Справа № 752/4157/26
Провадження № 2-н/752/108/26
03.03.2026 року м. Київ
Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Ольшевська І.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про видачу судового наказу, боржник ОСОБА_1 , -
До Голосіївського районного суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про видачу судового наказу, боржник ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали заяви ТОВ «Полтаваенергозбут» суд вважає, що необхідно відмовити у видачі судового наказу, виходячи з наступного.
Відповідно ч. 1 ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 30 ЦПК України унормовано, що вимоги які виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року у справі №910/10647/18 вказала на те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, виключна підсудність застосовується до тих заявлених вимог, які стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Заявник просить видати судовий наказ про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 , яка не відноситься до Голосіївського району м. Києва.
Таким чином, за правилами виключної підсудності, передбаченими ст. 30 ЦПК України, розгляд даної заяви територіально не підсудний Голосіївському районному суду м. Києва.
Дотримання правил підсудності розгляду справи є однією з складових законності судового рішення. Розгляд справ з порушенням правил підсудності є грубим порушенням процесуального закону і підставою для скасування судового рішення.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
За таких обставин, суд вважає, що на підставі п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України слід відмовити у видачі судового наказу.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 160, 165, 166, 260, 261 ЦПК України, суд, -
1. Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про видачу судового наказу, боржник ОСОБА_1 .
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
3. Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено та підписано 03.03.2026р.
Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА