Номер провадження 2/754/4690/26
Справа №754/1223/26
Іменем України
03 березня 2026 року м. Київ
Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 4 380,00 грн, та ухвалив таке рішення:
Стислий виклад позицій сторін
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" (далі - Позивач, ТОВ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП"), як новий кредитор за Договором про надання кредиту № ДП 0007358 від 30.09.2024 року, звернувся до суду з позовом до Відповідачки, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості в загальному розмірі 4 380,00 грн.
Заявлена до стягнення сума складається з: 2 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 1 960,00 грн - заборгованість за процентами; 420,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту.
Також Позивач просить покласти на Відповідачку понесені судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.
Відповідачка своїм правом на подання відзиву не скористалася.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (письмове провадження) відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України.
Щодо розгляду справи у змішаній формі. Відповідно до п.113 Розділу V Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджено-го рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.
Відповідно до п. 1 розділу VII Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у змішаній формі з метою процесуальної економії, дотримання розумних строків та уникнення зволікань, що відповідає принципам та завданням цивільного судочинства.
Ухвала про відкриття провадження надсилалась за адресою місця проживання Відповідачки, зареєстрованою у встановленому законом порядку ( АДРЕСА_1 ). Відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстровано у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, є належним повідомленням (пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України). Отже, Відповідачка була належним чином повідомлена про розгляд справи.
З метою належного інформування про розгляд справи Відповідачки, яка не має електронного кабінету в ЄСІТС, Суд вжив додаткових заходів та застосував альтернативні способи комунікації. Зокрема, інформацію було доведено до відома шляхом направлення повідомлення на відому електронну пошту (ІНФОРМАЦІЯ_2) та за відомим номером телефону Відповідачки ( НОМЕР_1 ).
Відповідачка у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подала, жодних заперечень проти позову чи клопотань про надання додаткового часу для подання відзиву не заявила. У зв'язку з ненаданням Відповідачкою відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, Суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина восьма статті 178 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).
Також цей Закон встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості , розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).
Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").
30.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "МАЙБІЗ" (Первісний кредитор) та Відповідачкою, ОСОБА_2 , було укладено Договір про надання кредиту № ДП 0007358 у формі електронного документа з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про електронну комерцію".
Договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи Кредитодавця. Відповідачка підписала Договір електронним підписом з одноразовим ідентифікатором (алфавітно-цифровою послідовністю 3S95oaT5), який був надісланий їй в SMS-повідомленні на фінансовий номер телефону.
Введення Відповідачкою на вебсайті унікального SMS-коду, який був надісланий на особистий номер телефону, згідно із законом за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (статті 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію", стаття 207 ЦК України). Використання відповідачкою логіну, паролю та одноразового ідентифікатора створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Матеріали справи не містять доказів несанкціонованого використання персональних даних Відповідачки третіми особами.
Згідно з умовами цього договору, сторони домовилися про надання кредиту в розмірі 2 000,00 грн загальним строком кредитування на 98 днів. За користування кредитом встановлено фіксовану процентну ставку в розмірі 1 % в день на залишок заборгованості. Також договором передбачена сплата комісії за надання кредиту в розмірі 21,00 % від суми кредиту, що становить 420,00 грн.
Первісний кредитор виконав свої зобов'язання та надав Відповідачці кредит на суму 2 000,00 грн у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківську картку Відповідачки № НОМЕР_2 . Цей факт належним чином підтверджується Квитанцією № 42770-15178-36424 від 30.09.2024 року, виданою надавачем платіжних послуг ТОВ "ПрофітГід" (PSP Platon), який діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг, а також Довідкою Первісного кредитора вих. № 1012-557 від 10.12.2025 року.
Оцінюючи цей доказ, Суд враховує, що згідно з нормами частини четвертої статті 31 31 Закону України "Про платіжні послуги" після виконання платіжної операції надавач платіжних послуг платника зобов'язаний надати платнику у спосіб та в порядку, визначені договором, таку інформацію:
1) відомості, які дають змогу платнику ідентифікувати виконану платіжну операцію та інформацію про отримувача (за наявності технічної можливості);
2) суму платіжної операції у валюті рахунку платника та у валюті платіжної операції;
3) суму всіх комісійних винагород та зборів, що утримані з платника за виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо);
4) курс перерахунку іноземної валюти (якщо платнику надавалися послуги з виконання операцій з обміну іноземної валюти);
5) дату і час прийняття до виконання платіжної інструкції, дату валютування (у разі її зазначення).
Також у статті 46 Закону України "Про платіжні послуги" надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов'язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: 1) реєстраційного номера облікової картки платника податків - фізичної особи, або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або 2) унікального ідентифікатора отримувача.
Надавач платіжних послуг приймає рішення щодо перевірки в платіжній інструкції інформації, зазначеної в пунктах 1 або 2 цієї частини, самостійно, а якщо він є учасником платіжної системи - згідно з правилами платіжної системи.
Надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг.
У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право:
1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення;
2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.
Тобто, зважаючи на наведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів Відповідачці, відомості про нього, як про належного утримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.
