ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/21130/24
провадження № 2-др/753/38/26
"02" березня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.
за участю:
секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дарницького районного суду міста Києва заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Амельченка Вячеслава Павловича про ухвалення додаткового рішення
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами та стягнення трьох процентів річних за прострочення грошових зобов'язань за договорами,-
27.11.2025 року Дарницький районний суд м. Києва за результатом розгляду справи по суті ухвалив рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами та стягнення трьох процентів річних за прострочення грошових зобов'язань за договорами задовольнив частково; стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами у розмірі, еквівалентному 387 131,24 доларів США, що підлягає сплаті у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу та три проценти річних за невиконання грошового зобов'язання за період з 18.03.2023 року по 27.11.2025 року у розмірі 1 326 702,53 грн.; в задоволенні інших позовних вимог було відмовлено.
Як зазначено у рішенні суду, при вирішенні справи суд не вирішував питання про розподіл судових витрат, яке буде вирішено в окремому судовому засіданні з ухвалення додаткового рішення відповідно до вимог ст. 270 ЦПК України.
В подальшому представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Амельченко В.П., звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі в частині стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 70 443,00 грн.
В обґрунтування представник зазначив, що внаслідок розгляду справи, позивачка зазнала витрат на професійну правничу допомогу у розмірі більшому, аніж було зазначено у позові - 13 200,00 грн. Крім того, про розмір витрат на професійну правничу допомогу 70 443,00 грн. було заявлено у судових дебатах.
З огляду на викладене, просить суд ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з відповідачки на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 70 443,00 грн. (а.с. 23-54 т. 2).
Інших заяв про ухвалення додаткового рішення від сторін та їх представників не надходило. Заперечень від сторони відповідача не надходило.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 09.02.2026 року заяву про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду (а.с. 56 т. 2).
У судовому засіданні сторони та їх представники присутніми не були.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, відповідно до вимог ч. 4 ст. 270 ЦПК України.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, заяву про ухвалення додаткового рішення, суд вважає за необхідне заяву представника позивачки залишити без розгляду, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства .
Згідно із п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані із проведенням експертизи.
Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини дев'ятої статті 83 ЦПК України копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
У відповідності до вимог частини четвертої статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, заява про ухвалення додаткового рішення разом із доказами, які підтверджують понесені позивачкою ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 70 443,00 грн., відповідачці ОСОБА_2 направлена не була.
Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження направлення відповідачці зазначеної заяви та доданих до неї доказів, що свідчить про недотримання заявником установленого процесуального порядку звернення до суду з вимогою про відшкодування судових витрат.
За таких обставин, виявлене порушення вимог статті 183 ЦПК України є самостійною та достатньою підставою для повернення без розгляду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Наведений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 922/2821/18, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/14138/18, від 24 березня 2021 року у справі № 756/2399/18 та від 30 червня 2022 року у справі № 640/1175/20, у яких наголошено на обов'язковості дотримання процесуального порядку повідомлення інших учасників справи про заявлені вимоги щодо розподілу судових витрат.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Те, що зазначена заява з доданими до неї документами була направлена представнику відповідачки ОСОБА_2 - адвокату Нікітіній-Дудіковій Г.Ю., не може свідчити про належне виконання заявником вимог процесуального закону, оскільки статтею 183 ЦПК України прямо передбачено обов'язок надсилання відповідних документів саме учаснику справи.
Фактичне проживання учасників справи за межами міста Києва не звільняє сторону від обов'язку дотримання встановленого законом порядку подання процесуальних документів та належного повідомлення іншої сторони, а відтак не може бути підставою для іншої оцінки судом наведених процесуальних порушень.
Вказані в ухвалі недотримання вимог статті 183 ЦПК України не можуть вважатись надмірним формалізмом, оскільки прийняття до розгляду заяви про постановлення додаткового рішення без дотримання встановленого цивільним процесуальним законом порядку призведе до обмеження принципу змагальності та рівності сторін.
Враховуючи дані принципи, а також положення ст. 183 ЦПК України щодо форми та змісту заяви з процесуальних питань, суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні про прийняття до розгляду заяви про постановлення додаткового рішення. Вибіркове надання судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового призведе до порушення зазначеного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі "DIYA 97 v. UKRAINE", № 19164/04, пункт 47).
Водночас суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що залишення заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню із вказаною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її залишення без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 42, 81, 133, 137, 141, 270 ЦПК України, -
Заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Амельченка Вячеслава Павловича про ухвалення додаткового рішення - залишити без розгляду.
Залишення заяви без розгляду не порушує права заявника на доступ до правосуддя, оскільки це право може бути реалізоване після усунення обставин, що стали підставою для повернення заяви.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками її розгляду.
Суддя: Л.М. Осіпенко