печерський районний суд міста києва
Справа № 757/11445/26-ц
02 березня 2026 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Новака Р.В.
при секретарі судових засідань- Бурячок А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м Києві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,-
Адвокат Тригуб А.Ю., який діє в інтересах заявника ОСОБА_1 , подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту:
- на земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 20842180000);
- на земельну ділянку площею 0,0797 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером: 8000000000:82:312:0040 за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2166235480000);
- на земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:82:312:0031 площею 0,06 га «для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва» за адресою АДРЕСА_1 .
Суд розглянув дану заяву у відсутність осіб, які беруть участь у справі відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Заява обґрунтована тим, що відповідно до тексту заяви про забезпечення позову, ОСОБА_1 має намір звернутися до Печерського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, серед якого: земельна ділянка площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 20842180000); земельна ділянка площею 0,0797 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером: 8000000000:82:312:0040 за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2166235480000); земельна ділянка із кадастровим номером 8000000000:82:312:0031 площею 0,06 га «для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва» за адресою АДРЕСА_1 .
За період перебування сторін у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 набули у власність таке майно, яке залишилося у їхній спільній сумісній власності на час припинення шлюбних відносин та не було розподілене ними за взаємною згодою.
На думку заявника, забезпечення позову у спосіб накладення арешту на спірні земельні ділянки до вирішення спору про поділ майна подружжя є необхідним з огляду на нічим не обмежене право відповідачки ОСОБА_2 в будь-який момент розпорядитися майном, титульним власником якого вона є.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Так, згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому, під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов'язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази в сукупності із положеннями діючого законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Законом чітко визначено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що відсутні підстави для обґрунтованого сумніву, що в разі ухвалення судового рішення буде неможливим або утруднить його виконання, оскільки заявником не було надано суду будь-яких доказів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Крім того, ОСОБА_1 не наведено жодного аргументу, який свідчив би, що ОСОБА_2 має намір відчужити саме те майно, яке він просить забезпечити, а тому суд вважає за необхідне у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-153, 259, 260, 353 ЦПК України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва (з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до суду апеляційної інстанції) шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Суддя Р.В. Новак