Отже, довідка, видана фінансовою компанією (суб'єктом господарювання у сфері надання платіжних послуг), яка має відповідну ліцензію, має офіційний характер. Вона містить інформацію про здійснення платежу в рамках договірних відносин між первісним кредитором і Відповідачкою, що безпосередньо свідчить про проведення фінансової операції та повністю відповідає вимогам законодавства щодо належності, допустимості та достовірності доказів
За таких обставин, з огляду на принцип змагальності, а також те, що Відповідачка, маючи безперешкодний доступ до інформації про рух власних коштів, не надала виписки з банківського рахунку чи інших заперечень на спростування позову, Суд визнає, що відомості, надані надавачем платіжних послуг щодо успішної транзакції за номером картки Відповідачки, є належним, допустимим та достатнім доказом реального перерахування кредитних коштів.
Отже, Позивач довів факт надання кредиту, натомість Відповідачка умови договору порушила, не повернувши кредитні кошти у встановлений строк. Відповідно до детального Розрахунку заборгованості, Відповідачка не здійснила жодного платежу на погашення кредиту. Відтак, сума основного боргу становить 2 000,00 грн і підлягає стягненню.
Щодо нарахування відсотків, то Суд виходить з того, що Позивачем нараховано проценти за період дії договору (98 днів) за погодженою фіксованою ставкою 1,00 % в день. Зазначений розмір процентної ставки повністю відповідає імперативній вимозі частини п'ятої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", яка встановлює, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Загальна сума таких процентів складає 1 960,00 грн. Розрахунок є обґрунтованим та правильним, здійснений у межах погодженого строку кредитування та відповідає умовам Договору, а тому підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення комісії за надання кредиту
Позивач просить стягнути з Відповідачки заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 420,00 грн.
Суд ураховує, що закон прямо встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).
Закон України "Про споживче кредитування" після внесення відповідних змін передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту (пункт 31.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21, пункт 43 постанови Верховного Суду від 17 квітня 2025 року у справі № 910/1274/24, пункт 61 постанови Верховного Суду від 01 липня 2025 року у справі № 910/2578/24).
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зробив висновок про те, що "якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Верховний Суд, розглядаючи спір між сторонами щодо нікчемності положень кредитних договорів, в яких кредитодавцем виступав ТОВ "Мілоан", зробив висновок, що аналіз змісту вказаних договорів свідчить, що в них не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, а тому ТОВ "Мілоан" не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів, а тому положення договорів про споживчий кредит щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати комісії за надання кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (постанова від 09.10.2024 у справі № 582/202/22).
Суд ураховує також правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 01.07.2025 у справі № 910/2578/24. Розглядаючи спір у подібних правовідносинахи, Верховний Суд підтвердив правомірність стягнення такої комісії, оскільки вона оплачується разово, позичальник був ознайомлений з цією умовою при підписанні договору, а її встановлення відповідає положенням частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" (пункт 61, 91 постанови від 01.07.2025 у справі № 910/2578/24).
У цій справі до стягнення заявлено разову комісію за надання кредиту, яка становить 21,00 % від суми 420,00 грн. На відміну від "прихованих" щомісячних комісій, Відповідачка була ознайомлена з її розміром та призначенням ще до підписання договору, що підтверджується Паспортом кредиту та умовами Договору.
Враховуючи викладене, вимога про стягнення комісії є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню в розмірі 420,00 грн.
Щодо наявності в Позивача, як нового кредитора, права вимоги
Позивач має право вимагати сплату заборгованості, оскільки кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).
У цій справі Позивач (ТОВ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП") набув права вимоги до Відповідачки за Договором № ДП 0007358 від 30.09.2024 на підставі Договору факторингу № 14/10/25 від 14.10.2025, що був укладений з Первісним кредитором (ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "МАЙБІЗ").
Згідно з умовами вказаного договору факторингу (пункт 2.1.3), перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги. Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимог № 14/10/25 від 14.10.2025 року, Позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.
Виконання договору факторингу та факт переходу права вимоги підтверджується Платіжним дорученням про оплату за відступлення права грошової вимоги згідно реєстру від 14.10.2025 року. Отже, набуття Позивачем статусу нового кредитора підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами.
Презумпція чинності цього договору факторингу не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).
Щодо обізнаності Відповідача про заміну кредитора, Суд зазначає, що відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, і в такому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Проте, матеріали справи не містять доказів того, що Відповідач здійснив будь-які платежі на погашення кредитної заборгованості як на рахунок нового, так і первісного кредитора. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовна заява була сформована та подана в електронній формі, тому Позивач сплатив судовий збір із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8 у сумі 2 422,40 грн. Вказана сума підлягає стягненню з Відповідачки.
Крім того, Позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн. Оцінивши подані Позивачем докази на підтвердження цих витрат (Договір про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, Витяг з Акту № 3-ДІЛ від 08.12.2025 приймання-передачі наданої правничої допомоги, платіжну інструкцію на підтвердження оплати та ордер), Суд вважає їх доведеними, реальними, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з Відповідачки в повному обсязі.
Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" заборгованість за Договором про надання кредиту № ДП 0007358 від 30.09.2024 року у загальній сумі 4 380,00 грн (чотири тисячі триста вісімдесят гривень 00 копійок), що включає:2 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу;1 960,00 грн - заборгованість за процентами;420,00 грн - комісія за надання кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.
Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, код ЄДРПОУ 44280974, реквізити IBAN № НОМЕР_3 в АБ «ПІВДЕННИЙ»).
Відповідачка ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п'ята статті 268 ЦПК України), 03 березня 2026 року.
Суддя Інна КОВАЛЕНКО