печерський районний суд міста києва
Справа № 757/64134/25-п
29 січня 2026 року суддя Печерського районного суду м. Києва Гридасова А.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Національного агентства з питань запобігання корупції, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП,
До Печерського районного суду м. Києва надійшов протокол про адміністративне правопорушення №404-01/8/25 від 09.12.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 , заступник директора департаменту технічного регулювання - начальник управління стандартизації, аналізу та міжнародного співробітництва Міністерства економіки України, 28.02.2024 у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, унікальний ідентифікатор документа - 336ec27d-154c-aca1-27a619811252e, зазначив завідомо недостовірні відомості стосовно об'єктів декларування, грошове вираження яких відрізняється від достовірних на суму від 150 до 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме: на 1 901 114, 70 грн, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.
ОСОБА_1 вину у вчиненому адміністративному правопорушенні не визнає, з обставинами викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення не згоден.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Романов І. П. просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, з підставі зазначених у клопотанні про закриття провадження у справі.
Прокурор відділу Офісу Генерального прокурора Куций С. надав суду висновок, у якому просив визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП та призначити адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення (ч. 4 ст. 38 КУпАП).
Отже за змістом наведеної норми особливістю розглядуваного правопорушення є те, що початок перебігу строку для накладення адміністративного стягнення розпочинається з дня його виявлення, а можливість застосування адміністративного стягнення обмежується двохрічним строком, який рахується від дня вчинення правопорушення.
Частиною 4 ст. 172-6 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до примітки до ст. 172-6 КУпАП відповідальність за цією статтею за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об'єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Відповідно до примітки до ст. 172-6 КУпАП суб'єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Крім того норма ч. 4 ст. 172-6 КУпАП є бланкетною нормою, і при кваліфікації дій правопорушника за цією статтею необхідно керуватися спеціальними Законами.
Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов'язане з корупцією діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони або обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до п.6 «Порядку перевірки факту подання суб'єктами декларування декларацій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій», затвердженого рішенням НАЗК від 06 вересня 2016 року №19 (в редакції, чинній на дату вчинення правопорушення), у випадку встановлення факту неподання чи несвоєчасного подання декларацій суб'єктами декларування відповідно до вимог Закону відповідальний підрозділ (особа) органу, в якому працюють (працювали) суб'єкти декларування, повідомляє про це Національне агенство упродовж трьох робочих днів з дня виявлення такого факту. Повідомлення Національного агенства про факт неподання чи несвоєчасного подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (додаток 1) надсилається засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення).
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення №404-01/8/25 від 09.12.2025, датою вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, зазначено - 28.03.2024, а фактичним моментом його виявлення вчиненого адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, - дата складання адміністративного протоколу, тобто 09.12.2025.
В обгрунтування зазначеної уповноваженою особою Національного агенства з питань запобігання корупції дати виявлення правопорушення - 09.12.2025, посилається на те, що початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли зібрано та проаналізовано всі фактичні дані та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок оформлюється у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення №404-01/8/25 від 09.12.2025, у період із 24.02.2025 по 23.06.2025 головним спеціалістом четвертого відділу Управління проведення повних перевірок Копитець Вікторією Олексіївною проведено повну перевірку декларації ОСОБА_1 за 2023 рік. За результатами проведення повної перевірки декларації встановлено відображення недостовірних відомостей на загальну суму 1 901 115,00 грн, про що зазначено у Довідці про результати проведення повної перевірки від 04.07.2025 № 505/25.
07.07.2025 уповноваженою особою Національного агенства з питань запобігання складено обґрунтований висновок щодо виявлення корупційного або пов'язаного з корупціє правопорушення за результатом перевірки щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, унікальний ідентифікатор документа - 336ec27d-154c-aca1-27a619811252e, поданої ОСОБА_1 .
Таким чином, датою виявлення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, вказаного у протоколі №404-01/8/25 від 09.12.2025, слід вважати 07.07.2025.
При цьому, суд зазначає, що сам протокол про адміністративне правопорушення є документом, який фіксує факт, час та місце вчинення правопорушення. Однак, не можна ототожнювати дату складання протоколу та дату виявлення правопорушення, оскільки виявлення і фіксування правопорушення є різними юридичними фактами.
Крім того, слід зазначити, що норми КУпАП не містять визначення поняття «день виявлення адміністративного правопорушення», не встановлюють критеріїв чи ознак, за якими має визначатися цей момент. Питання про віднесення конкретної дати або події до моменту виявлення правопорушення вирішується з урахуванням фактичних обставин справи та змісту дій уповноважених осіб, проте не може ґрунтуватися на довільному тлумаченні чи роз'ясненнях органів виконавчої влади, оскільки такі роз'яснення у формі листів мають виключно інформаційно-довідковий характер і не можуть вважатися джерелом права чи підставою для обмеження прав, свобод або притягнення особи до юридичної відповідальності. Такі документи не є нормативно-правовими актами у розумінні законодавства України, не встановлюють загальнообов'язкових правил поведінки, а тому не можуть визнаватися належними і допустимими доказами при встановленні юридичних обставин під час застосування судом норм процесуального права, зокрема щодо визначення моменту виявлення адміністративного правопорушення, оскільки не мають правового значення для тлумачення чи конкретизації положень КУпАП.
Отже, дата складення протоколу про адміністративне правопорушення не є тотожною строку виявлення цього правопорушення, передбаченому ст. 38 КУпАП, оскільки в контексті положень ст. 256 КУпАП, складення протоколу є фактичним закінченням етапу здійснення перевірки, проте не виявленням ознак адміністративного правопорушення.
Зібраними уповноваженою особою доказами підтверджується, що саме з моменту складання висновку Національним агентством з питань запобігання корупції було виявлено обставини, які свідчать про можливе вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією.
З огляду на викладене, подальше збирання уповноваженою особою відділу Національного агенства з питань запобігання доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 , як суб'єктом декларування, адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, та їх оцінка не змінює тієї обставини, що про вказане правопорушення спеціально уповноваженому суб'єкту у сфері протидії корупції стало відомо не пізніше 07.07.2025, а тому саме цю дату слід вважати датою його виявлення.
Таким чином, на час розгляду судом справи відносно ОСОБА_1 за ст. 4 ст. 172-6 КУпАП, закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 38 КУпАП.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП імперативно встановлено, що провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що з часу вчинення адміністративного правопорушення, строки встановлені ст. 38 КУпАП закінчилися, суд дійшов висновку, що дана справа підлягає закриттю з підстав передбачених п. 7 ст. 247 КУпАП.
При цьому, Кодекс України про адміністративні правопорушення чітко передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії. Ця норма є імперативною і не передбачає обов'язку суду визначати питання вини чи невинуватості особи, оскільки по своїй суті є формою відмови держави від юридичного переслідування особи за вчинення адміністративного правопорушення.
Аналогічне положення міститься в рішенні ЄСПЛ у справі «Грабчук проти України» від 26.09.2006, згідно з яким, у разі закриття провадження по справі, питання про доведеність вини особи не має вирішуватися.
Також, відповідно до висновку Вищого адміністративного суду України «Щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності», у разі закриття провадження по справі у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не встановлюється. Отже, після закінчення вказаних строків унеможливлюється здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності. Це дає підстави вважати про відсутність у суду прав з'ясовувати і встановлювати вину чи невинуватість особи в постанові про закриття провадження у справі.
Більш того, п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Отже, суд звертає увагу на те, що поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи буде свідчити про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За положеннями статті 284 КУпАП судовим рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини. Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що на час розгляду матеріалів в суді сплинули строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 38, ч. 4 ст. 172-6, ст. ст. 247, 280, 283, 284, 287 КУпАП, суд,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП - закрити у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
Суддя А.М. Гридасова