Справа № 691/546/25
Провадження № 3/694/64/26
Іменем України
27.02.2026 року м. Звенигородка
Суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Смовж Ольга Юліанівна, розглянувши матеріали, які надійшли від Звенигородського районного відділу поліції ГУ НП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проходить військову службу за мобілізацією у військовій частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановила:
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 17 квітня 2025 року серії ЕПР1 № 303720, 17.04.2025 о 22:02 год в с. Вільховець по вул. Заводській, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме: автомобілем ВАЗ 21093 д.н. НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився на записуючий пристрій боді-камеру. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги 2.5 ПДР, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином за адресою, вказаною у протоколі про адміністративне правопорушення. До суду повернулися рекомендовані повідомлення з відміткою «вручено особисто». Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
За таких обставин, суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі правопорушника, враховуючи, що ст. 268 КУпАП не передбачає обов'язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно практики Європейського Суду з прав людини, зокрема Рішення від 03.04.2008р. справа "Пономарьов проти України", сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суддя вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .
Захисник Соболик О.В. подала до суду клопотання про закриття адміністративного провадження та просила врахувати його при винесенні постанови. Зазначила, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та вказав про це працівникам поліції, надавши військовий квиток, тому огляд на стан алкогольного сп'яніння мав проводитися уповноваженою особою ВСП у ЗСУ. Крім того, зупинити автомобіль працівники поліції можуть лише тоді, коли є факт правопорушення, який у даному випадку на її думку, відсутній.
27.02.2026 у призначений час представник Злочовського В.М. - захисник Соболик О.В. в судове засідання не з'явилася, причин неявки не повідомила, заяв, клопотань до суду не подавала. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду, поштове повідомлення вручено особисто.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Подальше перенесення судового розгляду призведе до спливу строків можливого накладення стягнення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, та таким чином до уникнення його від адміністративної відповідальності за можливе скоєння правопорушення.
Судом під час судового засідання оглянуто відеозаписи з бодікамер поліцейських, камери, розташованої в салоні поліцейського автомобіля, надані до матеріалів справи Звенигородським РВП ГУ НП в Черкаській області, та судом встановлено, що 17.04.2025 у вечірній час нарядом поліції зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . Під час перевірки документів встановлено, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не маючи права керування, а саме: посвідчення водія відповідної категорії. Крім того, номерний знак транспортного засобу не був достатньо освітлений в темну пору доби, а також був відсутній поліс обов'язкового страхування транспортних засобів.
Відповідно до положень п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, однак на неодноразові пропозиції працівників поліції він відмовився від проходження огляду, як на місці, так і в закладі охорони здоров'я.
Суд зазначає, що відеозаписи є вичерпно інформативними, надають можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та правопорушника. Відеозаписи є належними та допустимими доказами, оскільки згідно з приписами п. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 2.07.2015 р. № 580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Виходячи із встановлених обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена та підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:
- даними протоколу про адміністративне порушення серії ЕПР1 № 303720 від 17.04.2025;
- даними рапорту Звенигородського районного відділу поліції ГУ НП в Черкаській області від 18.04.2025:
- направленням для проведення медичного огляду водія на стан наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 ;
- письмовим поясненням ОСОБА_1 , що міститься в матеріалах справи;
- фотокопіями особистих документів;
- копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4526241 від 17.04.2025 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП;
- даними відеозапису, що містяться в матеріалах справи.
ОСОБА_1 та його представником не надано суду доказів зворотного, не доведено достатніми та переконливими доказами обставин відсутності у даній справі складу або події адміністративного правопорушення.
В частині обставин щодо складення адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 без присутності уповноваженої особи ВСП та без урахування положень статті 266-1 КУпАП суд зазначає наступне.
За змістом ст. 266-1 КУпАП огляд на стан сп'яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин.
Також, відповідно до ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Як встановлено з оглянутих в судовому засіданні відеозаписів з нагрудних бодікамер поліцейських, які зупинили автомобіль та складали адміністративний протокол, під час вчинення правопорушення ОСОБА_1 не здійснював безпосередньо військових обов'язків, знаходився в особистих справах, одягнений не у військову форму, документів, які б підтверджували обставини виконання службових обов'язків, поліцейським не надано.
Відтак, документів та доказів, які б вказували на обставини безпосереднього виконання ОСОБА_1 обов'язків з військової служби, суду не надано.
Згідно з положеннями статті 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Норми ПДР України встановлюють обов'язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія, особливий моральний стан) ПДР України не містять.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння та порушення вимог п. 2.5 ПДР України, на переконання суду, підтверджується вищенаведеними доказами. Обставин порушення працівниками поліції вимог закону щодо оформлення правопорушення, складення протоколу, не встановлено.
Більше з тим, розумних, логічних та поважних пояснень причин відмови від проходження освідування на стан алкогольного або наркотичного сп'яніння з боку ОСОБА_1 суд не отримав, доказів того, що в момент зупинення автомобіля та перебуваючи за кермом ОСОБА_1 не був у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, суду не надано.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Стосовно необхідності застосування до ОСОБА_1 спеціальної процедури освідування відповідно до Порядку направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №32 від 12.01.2024, суд такої необхідності не вбачає, оскільки не доведено та не підтверджено належними та достатніми доказами виконання ОСОБА_1 обов'язків з військової служби станом на момент оформлення адміністративного правопорушення.
Суд у цьому ж зв'язку особливо наголошує, що під час відсічі збройної агресії рф саме військовослужбовці, які безпосередньо перебувають у складі підрозділів ЗСУ, повинні бездоганно, беззаперечно та усвідомлено виконувати всі вимоги Конституції України, Законів України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, як під час виконання обов'язків військової служби, так і поза її межами.
В частині обставин щодо незаконної зупинки транспортного засобу працівниками поліції не знайшли свого підтвердження, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, та не впливає на причину зупинки. Крім того, на даний час діє воєнний стан і працівники поліції мають право зупиняти та перевіряти усі транспортні засоби, та осіб, які ними керують.
Відтак, доводи захисника про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію захисника слід розцінювати, як намагання її довірителем уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.
Вказане узгоджується з постановою апеляційного суду у справі № 751/5868/25.
Виходячи з наявних доказів, обираючи вид адміністративного стягнення, суд відповідно до ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, який вказує на безвідповідальну поведінку порушника, який обізнаний із наслідками керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння у повній мірі, проте свідомо наражає на небезпеку себе та інших громадян.
Пом'якшуючих та обтяжуючих відповідальність правопорушника обставин не вбачається.
З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, відсутності обставин, що обтяжують та пом'якшують відповідальність, вважаю за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке буде достатнім для його виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як ним самим, так і іншими особами.
Згідно зі ст.40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Зокрема, п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі ст. 40-1 КУпАП стягнути із ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в сумі 665 грн. 60 коп.
Керуючись статтями 23, 33, 36, 40-1, ч. 1 ст. 130, 283, 284, 294 КУпАП, суддя
постановила:
визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Рахунок для оплати штрафу
(Отримувач коштів ГУК у Черкаській області/ 21081300, Код отримувача (код за ЄДРПОУ)37930566, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО)899998, Рахунок отримувача UA918999980313030149000023001, Код класифікації доходів бюджету 2108130).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Рахунок для оплати судового збору
(Отримувач коштів, ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача, Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача, UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету, 22030106).
Штраф має бути сплачений не пізніше, як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
У разі несплати штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.
Строк пред'явлення постанови до виконання-3 місяці.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області.
Суддя Ольга Юліаніавна Смовж