та підтверджує факт переходу від клієнта до фактора вимоги. Відповідно до реєстру прав вимог №18/09/25-02 від 18.09.2025 - кредитодавець відступив фактору право вимоги заборгованостей до боржників на умовах передбачених договором факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 в тому числі до відповідача в сумі 20 908,25 грн з яких: 10 587,50 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3 588,75 грн - сума заборгованості за відсотками, 1 650,00 грн - сума заборгованості за комісією, 5 082,00 грн - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування. Позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу. ТОВ «Деал фінанс груп» та адвокатом Ткаченко Ю.О. укладено договір про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025. Відповідно до витягу з акту №1-ДІЛ від 22.09.2025 про приймання-передачі наданої правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 адвокатом надано позивачу професійну правничу допомогу, зокрема за вивчення/збір документації та складання позовної зави до відповідача вартістю 4 500,00 грн. Товариство просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 20 908,25 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.11.2025 відкрито провадження по даній справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, просив розглянути справу в його відсутності, позовні вимоги підтримав, не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.
Відповідач у судове засідання не з'явився без поважних причин, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Судом проведено заочний розгляд справи, оскільки встановлено наявність умов, що передбачені ч. 1 ст. 280 ЦПК України для такого порядку розгляду.
Згідно з пп. 15.3 п. 1 розділу ХІІІ ЦПК України, розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до п. 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яке затверджено Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.
Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі.
Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Позовна заява з додатками надійшла до суду в електронній формі. Після чого позовна заява з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів роздрукована в паперовій формі, а електронні копії інших додатків до позовної заяви зберігаються в централізованому файловому сховищі АСДС.
У такому випадку та з урахуванням наявних технічних можливостей, суд вважає можливим здійснювати розгляд справи в змішаній формі.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином, відповідно до закону та умов договору.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні, встановлений строк (термін) то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (позика), якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Судом встановлено, що 25.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №71754471, що підтверджується копією зазначеного договору. Відповідно до п. 2.2. договору параметри та умови кредиту становлять: сума кредиту 1 1000,00 грн; строк кредитування/строк договору 30 днів; процентна ставка/день 0,125% (фіксована); комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1650,00 грн). Згідно п. 11.1. укладаючи договір, позичальник засвідчує наступне: позичальник ознайомився на сайті кредитодавця https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування», ст. 7 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно правовими актами Національного банку України. Позичальник до моменту підписання договору вивчив умови договору та правила надання коштів та банківських металів у кредит, що розміщені на веб-сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, а його зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі. Позичальник підтверджує, що договір уклався ним без нав'язування, відповідає його вільному вибору, намірам та інтересам, а інформація, надана кредитодавцем є зрозумілою та достатньою для прийняття усвідомленого рішення. Невід'ємною частиною цього договору є додаток №1 - таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
23.04.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідач уклали додаткову угоду №14775933 до договору позики №71754471, за умовами якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 30 днів в результаті чого загальний строк кредитування змінився з 30 днів на 60 днів (до 23.05.2025) та змінити денну процентну ставку (фіксовану) з 0,125 % на 1 %. До додаткової угоди долучено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка була складена після укладення даної угоди.
Згідно довідки про ідентифікацію від 20.05.2024 підтверджено, що відповідач пройшов ідентифікацію у ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» шляхом використання одноразових ідентифікаторів 71754471 та 14775933, що є аналогом електронного підпису, який було направлено на електронну пошту відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2.
Довідкою ТОВ «Таскомбанк» підтверджено, що відповідачу перераховано на підставі платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» в розмірі 11 000,00 грн.
16.09.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал фінанс груп» уклали договір факторингу № 16/09/25, у відповідності до п. 1.1 якого ТОВ «Деал фінанс груп» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за плату, а ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступити ТОВ «Деал фінанс груп» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Згідно п. 2.1.3. перехід від клієнта до фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (день підписання реєстру прав вимог). Підписаний сторонами реєстр прав вимог в паперовому/електронному вигляді - є невід'ємною частиною договору факторингу та підтверджує факт переходу від клієнта до фактора вимоги.
Суду надано реєстр прав вимог №18/09/25-02 від 18.09.2025 відповідно до якого кредитодавець відступив фактору право вимоги заборгованостей до боржників на умовах передбачених договором факторингу №16/09/25 від 16.09.2025, в тому числі до відповідача в сумі 20 908,25 грн з яких: 10 587,50 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3588,75 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1650,00 грн. - сума заборгованості за комісією, 5 082,00 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.
