печерський районний суд міста києва
Справа № 757/56352/25-к
пр. 1-кс-12769/26
23 лютого 2026 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю:
захисника - адвоката: ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката: ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за скаргою адвоката ОСОБА_4 на повідомлення Старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 від 21.01.2025 року про підозру ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, у кримінальному провадженні № 12024000000000072 від 11.01.2024 року, -
Адвокат ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді зі скаргою на повідомлення Старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 від 21.01.2025 року про підозру ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, у кримінальному провадженні № 12024000000000072 від 11.01.2024 року.
В обґрунтування вимог скарги адвокат ОСОБА_4 зазначає про необґрунтованість повідомленої підозри через відсутність у матеріалах справи будь-яких належних, допустимих та прямих доказів чи фактичних обставин, що могли б свідчити про вчинення правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 209 КК України. Нововиявленими обставинами для подання даної скарги є постанова про відмову в задоволенні заявленого клопотання від 28.10.2025 року прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , згідно цієї постанови прокурор дійшов висновку, що у зв'язку із зупиненням досудового розслідування у провадженні чинним Кримінальним процесуальним кодексом заборонено проведення слідчих (процесуальних) дій, які не направлені на розшук підозрюваних. Так, у разі проведення відповідних дій, під час розгляду кримінального провадження у суді, отримані докази можуть бути визнані недопустимими. Натомість, після зупинення досудового розслідування 11.01.2024 року в кримінальному провадженні №1202400000000072 провадження відновлювалося відповідно 11.03.2024 року i 21.01.2025 року без встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_8 всупереч ч. 5 ст. 280, ч. 1 ст. 282 КПК України. Більше того, 21.01.2025 року складено оскаржуване повідомлення про підозру ОСОБА_8 , подано клопотання про обрання міри запобіжного заходу ОСОБА_8 . Виходячи з позиції прокурора ОСОБА_10 вказані процесуальні дії вчинені з порушення вимог ч. 5 ст. 280, ч. 1 ст. 282 КПК України і це є новими обставинами, які свідчать про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри 21.01.2025 року.
В судовому засіданні адвокати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 скаргу підтримали та просили задовольнити.
Прокурор проти задоволення скарги заперечував.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду скарги здійснювалось фіксування технічними засобами судового процесу.
Заслухавши думку учасників судового розгляду скарги, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000249 від 17.02.2023 року. 11.01.2024 року із даного кримінального провадження виділені матеріали провадження № 12024000000000072.
У кримінальному провадженні № 12024000000000072 21.11.2023 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.
21.01.2025 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.
Згідно п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Так, процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями Глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278 КПК України, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276 КПК України, зміст повідомлення про підозру ст. 277 КПК України.
Отже, підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вищевказаних норм.
Відповідно до ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав.
Згідно ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Статтею 278 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
21.01.2025 слідчим ОСОБА_11 за адресою проживання/реєстрації ОСОБА_8 було здійснено вручення повідомлення про підозру останньому його дружині ОСОБА_12 , яка відмовилась від його отримання, що зафіксовано актом про відмову від отримання документа. Того ж дня кримінальне провадження зупинено у зв'язку із розшуком підозрюваних.
Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ч. 1 ст. 303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
Як визначено у ч.ч. 1, 2 ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, «обґрунтованість підозри, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 року, § 57).
Отже, на стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 Рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (заява N42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21.07.2011року), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
При цьому, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
Оскільки адвокатом ОСОБА_4 не наведено даних, які б викликали сумнів щодо незаконності повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, відтак підстави для задоволення скарги відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись, ст.ст. 7, 22, 107, 276-278, 303, 306, 307, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_4 на повідомлення Старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 від 21.01.2025 року про підозру ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, у кримінальному провадженні № 12024000000000072 від 11.01.2024 року,- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_13