04.02.2026 Справа № 756/12159/25
Номер справи 756/12159/25
Номер провадження 2/756/916/26
(заочне)
04 лютого 2026 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Белоконної І.В.,
за участю секретаря - Погорелової В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обгрунтування позовних вимог вказує, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є споживачами послуг за адресою: АДРЕСА_1 .
Як зазначає позивач, з 01.05.2018 по 31.10.2021 позивачем надавалися послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ), а з 01.11.2021 позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).
Крім того, позивач на підставі Договору № 602-18 про відступлення прав вимоги (цесії) від 11.10.2018, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», отримав право вимоги до відповідачів про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та/або постачання гарячої води, яка утворилася до 01.05.2018.
Відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги, у результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 30.06.2025 становить 135508,23 грн, яка складається з наступного: заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 15603,79 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2699,46 грн, три відсотки річних у розмірі 661,77 грн; заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 7853,85 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1358,72 грн, три відсотки річних у розмірі 333,09 грн; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого опалення у розмірі 18867,83 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 3264,13 грн, три відсотки річних у розмірі 800,20 грн; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 19939,39 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 3449,51 грн, три відсотки річних у розмірі 845,65 грн; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 26901,69 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 3802,96 грн, три відсотки річних у розмірі 919,86 грн, пеню у розмірі 1119,16 грн; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 20478,64 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2783,00 грн, три відсотки річних у розмірі 665,10 грн, пеню у розмірі 809,21 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1477,24 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 783,75 грн; заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 90,23 грн.
Ухвалою Оболонського районного суд м. Києва від 15.08.2025 відкрито спрощене провадження по справі та призначено до судового розгляду.
29.10.2025 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Миненко О.А. надав до суду відзив на позовну заяву. В поданому відзиві зазначає, відповідач ОСОБА_2 разом зі своєю матір'ю ОСОБА_3 та батьком ОСОБА_1 проживали за адресою: АДРЕСА_1 до травня 2011 року. Після чого відповідач ОСОБА_2 разом зі своєю матір'ю переїздили в м. Бровари, де проживали до вересня 2025 року. В 2025 відповідач поїхав на навчання за кордон, де проживає на теперішній час. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 03.09.2015 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано та залишено неповнолітнього ОСОБА_2 із матір'ю. З урахуванням викладено просить відмовити в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Щодо вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 покладається на розсуд суду.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений судом належним чином. 04.02.2026 надав до суду заяву, в якій просив вимоги в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 залишити без розгляду та стягнути заборгованість з ОСОБА_1 у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Миненко О.А. не заперечував проти залишення позовних вимог в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 . Щодо вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 покладається на розсуд суду.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений судом належним чином. Відзив на позовну заяву не надав.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04.02.2026 позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва за Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», яке починаючи з 01.05.2018 здійснює надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенрго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Відповідно до Додатку № 1 та/або додатку № 2 до Договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (введений в дію з 01.05.2019, крім: ст. 1, ч. 1 ст. 2, ст. ст. 3-7, 9, 11, 12, ч. 2 ст. 26, ст. 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), ч. 2 ст. 2, ч. ч. 3 та 4 ст. 8, ч. ч. 2 та 3 ст. 10, ст. 15, ч. ч. 1, 3 та 5 ст. 16, ст. 18, ч. 5 ст. 28, які введені в дію 10.06.2018).
Суб'єктами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Водночас такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV та п. 5 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Отже, згідно з наведеними законодавчими нормами споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085).
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем. Відповідач в свою чергу від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством не відмовлявся, не відключався.
Крім того, постанова судової палати у цивільних та господарських справах Верховного суду України від 20.04.2016 року (справа 6-2951цс15) містить висновок про те, що факт відсутності договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, з 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
Мешканцям будинку, в якому розташована квартира за адресою: АДРЕСА_1 , послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води надаються КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго».
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 з 30.05.1996 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю № 1667802 від 14.08.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, а отже є споживачем послуг, які надає позивач.
Відповідно до п. п. 1, 6, 9 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, п. п. 1, 5, 8 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII виконавець зобов'язаний: забезпечувати своєчасність, безперервність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; вести облік вимог (претензій) споживачів у зв'язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт.
Водночас факт ненадання послуги або зниження якості наданої послуги (що є порушенням умов договору у розумінні ст. ст. 526, 530 ЦК України) повинен бути зафіксований належним чином (на це звертає увагу Верховний Суд у постанові від 20.11.2019 у справі № 640/18143/16-ц).
У своїй постанові від 07.02.2018 у справі № 521/6969/15-ц Верховний Суд зазначив, що належним доказом ненадання житлово-комунальної послуги або зниження якості наданої послуги є звернення споживача до надавача послуг та складання сторонами акту-претензії.
Оскільки КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» надавались послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачу, який отримував вказані послуги і користувався ними за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідача ОСОБА_2 виник обов'язок оплатити ці послуги.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Свої зобов'язання відповідач ОСОБА_1 виконував неналежно, внаслідок чого виникла заборгованість, та доказів зворотному з боку відповідача суду надано не було.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження, відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Отже, за приписами пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач не звільняється від оплати вартості комунальних послуг з постачання теплової енергії за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні.
На підтвердження своїх доводів щодо заборгованості відповідача, позивач надав суду у тому числі, розрахунки заборгованості за надані послуги, з яких вбачається, що станом на 30.06.2025 за особовим рахунком НОМЕР_1 (АДРЕСА_1 )наявна заборгованість у загальному розмірі 135508,23 грн, яка складається з наступного: заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 15603,79 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2699,46 грн, три відсотки річних у розмірі 661,77 грн; заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 7853,85 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1358,72 грн, три відсотки річних у розмірі 333,09 грн; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого опалення у розмірі 18867,83 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 3264,13 грн, три відсотки річних у розмірі 800,20 грн; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 19939,39 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 3449,51 грн, три відсотки річних у розмірі 845,65 грн; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 26901,69 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 3802,96 грн, три відсотки річних у розмірі 919,86 грн, пеню у розмірі 1119,16 грн; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 20478,64 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2783,00 грн, три відсотки річних у розмірі 665,10 грн, пеню у розмірі 809,21 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1477,24 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 783,75 грн; заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 90,23 грн.
Відповідачем ОСОБА_1 не спростовано факт наявності та розміру заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого гарячого водопостачання та постачання теплової енергії .
Зважаючи на встановлені обставини справи та норми закону, суд доходить висновку, що надані позивачем розрахунки заборгованості за отримані послуги є належним та допустимим засобом доказування у цій справі та в сукупністю з іншими доказами свідчать про порушення відповідачем умов публічного договору (оферти) та вимог закону щодо своєчасної оплати фактично спожитої комунальної послуги, яка надавалася позивачем у спірний період.
Крім того, своїх контррозрахунків відповідачем не надано.
З огляду на викладене вище суд дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача зазначену заборгованість з оплати за житлово-комунальні послуги у розмірі 111 996,41 грн.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 4225,67 грн. та інфляційних втрат у розмірі 17357,78 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, згідно з розрахунком заборгованості за надані послуги, який відповідачами не спростований, у зв'язку з простроченням оплати спожитих відповідачами житлово-комунальних послуг заявлені позивачем до стягнення з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 4225,67 грн та інфляційних втрат у розмірі 17357,78 грн.
Щодо стягнення пені на загальну суму 1928,37 грн нарахованої за період з лютого 2024 по червень 2025 року, у розмірі, встановленому Законом України «Про житлово-комунальні послуги», то суд вважає, що її нарахування також є правомірним та проведений з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» у редакції постанови від 29.12.2023 № 1405. Розрахунок пені відповідачем не спростовано.
Таким чином, виходячи із вищенаведеного суд прийшов до висновку про те, що позивач виконує свої обов'язки належним чином, а відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань, що є порушенням норм чинного законодавства України.
Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, розрахунки розміру заборгованості, суд вважає, що відомості, які вони містять, відповідають дійсним обставинам справи.
Беручи до уваги наведене та те, що відповідач не виконувала своїх зобов'язань щодо сплати грошових коштів за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 135508,23 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд
Позов - задовольнити.
Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 40538421; адреса місцезнаходження: м. Київ, пл. І. Франка, 5) заборгованість у розмірі 135508 (сто тридцять п'ять тисяч п'ятсот вісім) гривень 23 копійки та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І.В. Белоконна