Згідно з п. 1.2 договору факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
На підтвердження виконання зобов'язання щодо перерахування грошових коштів на банківські карти клієнтів онлайн-позик, право вимоги яких відступлено позивач надав довідку №18/09/25-9391 від 18.09.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк і в порядку, що встановлені договором.
Положеннями ч.2 ст.1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.
Статті 526, 527, 530 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що позовні вимоги ТОВ «Деал фінанс груп» про стягнення з відповідача 10 587,50 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 3588,75 грн - заборгованість за процентами та 1650, 00 - заборгованість за комісією обґрунтовані та наявні підстави для їх задоволення, оскільки відповідач умови договору не виконує.
Щодо вимог про стягнення з відповідача 5082,00 грн - заборгованість за процентами нарахованими за понадстрокове користування грошовими коштами, суд приходить до наступного.
За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки сформульовані Верховним Судом, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 19 травня 2020 року у справі №910/23028/17 та постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №361/4563/16-ц, від 15 липня 2020 року у справі №176/3645/14-ц.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 висловила наступну правову позицію.
«Користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Позивач не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України
За змістом пункту 2.2.2 договору № 71754471 кредит надається строком на 30 днів, тобто до 25.03.2025. Строк дії договору 30 днів. Відповідно до п.1 додаткової угоди №14775933 строк дії договору продовжено на 30 днів, тобто до 23.05.2025.
Судом встановлено, що заявлені позивачем вимоги про стягнення відсотків у розмірі 5082,00 грн нараховано за межами дії договор, тому позовна вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування грошовими коштами необґрунтована за вищевказаних підстав і задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1-3 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до правових висновків висловлених Верховним Судом у справі №922/1964/21 від 16.11.2022 учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
При цьому, суд приходить до висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду викладеної у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, правовим позиціям Верховного Суду викладеним у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20,від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19).
Водночас суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 року. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Судом встановлено, що 22.08.2025 між ТОВ «Деал фінанс груп» та адвокатом Ткаченко Ю.О. укладено договір про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ.
З витягу акту № 1-ДІЛ приймання-передачі правничої допомоги від 22.09.2025 за договором про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 встановлено, що адвокат Ткаченко Ю.О. надала наступні послуги: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів (у разі відсутності у клієнта необхідних документів/доказів, адвокат збирає їх самостійно шляхом направлення адвокатських запитів) по малозначних справах для формування позовної заяви вартістю 500,00 грн; судовий супровід в суді першої інстанції, підготовка/складання позовної заяви до боржника за договором позики у малозначній за необхідності інших заяв по суті справи, в електронній формі за посередництвом Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи вартістю 4 000,00 грн. Загальна вартість наданих послуг складає 4500,00 грн.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідачем не заявлено.
Враховуючи вищезазначене з відповідача підлягає стягненню витрати позивача на професійну правничу допомогу на підставі ч. 3 ст. 33 та ст. 137, 141 ЦПК України в розмірі 4500,00 грн.
Щодо витрат позивача по сплаті судового збору, суд приходить до наступного.
Відповідно до ставок судового збору, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» позовна заява майнового характеру, яка подана юридичною особою сплачуються за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач звернувся до суду з позовом майнового характеру і виходячи з ціни позову 20 908,25 грн та застосував коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору і сплатив платіжним дорученням № 579936508.1 від 10.11.2025 судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Враховуючи викладене та п. 36 роз'яснень постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», який передбачає, що вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VІ) з відповідача підлягає стягненню 75,69 % (15 826,25 грн : 20 908,25 грн х 100) сплаченого судового збору в розмірі 1833,51 грн (2422,40 грн х 75,69:100).
Таким чином, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1833,51 грн.
Керуючись ст. 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. 526, 611, 629, 1048 -1050, 1054 ЦК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» (місцезнаходження: вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, м. Ірпінь; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44280974) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» заборгованість за кредитним договором в розмірі 15 826,25 (п'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять шість гривень, 25 копійок), 1833,51 гривень (одна тисяча вісімсот тридцять три гривні, 51 копійка) витрат по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 гривень (чотири тисячі п'ятсот гривень).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя